Реабілітація «Останнього танго в Парижі»: в італійському кіно скасували цензуру

У це важко повірити, але до останніх днів в Італії де-юре існувала кіноцензура, яка перевіряла фільми на предмет їх відповідності релігійним і моральним суспільним нормам. Тут, звичайно, можна запитати - а як же, наприклад, фільми Тінто Брасса, причому не тільки легкі еротичні стрічки, але і знаменитий «Калігула» з його сценами жорстокості? Втім, за ступенем показаних на екрані жорстокості і сексуального насильства «Калігула» набагато поступався скандальному фільму класика італійського кіно П'єра Паоло Пазоліні «Сало, або 120 днів Содому», прокат якої комісія з цензури спочатку заборонила, а через місяць дозволила.

Втім, стрічку Пазоліні і далі то вилучали з прокату, то повертали в нього, але це робилося вже без участі комісії з цензури - в перший раз через постанову прокуратури і рішення суду, яке її скасувало, а вдруге навпаки - через рішення суду про заборону і рішення прокурора Мілана, яке її скасувало. А британська The Guardian, яка повідомила про скасування кіноцензури, згадує фільм Бернардо Бертолуччі «Останнє танго в Парижі», всі італійські копії якого, як пише видання, були знищені за винятком трьох, залишених як «доказ злочину». Тут, правда, варто зауважити, що, як ми не раз писали, сьогодні Бертолуччі і виконавця головної ролі в цій стрічці Марлона Брандо могли б судити або, як мінімум, піддати вигнанню з професії за те, як вони «імпровізували» в сексуальних сценах на знімальному майданчику з юною Марією Шнайдер, не попереджаючи її заздалегідь. Але сам фільм тут не винен.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

В цілому є статистика офіційна, по якій, вказує The Guardian, з 1944-го року в Італії були піддані цензурі 274 італійські фільми, 130 американських і 321 фільм з інших країн, і неофіційна, згідно з якою так чи інакше були змінені понад 10 тисяч стрічок. Але тут треба зауважити, що існування офіційної цензури викликає у творців фільму цензуру внутрішню - і в цьому випадку неможливо порахувати, скільки сцен не було знято з міркувань, що «цензура це не пропустить».

Так чи інакше, але останнє велике офіційне втручання цензури в італійське кіно, причому з релігійних мотивів, відбулося в 1998-му році, так що вона давно вже стала де-факто анахронізмом. А тепер її скасували і де-юре, замінивши італійським аналогом американської системи, коли фільми будуть отримувати прокатне посвідчення із зазначенням допустимого віку його глядачів.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Фото: Марлон Брандо і Марія Шнайдер в «Останньому танго в Парижі» Twitter