Жодних «мирних угод» з лютим ворогом! (Частина 4)

8 квітня президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн разом з головою дипломатії ЄС Жозефом Боррелем відвідали Київ, щоб серед інших актуальних проблем обговорити і питання пришвидшеного вступу України до Євросоюзу. На переговорах Урсула фон дер Ляєн запевнила В. Зеленського, що Єврокомісія докладе всіх зусиль, щоб пришвидшити такий процес вступу. Про це пише Іван Підкова на Свобода.ЮА

В. Зеленський подякував Євросоюзу за політичну, фінансову та військову підтримку України, одночасно закликавши його продовжавати санкційний тиск на РФ, допоки вона не відмовиться від своїх агресивних планів щодо України. 9 квітня Урсула фон дер Ляйєн і Жозеф Боррель відвідали Польщу, де брали участь в акції на підтримку України.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Водночас слід зазначити, що сьогодні серед лідерів країн НАТО та Євросоюзу є ще й ті, хто неприязно і навіть вороже ставиться до України та її Президента. Згадаймо, як 3 квітня Віктор Орбан, якого називають поплічником і «троянським конем» Путіна в Європі, на мітингу з нагоди його четвертої перемоги на чергових парламентських виборах до числа своїх ворогів, поряд із «місцевими лівими партіями, бюрократами Брюсселя та міжнародними ЗМІ», відніс і Президента України. І ось такий діяч може заветувати будь-яке рішення НАТО чи ЄС на користь України. Цей факт ще раз свідчить, що НАТО та ЄС потребують невідкладного реформування. Останнім часом став популярним сумний жарт, що Угорщина вийде із НАТО у разі нападу Росії на Польщу і Румунію, щоб «не заважати звільненню Путіним цих поневолених Альянсом країн, як він сьогодні звільняє Україну».

Недалеко від Орбана у своїх проросійських трендах пішов також Олександр Вучич, переобраний 3 квітня втретє на пост президента Сербії. Він набрав 59% голосів у першому турі виборів. Під час передвиборної кампанії Вучич вихвалявся, що з 2012 року мав щастя 19 разів зустрічався з Путіним. Після оголошення перемоги на виборах він оголосив, що він і його команда і надалі прагнутимуть «зберегти дружні відносини з історично близьким слов’янським союзником Росією». Зазвичай авторитарні лідери в більшості країн світу набирають багато голосів на виборах. І цю закономірність підтвердило нинішнє обрання Орбана та Вучича, які рівняються на своїх кумирів — Путіна і Лукашенка.

Як зазначає CNN, переобрання Орбана і Вучича — це «малі дипломатичні перемоги» Путіна, які демонструють, що «у нього є друзі на Заході». Хоча Белград і підтримав дві резолюції ООН із засудженням російської війни в Україні, все ж сербський уряд, як і у ряд Угорщини, відмовився запроваджувати санкції стосовно Кремля. Звісно, в Брюсселі негативно оцінюють проросійські та антиукраїнські позиції Будапешта та Белграда. У керівництва Євросоюзу є певні важелі, які приведуть до тями Орбана і Вучича. Угорщина ризикує втратити мільярди доларів фінансування від ЄС, а намагання Сербії приєднатися до єдиного європейського ринку і згодом подати заявку на вступ до ЄС може наштовхнутися на певні проблеми. Як стало відомо 5 квітня, Єврокомісія розпочинає процес урізання фінансування Угорщини через порушення нею базових принципів Євросоюзу та загрози розкрадання коштів. Режим Орбана буде першим серед членів ЄС, який зіткнеться з такими санкціями.

Реакція Москви на переговори

З самого початку війни путінська команда розглядала можливу зустріч президентів України і РФ лише для того, щоб підписати акт капітуляції України. 24 лютого речник Кремля Д. Пєсков заявив, що В. Путін готовий до перемовин з керівництвом України, але за умови, що офіційний Київ буде готовий проголосити нейтральний статус країни і відмовитися від розміщення озброєнь. 25 лютого С. Лавров заявив, що «Зеленський сам втратив можливості для переговорів з питань безпеки». Втім, в цей же день Президент України В. Зеленський двічі у відеозверненнях до народу заявляв, що Росія мусить якомога швидше почати домовлятися з Україною про припинення бойових дій.

