Розвінчуємо легенду: 15 серпня 1969 року розпочався рок-фестиваль Woodstock

Рок-фестиваль "Вудсток-1969", що відкрився 55 років тому, 15 серпня 1969 року, "три дні миру та музики", як сказано в назві тригодинного документального фільму про нього, який вийшов наступного року, майже відразу став легендою. Мовляв, якби побував на ньому, то носиш цей відбиток усе життя.

Але легенди, серед іншого, існує і для того, щоб їх розвінчувати. Тож давайте просто уявімо, що ми на машині часу перенесемося до садиби родини фермерів Ясгурів, на землі яких прийшов фестиваль. Нас би там чекало чимало відкриттів. Наприклад, вважається, що на піку чотирьох днів фестивалю на полі перед сценою було 400-500 тисяч - але в понеділока, останній день фесту, коли на ньому виступав Джимі Хендрікс, там залишилося, за різними оцінками, всього від 25 до 40 тисяч людей, що сиділи сиротливо в полі серед купа сміття, яке залишили ті, хто поїхав, щоб встигнути на роботу або навчання вранці понеділка.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

При цьому фото виступаючого на Вудстоку-1969 Джимі пізніше стало чи не символом фесту - хоча ніякої сенсації в цьому не було. Більше того - двома роками раніше на рок-фестивалі в Каліфорнійському Монтереї він вже вражав публіку фантастичною грою на гітарі, а потім спалив її просто на сцені.

Чи могли справжні хіпі пропустити такий атракціон заради університетських лекцій чи явки вчасно працювати? Звісно ж, ні. Повним провалом був і виступ не менш знаменитого в ті роки, ніж Хендрікс, гурту Creedance Clearwater Revival, який випустили на сцену близько опівночі, коли більшість слухачів вже спали. Затрималися «криденси» через те, що з тригодинним запізненням почав виступати перед ними ще один знаменитий гурт того часу Grateful Dead – і все через дощ.

Як розповів про це лідер Creedance Clearwater Revival Джон Фогерті: "Першою моєю думкою було: ого! — доведеться виступати за групою, якій вдалося приспати півмільйона людей! (Grateful Dead) Що ж, я граю, я кричу, через три пісні вдивляюся в простір за юпітерами — три ряди переплетених тіл: усі сплять. Хоч би як ми намагалися, півмільйона перебували у відключенні. Це нагадувало сцену з Данте: у пекло: півмільйона тіл, що зчепилися, дрихнуть у бруді. А потім настав момент, який залишився в моїй пам'яті на все життя. Десь за чверть милі від нас, з другого боку поля, хлопець цвіркає запальничкою, і я чую вночі: «Не турбуйся, Джоне! Ми з вами!». Залишок шоу я відіграв для цього хлопця».

Перерви через дощ відбувалися тому, що сцену встановили та електричні кабелі протягли непрофесійно. Так, вищезгадані учасники Grateful Dead говорили потім, що їх під час виступу постійно било струмом і тому вони грали жахливо. Те саме відбувалося і з іншими учасниками, тому у виступах постійно доводилося робити довгі перерви, під час яких швабрами сушили сцену, а до публіки випускали музикантів з акустичними інструментами.

Через дощ не лише зірвався весь графік виступів музикантів на фестивалі, а й величезне поле перетворилося на один суцільний масив рідкого бруду. У згадуваному вище фільмі «Вудсток» є кадри того, як кілька десятків людей весело змагаються у скочуванні з грязьової гірки – як діти зі снігу взимку. Проте решту кількох сотень тисяч людей це заняття не спокушало.

Зазначимо, що в історії рок-музики Вудсток-69 люблять представляти як перший зірковий рок-фестиваль. Це неправда. Наприклад, на вже згадуваному рок-фестивалі в Монтереї в 1967 році виступили ті ж Джимі Хендрікс, The Who, Grateful Dead, Дженіс Джоплін і Jefferson Airplan, що й у Вудстоку, причому двома роками раніше. На топових рок-фестивалях 1967-1969 років виступали в різних поєднаннях ще до Вудстока практично всі його хедлайнери, а також Led Zeppelin, The Rolling Stones і King Crimson, які не приїхали на цей фест.

Повертаючись до нашої машини часу, зазначимо, що якби ми тоді купили квитки на фест, ціна яких була еквівалентна сьогоднішнім $150, то нам навряд чи сподобалося б, що вже в перший день фесту вхід на нього зробили безкоштовним - інакше б натовп з сотень тисяч людей, що зібрався за огорожею, її просто зніс і все розгромив. До речі, на "Вудстоку-1999" саме це й сталося – щоправда, з інших причин.

Що б ми ще відчули на "Вудстоку-1969"? Крім вже згадуваних дощів спеку, що чергувалася з ними. Швидше за все, голод та спрагу – провали з організацією кейтерингу призвели до того, що на допомогу глядачам прийшли навіть місцеві жителі. Ще - неможливість до ладу вимитися, крім як поблукати по пояс у воді в невеликому, на всі півмільйона людей, ставку, куди, як можна припустити, помочилися тисячі людей. Адже переносні туалети були, як можна дізнатися з фільму, у жахливому стані.

Закінчимо короткими фактами про наслідки "Вудстоку-69" для людей, які представили йому свою землю – родини Ясгурів, заможних молочних фермерів у штаті Нью-Йорк. До фестивалю вони поставилися просто як до можливості заробити (в тому дощовому році для їх 650 племінних корів не вистачало трави та сіна) і запросили за оренду своєї землі спочатку $10 тис, а потім, побачивши, які масштаби набуває фестиваль, збільшили суму до $75 тис. .

Але в результаті півмільйона людей, що потоптали поле і його околиці і залишили після себе тонни сміття, привели землю Макса Ясгура, який спочатку з таким пафосом вітав присутніх, на повну непридатність для ведення сільського господарства. Через рік він домігся компенсації ще $50 тис., проте тепер вже до суду на нього подали його сусіди, земля яких також постраждала під час фестивальної навали. У результаті Макс Ясгур цього ж року відмовився надати свою ділянку для нового рок-фесту, продав її і переїхав із сім'єю до штату Флорида, де через два з половиною роки після вудстокського фестивалю помер від серцевого нападу у віці 53 років.

Отже, з якого боку "Вудсток-1969" ні згадуй, реальність з легендою ніяк не збігаються.

Заставне фото: Wikipedia