Революція в еволюції! Homo sapiens схрещувалися з підвидом стародавньої людини

Минули часи, коли на шкільних уроках біології всю еволюцію людини зводили до чотирьох стадій, представлених австралопітеками, пітекантропами, неандартальцями і кроманьйонцями. Сьогодні все набагато складніше і про зниклі види давніх людей археологи повідомляють із завидною регулярністю. Один з таких підвидів був відкритий буквально десять років тому і отримав назву денисівська людина — від Денисової печери в Алтайському краї РФ, де були виявлені фрагменти решток пращура — фаланга пальця і два зуба, що дозволило відновити геном.

Ці стародавні люди мали темну шкіру і темне волосся і, як вважалося раніше, зникли як вид близько 40 — 50 тисяч років тому.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Проте недавні дослідження доводять, що група була набагато більш різноманітною і залишила слід у ДНК сучасних народів. Міжнародна група вчених проаналізувала геноми 161 людини, які проживають в Індонезії і Папуа-Новій Гвінеї і виявила в ДНК 60 з них генетичні сліди денисівської людини, але не сибірського розливу, а зовсім іншої гілки популяції. Яка, як свідчать вчені, відрізнялася від алтайського предка так само, як від неандартальця. Денисівці розділилися близько 300 000 років тому, розселившись по всьому світі.

Ймовірно, останні представники виду денисівців вижили в горах Нової Гвінеї або на островах Індонезії і злучалися з сучасними людьми всього 15 — 30 тисяч років тому.

«Довгий час вважалося, що на Землі існували тільки ми і неандертальці, — заявив Мюррей Кокс з університету Мессі в новій Зеландії. — Сьогодні ми знаємо, що планету населяла величезна кількість самих різних давніх людей, і що наші предки постійно вступали в ними в контакти».

Не всі, втім, згодні з тим, що контакти денисівців з сучасними людьми відбувалися так пізно — теорію Кокса вважають неправдоподібною генетик Бенджамін Вірно з Інституту еволюційної антропології в Лейпцигу і Косимо Пост з Інституту людської історії суспільства Макса Планка в Єні.

Як би там не було, ясно, що відкритий недавно вид стародавньої людини жив не тільки на суворій півночі, але й у тропіках. Це зайвий раз доводить, що вміння адаптуватися до умов проживання — зовсім не прерогатива кроманьйонців.

Але головна практична користь відкриття — у виявленні давніх слідів в геномі сучасних людей. Це істотно допоможе в медичних дослідженнях в тропічному регіоні, оскільки, як правило, ДНК виживає в холодних умовах, а до останнього часу вік найстарішою «тропічної» ДНК не перевищував 6000 років.

Кокс підкреслює, що Homo sapiens успадкували численні генетичні особливості від схрещування з давніми людьми, що впливає (частіше позитивно) на наше здоров'я. Якщо архаїчні варіанти генів імунітету зберігаються донині, то це свідчення їх переваги перед більш сучасними варіантами. Як зазначає вчений, більшість представників рослинного і тваринного світу мешкають в тропіках і, як демонструє дослідження, це ж вірно для різних видів стародавніх людей.

Максим Суханов, Lenta.UA