17 березня В. Путін в телефонній розмові з президентом Туреччини Р. Ердоганом повідомив вимоги РФ на переговорах з Україною: нейтральний статус України, відмова від євроатлантичного курсу, роззброєння України, визнання окупації Донбасу і анексії Криму, добровільна згода України на зняття всіх санкцій із РФ, проведення «денацифікації», надання статусу російській мові як другої державної.

30 березня з розлогим звітом про переговори у Стамбулі виступив керівник російської делегації В. Мединський, зазначаючи, що «українська сторона вперше зафіксувала письмово свою готовність до виконання цілої низки найважливіших умов, на яких протягом усіх останніх років Росія наполягала». Мединський запропонував провести зустріч В. Зеленського з Путіним одночасно з парафуванням договору між двома країнами.

Але вже 7 квітня С. Лавров заявив, що Україна «відійшла» від пропозицій, які обговорювалися на перемовинах у Стамбулі 29 березня. При цьому зазначав, що перемовини не припинятимуться. Коментуючи рішення Сенату США 7 квітня щодо активації програми ленд-лізу для України, спікер Путіна Д. Пєсков заявив, що це може мати «негативний вплив на перемовини».

За його словами, «накачування України зброєю у різних форматах не сприяє успіху на російсько-українських перемовинах».

Реакція Заходу на перемовини

За даними WSJ у публікації від 30 березня, загалом країни Заходу доволі скептично сприйняли запропоновану Україною систему гарантій її безпеки у форматі «українського НАТО». Американські законодавці, сенатори Дік Дурбін та Джим Ріш вважають цю пропозицію України передчасною. Нещодавно держсекретар Е. Блінкен заявив, що Вашингтон підтримає результати мирних перемовин України з РФ, якщо вони дозволять США зміцнити оборону та безпеку України. 30 березня в інтерв’ю телеканалу «Настоящее Время» заступниця Е. Блінкена Вікторія Нуланд зазначила, що Росія все ще не усвідомила сили української армії та домагається капітуляції України. За її словами, незважаючи на абсолютно неприйнятні вимоги Росії, Україна залишається за столом перемовин, продовжує спроби знайти дипломатичне розв’язання цього жахливого, жорстокого конфлікту, і «США їх у цьому дуже підтримують».

Канцлер Німеччини Олаф Шольц вважає, що Німеччина в цілому готова виступити гарантом безпеки України, проте, на його думку, поки що передчасно обговорювати такі зобов’язання. На його погляд, українську пропозицію ще слід конкретизувати.

19 березня прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон зазначив, що Захід не повинен намагатися «нормалізувати відносини» з президентом Росії після його неспровокованого вторгнення в Україну. За його словами, Велика Британія стурбована тим, що США, Франція та Німеччина підштовхнуть Україну до значних поступок на мирних переговорах із РФ. 30 березня Б. Джонсон у телефонній розмові попередив В. Зеленського, що «Путін брехун і використовує переговори, щоб виснажити Україну і змусити її піти на поступки». 30 березня заступник прем’єр-міністра Великої Британії Домінік Рааб заявив, що Британія розгляне запит України щодо можливості стати гарантом її безпеки, але не братиме на себе зобов’язання, які мають члени НАТО в рамках Альянсу.

Він також заперечив, що домовленість про гарантії може включати можливість прямої участь британських військ у війні з РФ. За його словами, Британія не збирається переходити до прямої військової конфронтації з Росією, оскільки Україна не є членом НАТО.

