Самокоронованний: чому Україна і світ не визнають Лукашенка президентом і до чого це призведе

Німеччина, Данія, Канада, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, США, Україна, Чехія та Естонія. Це - список країн, які на даний момент в офіційному порядку відмовилися визнавати Олександра Лукашенка легітимним главою держави. Оприлюднення позицій перерахованих держав відбувалося в різний час середи, 23 вересня, коли стало відомо про те, що в Мінську відбувається церемонія інавгурації «вічного» президента Білорусі.

У Палаці Незалежності, де «бацька» приніс присягу, були присутні тільки чиновники та державної пропагандисти. Ні глав зарубіжних держав, ні іноземних дипломатів не було. Не тільки не велася пряма трансляція вступу президента на посаду, а й в перших випусках новин повідомлення про що відбулася інавгурації зачитувалися на тлі загальних планів Палацу незалежності.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Перші фото і відео з'явилися ближче до обіду. Знайомий тележурналіст з Білорусі розповів Lenta.UA, що багато хто з тих, кому довелося побувати на черговому «святі життя» Лукашенка, до останнього моменту не знали, з якого приводу їх звуть на зустріч з високих владних кабінетів: «Багато знайомих говорили, що їм дзвонили «звідти» і звали на певний час в Палац незалежності. Домінуючою в кулуарах була думка, що Лукашенко хоче з гордо піднятою головою оголосити про готовність довести свою перемогу на нових виборах, але в підсумку, він сам же одягнув на свою голову «переможну» корону сумнівної якості. Хочу зі знанням справи підкреслити, що заяви ряду міністрів інших країн про те, що підготовка до заходу відбувалася в умовах абсолютної секретності, відповідають дійсності. При цьому нам, білорусам, мотиви цієї секретності абсолютно зрозумілі і складаються вони в тому, що Лукашенко і його найближче оточення чітко розуміли і усвідомлювали всю сумнівність даного інавгураційного заходи. Якби були направлені запрошення іноземним гостям і дипломатам, вся інформація неодмінно стала б надбанням громадськості і білоруси оперативно влаштували б несприятливий протестний фон процедурі «коронації» Олександра Григоровича».

Цілком очевидно, що для людини, правлячої Білоруссю 27-й рік, вчорашня церемонія ніяк не вирішує проблему легітимності. Його не визнає президентом Захід, не визнає маса білорусів, які вважають, що перемогла Світлана Тихановська. І навіть Москва, при тому що Путін якраз після виборів привітав Лукашенка з переобранням, зараз підштовхує його до конституційної реформи і нових виборів, яких той, називаючи себе безсумнівним лідером нації, боїться, як чорт ладану. До речі, Кремль в інавгураційній історії Лукашенка, вирішив розіграти цілий спектакль. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков з здивованими очима переконував журналістів, мовляв, в Росії, ні сном, ні духом не знали про підготовку церемонії вступу «бацьки» на посаду, і ніхто їх туди не запрошував. Ну, і вишенька на торті від спікера ВВП: «Це (рішення про формат проведення інавгурації - Ред.) абсолютно суверенне внутрішнє рішення білоруського керівництва». Тобто, рупор Путіна відверто тролив Лукашенка, якому суверенні і внутрішні рішення після всього, що сталося, можуть хіба що снитися і то - за попереднім погодженням з РФ.

Насправді, в цій інавгураційній історії з «бацькой» в головній ролі, Кремль вирішив просто не світитися, а банально «відморозитись» - мовляв, нічого не знали, нас не запрошували. З дипломатичної точки зору, а російська дипломатія, подобається нам це чи ні, часто грає на високому рівні - все зробила правильно. Навіщо, питається, зайвий раз демонструвати рівень свого впливу на тепер уже стовідсотково маріонетковий режим Лукашенка, якщо їм тепер можна керувати за закритими очима дистанційно умовним мізинцем лівої ноги?

А ось процес формування позиції України в питанні оцінки самоінаугураціі Лукашенка - це непоганий сюжет для детективного роману, фінал якого, втім, любителі жанру з легкістю передбачали б на самому старті. Отже, вранці в середу, відразу після того, як всі світові ЗМІ «загорілися» заголовками про те, що в Мінську проходить інавгурація Лукашенка, з публічною заявою виступає міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Головний дипломат нашої країни заявляє про те, що в МЗС буде скликано екстрену (!) нараду для вироблення оцінного «вердикту» по мінським подіям.

«Екстренна» нарада тривала до глибокої ночі, оскільки тільки о 23:10 в своєму Twitter, пан Кулеба написав наступне: «Україна ніколи жодним чином не втручалася у внутрішні справи Білорусі і завжди буде підтримувати білоруський народ. З огляду на хід виборчої кампанії в Білорусі і подальші події, сьогоднішня «інавгурація» Олександра Лукашенка не означає його визнання легітимним главою Білоруської держави».

Даний меседж - довгограюче «прощай» безхмарним відносинам Києва і Мінська і українська влада це прекрасно розуміє. Саме тому, буквально за півгодини до заяви Кулеби, виступаючи на онлайн-дебатах Генасамблеї ООН, президент Володимир Зеленський, повністю присвятивши свій спіч закликів про допомогу Україні по поверненню Криму і Донбасу, ні словом не згадав мінську переговорний майданчик. Якщо врахувати той факт, що кількома днями раніше, під час візиту «Зе» в Австрію, канцлер цієї країни Себастьян Курц відкрив двері Відня як посередника в переговорних процесах з Донбасу, можна припустити, що ТКГ в Мінську наказано довго жити.

