Розливний ренесанс: в Україну заходять європейські пивні мережі

Десять років тому в Україні почали з'являтися магазинчики з продажу розливного пива. Ідея була здорова - традиційно бурштиновий напій на розлив сприймається більшістю споживачів як більш свіжий і натуральний, ніж пиво в пляшках (хоча це й не так).

Тій обставині, що невеликі пивні магазини з'являлися, як гриби після дощу, допомогла революція в розливному обладнанні - з'явилися пристрої, які наливають пиво без піни, за рахунок зміни тиску в ПЕТ-пляшці. Це дозволяє уникати втрат напою, та й процес наливу став швидше в кілька разів.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Крім того, розвитку цього бізнесу сприяв порівняно невеликий обсяг інвестицій: щоб відкрити магазинчик з асортиментом пива 15 сортів, досить було вкласти близько $10 тис. А окупитися точка могла вже через рік.

Але до 2012 р кількість пивних мінімаркетів стало неухильно скорочуватися. Причина - більшість магазинчиків відкривалися приватними підприємцями, а одинакам вижити було вкрай важко.

«Пиво - напій сезонний, і якщо влітку можна було продати в день до 400 літрів пива, то взимку - рази в чотири менше, - розповідає Анна, яка в 2009 р відкрила пивний магазинчик в підземному переході на столичному Майдані Незалежності, та через кілька років була змушена піти з цього бізнесу - стало просто невигідно.

Але в 2015-му почався ренесанс. На ринок вийшли пивні мережі, а це вже інший рівень. Велика кількість точок, об'єднаних під єдиним брендом, дозволяє більш-менш благополучно пережити навіть найсуворішу зиму.

Власне, вижили і процвітають зараз ті пивні магазини, які спочатку зробили ставку на розширення. Наприклад, «Море пива». Почавшись у 2009 р із одного магазинчика в Дніпрі і розвиваючись по шляху франшизи, зараз компанія об'єднує понад 300 фірмових торгових точок в 22 містах України. Тільки в одному Києві - 91 філія.

«Десять років тому відкривалися не тільки магазини, але і кіоски і дуже часто на мікрорайон їх було явно забагато. Це теж одна з причин, чому вони почали закриватися. Не було ні маркетингу, ні стратегії. Мережеві ж магазини один з одним не конкурують, стежать за розумною кількістю точок. До того ж вони викликають більше довіри - хороший ремонт, навчені продавці, програма лояльності», - розповідає співвласник столичного гастробара «Бабка й сапка» Олександр Зеров.

Мережеві магазини розливного пива розвиваються не тільки кількісно, але і якісно. Розширюється асортимент - продається не тільки звичайне розливне пиво, а й fermented malt drinks (так звані «хард-лимонади»), і звичайні безалкогольні лимонади. Реалізується також продукція в пляшках - як вітчизняна, так і імпортна. Ну а кількість різних пивних закусок - риби, чіпсів, горішків і інших снеків, може доходити до 200 найменувань.

Мережа Hop Hey, магазини якої працюють в режимі часткового самообслуговування (тут повністю відмовилися від вагової продукції, все закуски попередньо упаковані), що максимально мінімізує черги, пропонує так само різну пивну атрибутику. І пиво тут продають не на літри, а на кілограми.

«Це чесніше. Літр точно не визначиш, можна недолити або перелити, а так зважив - і все зрозуміло», - розповідає Ярослав, продавець-консультант одного з магазинчиків мережі Hop Hey.

Вартість літра або кілограма розливного бурштинового напою - від 30 до 70 грн. Більше 60% продукції - виробництва малих пивних заводів, які представлені в супермаркетах, але мають потужності і хотіли б нарощувати продажі. Найчастіше це такі марки пива, як «Опілля», «Бергшлосс», «Микулинецьке», «Полтавське», «Нова Баварія». Решта - крафтове пиво. Причому воно може бути як виробництва невеликих заводиків, партнерів мережі, так і спеціально зварене під замовлення такими гігантами, як Carlsberg Ukraine або «Оболонь».

В Україну приходять і міжнародні пивні мережі. Як, наприклад, Good Beer, заснована в 2015 р в Німеччині. Головний офіс компании знаходиться у Берліні, а філії вже є в Чехії, Польщі, Україні, Білорусі, Молдові та Казахстані.

«Поява магазинів з продажу розливного пива - це, на мій погляд, перший маленький крок до європейських традицій, - вважає активіст міжнародної пивної соціальної мережі Untappd Олексій Васильченко. - Власники таких магазинів прагнуть залучити клієнтів, і одним класичним світлим лагером вони не обмежуються. В асортименті з'являється не тільки портер або бланш (білий пшеничний ель), але і нові види охмеленного елю - IPA, APA і т.д. Масове виробництво елю налагодити складніше, ніж лагера, і саме ель став долею міні-пивоварень, продукція яких користується великим попитом в розливних магазинах».

Обсяг ринку магазинів розливного пива оцінити досить складно (всього в Україні щорічно виробляється близько 178 млн. дал пива), але те, що він впевнено відбирає частку у традиційних магазинів і супермаркетів, де пиво реалізується в склі і ПЕТ-тарі, безсумнівно. Уже зараз в Києві 378 магазинів, і це, швидше за все, не межа.

Васильченко переконаний, що кількість магазинів розливного пива зростає, в тому числі і тому, що звільнилася ніша кіосків, яким заборонили продавати пиво. А там, як раз, і продавалася продукція невеликих регіональних пивзаводів.

За словами Зерова головні клієнти мережевих магазинів - як просто любителі якісного напою, які шукають смак, а не алкогольне сп'яніння, так і просунута молодь. До речі, за різними даними, розташоване неподалік від пивної точки студентський гуртожиток може підвищити продажі майже на третину.

Андрій Кузьмін, Lenta.UA

Заставочне фото: УНІАН