За деякими даними, Франція готова підтримати форму нейтралітету України, безпеку якої гарантують кілька країн, проте не бажає підписуватися під гарантією безпеки, яка передбачає механізм, аналогічний статті 5 НАТО. На думку деяких французьких експертів, Росія, швидше за все, не погодиться на жодні домовленості, які вимагають від Франції та інших постійних членів РБ ООН гарантій безпеки України.

31 березня міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський зазначив, що будучи партнером та другом України, чехи готові взяти на себе безпекові гарантії України, про які українська влада просить країни Заходу, але Чехію ніхто не запрошував стати учасником такої угоди. Ізраїль, Туреччина та Китай поки що чітко і однозначно не відреагували на пропозиції України щодо надання їй гарантій.

Отже, на даний час малоймовірно, щоб США та їхні союзники запропонували Україні ті юридично зобов’язувальні гарантії безпеки, про які вона просить, в обмін на нейтралітет. Це означає, що вступ України до НАТО в недалекій перспективі видається найбільш оптимальним і реальним.

Альтернативи НАТО для України немає

Незважаючи на те, що українці мають чимало претензій до НАТО, зокрема щодо відмови Альянсу закрити небо над Україною, на мій погляд, все ж альтернативи НАТО для України немає і не може бути. Критикуючи Альянс за його неповороткість і бюрократизм, навіть деякі українські політики не усвідомлюють, що НАТО, як організація, не має власної армії і, відповідно, жодних озброєнь. Армії і озброєння мають держави-члени Альянсу, а штаб-квартира НАТО в Брюсселі виконує лише координаційні функції. Сьогодні, в умовах російсько-української війни Україна, навіть без підписання домовленості про членство в НАТО фактично є на 80% членом Північноатлантичного Альянсу. І факти свідчать, що на сьогодні Україна отримала і буде отримувати від НАТО (переважно від США і Великої Британії) стільки озброєнь, скільки після 1949 року, коли було створено НАТО, жодна країна Альянсу не отримувала. Україна цілодобово дістає розвіддані країн НАТО у режимі реального часу.

Якби не ця допомога, то навряд чи ЗСУ могли б чинити такий опір російській агресії і нищити ворога, перемагаючи таким чином «другу армію у світі за військовим потенціалом». І цьому значною мірою сприяло й те, що після 2014 року ЗСУ активно розвивали співпрацю з арміями країн НАТО. Сотні українських офіцерів пройшли підготовку у військових академіях і на курсах НАТО, десятки тисяч українських військовослужбовців брали участь у військових навчаннях як на території України, так і на території країн Альянсу.

За останні 30 років було підписано десятки спільних документів про співпрацю з НАТО, одним із яких є меморандум від 12 червня 2020 року про статус України як члена Програми розширених можливостей НАТО (NATO’s Enhanced Opportunities Program – EOP). Такий статус мають також Австралія, Швеція, Фінляндія, Грузія та Йорданія. Звісно, в умовах війни ніяких розмов про формальний вступ України до НАТО не може бути. Навряд чи Україна зможе стати членом НАТО допоки божевільний російський президент сидить у Кремлі. Сьогодні для нас найважливішим є те, що країни НАТО і увесь світ нам допомагають вистояти, щоб перемогти.

Сенат США одностайно схвалив 6 квітня законопроєкт «Про ленд-ліз для захисту демократії в Україні». У разі його ухвалення Палатою представників закон дозволить спростити надання новітньої зброї Україні. Це перша програма ленд-лізу США з часів Другої світової війни. Документ скасовує обмеження повноважень президента США щодо надання військової допомоги для України. Законопроєкт покликаний прискорити передачу критично важливих військових товарів та інших життєво важливих матеріалів для України, значно скоротивши бюрократичні процедури.