У цій ситуації тішить те, що Банкова, перш ніж спалити мости з Лукашенком, вряди-годи зіграла на випередження, завчасно забезпечивши запасний аеродром. Ще одна цікава деталь. Багато політологів, гіперактивно коментуючи «правильно-очікувальну» позицію України, не помітили одну маленьку, але дуже і дуже вагому деталь. Водночас, коли глава МЗС Кулеба проводив свою «екстрену нараду» по Білорусі, президент Зеленський в інтерв'ю словацькому «Hospodárske noviny» підкресливши, що Євросоюз є нашим головним торговим партнером, частка якого у зовнішній торгівлі перевищує 40%, додав, що європейські партнери повинні дати «чітку перспективу» повноправного членства України в ЄС. «Україна хоче повної інтеграції в ЄС. Ми - європейська країна і можем многое дати Європі, працюючи спільно, від ситуації в Україні залежить чимало на Європейському континенті, тому було б логічно, якби Україна стала повноправним членом Європейського Союзу. Ми хочемо отримати від ЄС чітку, ясно сформульовану перспективу членства для України. Для українців важливо, що Євросоюз визнає і підтримує наші прагнення не на словах, а на ділі», - зазначив міністр закордонних справ.

І в цьому ж інтерв'ю, яке прес-служба ОП оприлюднила задовго до того, як МЗС заявив, що Київ не визнає Лукашенка президентом, Володимир Зеленський заявив: «Якщо кандидати впевнені у своїй перемозі, то нема чого боятися ще одних виборів. Це дії влади, яка не боїться свого народу. Я також наголошую, що повинен бути діалог з суспільством, треба уникати насильства. Ми бачимо, що виник найбільший політична криза за всі роки незалежності Білорусі. Якщо сценарій буде негативним, це означає щонайменше сотні тисяч біженців з Білорусі до країн Європи».

Тобто, задовго до виходу меседжу Кулеби можна було зрозуміти, що Київ, «наосліп» зробить ставку на Європу і, називаючи речі своїми іменами, скаже тверде і однозначне «ні» Лукашенку-президенту. За великим рахунком, Україна могла б просто промовчати, але ж сам «бацька» доклав максимум зусиль, щоб сусідній Київ відвернувся від влади Білорусі. Після президентських виборів він не вперше в нашій різних інтерпретаціях звинувачував Україну, на ряду з Польщею і Чехією в тому, що масові протести в його країні організували саме ці «проамериканські маріонеткові держави».

До речі, на періодичні істеричні випади Лукашенка дуже своєрідно відреагував на днях міністр внутрішніх справ Арсен Аваков: «Лукашенко, схоже, зовсім з глузду з'їхав на своїй владі і параної навколо цього. Несе повну нісенітницю. Тексти, ймовірно, отримав у Путіна.

Але, якщо хтось божеволіє - не означає, що всі повинні діяти також! Ми думаємо про Україну і бажаємо тільки миру і процвітання Білорусі. Україна не втручається у внутрішні справи інших країн. Народ кожної країни має право сам визначати свою долю, без зовнішніх втручань. Так що - попийте водички, пан Лукашенко - заспокойтеся. Українці - друзі білорусам - не маніпулюйте, звинувачуючи сусідів. Пошукайте колоду в своєму оці».

Ніяку колоду в своєму оці невизнаний цивілізованим світом Лукашенко, шукати не збирається. Незважаючи на систематичні заклики безлічі країн зупинитися і не застосовувати силу до власного народу, вчора відразу після його «інавгурації», як повідомляє білоруський правозахисний центр «Вясна», в ході протестних акцій були побиті і затримані 259 осіб. У цьому світлі зовсім не дивно, що багато жителів Білорусі називають Лукашенка президентом ОМОНу. Що тут сказати? У Януковича, пам'ятається, теж був «Беркут». До пори до часу…

У цілому ж, штучно-насильно створена владна піраміда Лукашенко сьогодні представляється колосом на глиняних ногах, який може впасти в будь-який момент. З одного боку, США, Великобританія і низка інших держав не тільки не визнають легітимність Лукашенка, але і як і раніше наполегливо закликають його провести перевибори. З іншого боку, Кремль, який нібито підставляє «бацьку» плече, вже активно шукає йому заміну, оскільки в своїй маніакальною залежності від влади Лукашенка став над-токсичним буквально для всього світу.

Деякі аналітики, коментуючи невизнання офіційним Києвом Лукашенко-президента, обрушилися на Зе-влада з критикою: мовляв, свідомо розсварилися з чи не останнім доброзичливим сусідом. Але, по-перше, доброзичливий сусід - це аж ніяк не Лукашенко, а рядові білоруси, а по-друге, Мінськ, перебуваючи під управлінням «бацьки», не визнав наші рани, що кровоточать - анексувати Крим і окупований РФ Донбас. Чи це - доброзичлива позиція?..

Наталія Ромашова

Читайте також: Білоруська опозиція відмовилася визнавати шостий президентський термін Лукашенка

Читайте також: Білоруські кіберпартізани навчилися знімати маски з «опричників» Лукашенко (ВІДЕО)