Умовною і тимчасовою альтернативою НАТО, а точніше допоміжними структурами Альянсу може бути членство України в регіональних воєнно-політичних організаціях, основою яких є окремі країни НАТО. І в період до того дня, коли Україна зможе нарешті стати повноправним членом НАТО, керівництво України може подбати про членство в чинних і майбутніх регіональних воєнно-політичних організаціях. Назвемо деякі з них:

1) Однією із тимчасових альтернативних структур НАТО для України може стати «Бухарестська дев’ятка» (БД), яка є міжнародною ініціативою дев’яти країн-членів НАТО в Центральній та Східній Європі, у разі можливого приєднання до неї нашої держави у якості партнера. До складу БД входять Польща, Румунія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Словаччина, Угорщина та Чехія. Четверо з цих країн є сусідами України. Практично це є формат Балто-Чорноморського Союзу (БЧС) в зародковому стані. Метою цієї поки що неформальної організації є поглиблення військової співпраці між країнами східного флангу НАТО, а також координація дій у сфері регіональної безпеки. Основною причиною створення БД у 2015 році з ініціативи Румунії та Польщі була анексія українського Криму та підтримка Росією сепаратистів на Донбасі. Те, що відбувається в Україні сьогодні, має посилити консолідацію цих країн і їх взаємодію з Україною. Думаю, це питання могло б стати ще одним напрямком діяльності української дипломатії. І перше, що варто було б зробити ближчим часом – це провести саміт глав держав БД і України.

2) Другий варіант тимчасової альтернати НАТО для України — це можливе створення воєнно-політичного союзу України, Великої Британії та Польщі, який практично вже існує, хоча документально ще не був оформлений. На початку грудня 2021 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба запропонував Лондону і Варшаві розглянути ідею створення тристороннього воєнного союзу. І наприкінці грудня ця пропозиція розглядалася в Лондоні на рівні міністрів закордонних справ трьох країн. На мій погляд, цей формат також включає елементи Балто-Чорноморського Союзу (Intermarium). На першому етапі достатньо створити ядро БЧС у складі 5 держав – Великої Британії, Туреччини, України, Польщі та Литви, що дасть змогу швидко погоджувати всі питання щодо створення повномасштабного БЧС і ухвалення його статуту. Втім, слід зазначити, що якщо Польща і Британія готові надати нам максимально можливу допомогу, і вони сьогодні її практично надають, то їм не потрібно для цього створювати тристоронній союз з Україною, оскільки держави-члени НАТО мають право, згідно зі статутом Альянсу, самостійно ухвалювати рішення, якій країні і в яких обсягах вони хочуть надати військову допомогу, при цьому інформуючи командування НАТО і узгоджуючи з ним свої дії.

3) Свого часу Україна втратила можливість стати членом регіональної організації — Ініціатива трьох морів (ІТМ), відома також як Ініціатива Балтійського, Адріатичного та Чорного морів (БАЧМ), яка об’єднує 12 країн Європейського Союзу, розташованих поблизу згаданих морів. Ініціатива спрямована на створення регіонального діалогу з різних питань, в тому числі і військових, що стосуються країн-членів. На перший саміт ІТМ, який відбувся в хорватському Дубровнику у 2016 році, запрошували й Україну, але Київ тоді чомусь не відповів на це запрошення, тим самим не ставши однією з країн-засновниць такої організації. Остаточно Україна втратила можливість приєднатись до ІТМ пізніше, оскільки держави-учасниці першого саміту постановили, що учасниками цієї регіональної організації можуть бути тільки члени Європейського Союзу. Очевидно, після того, як Україну приймуть до ЄС, вона матиме можливість вступити і до ІТМ.

4) На мою думку, Україна має всі підстави стати повноправним членом Організації тюркських держав – ОТД — (Türk Devletleri Teşkilatı), створеної 12 листопада 2021 року на VIII саміті Ради співпраці тюркоязичних держав в Стамбулі, оскільки на території тимчасово окупованого Криму протягом багатьох століть проживає автохтонний тюркський кримськотатарський народ, який на сьогодні є невід’ємною частиною української політичної нації. Якби Україна стала членом ОТД ще наприкінці минулого року, то напад Росії на Україну міг би розглядатися і як напад на ОТД.