Психолог Світлана Рудницька: як інфантилізм руйнує стосунки

Психологічний інфантилізм зараз називають мало не пандемією 21 століття. Невже це так небезпечно? Наскільки нова ця проблема? І чим вона викликана? 

Інфант в перекладі з латинської означає дитя. Так називали нащадків іспанських і португальських королів, які потенційно не розглядалися спадкоємцями престолу. 

У побуті інфантами часто називають дорослих людей, які всіляко уникають психологічного дорослішання. Ця проблема стара, як світ. Процес дорослішання завжди пов'язаний з невизначеністю, відповідальністю, неминучістю втрат, болем подолання, вольовими зусиллями і ніяк не потрапляє під сценарій з назвою «Життя, як безперервне свято». 

Однак в сучасних постіндустріальних реаліях інфантилізм дійсно набуває лякаючих масштабів. Інформаційне суспільство транслює обивателю «чарівну формулу» щастя, як перманентного задоволення. Весь світ перетворюється на гігантський супермаркет іграшок і розваг. Гонка за задоволенням, як сурогатом щастя, блискавично засмоктує в нескінченний вир всіх «довірливих і тих, хто не визначився». 

В кінці 20 століття з'явився і стрімко поширився неологізм «кідалт», що поєднує в собі значення двох слів «kid» (дитина) і «adult» (дорослий). Кідалтами називають дорослих людей, які приділяють багато часу заняттям, властивим дітям і підліткам. Вони самовіддано дивляться мультики, захоплюються коміксами, грають в комп'ютерні ігри, збирають конструкції з Lеgo, колекціонують ляльки і машинки. 

Але що ж, з вашої точки зору, поганого в небажанні ставати дорослим? Адже, дитинство - це чарівна пора нових відкриттів, пригод, захоплюючих ігор, мрій, віри в чудеса. Кому з нас, дорослих, періодично не хотілося б повернутися в цей чудовий стан захищеності і задоволень? 

У вашому питанні мені чується жорстке «або/або». Або ти романтичний інфант, або прагматичний сухар? Але ж збереження дитячої чутливості, сприйнятливості до людей і відносин, уміння бути по-дитячому щирим, відкритим, збереження здатності радіти світу аж ніяк не призводить нас до інфантилізму. Плоди інфантилізму виростають зовсім з інших коренів. 

Тут мова йде про незрілу відповідальність. Людина вже готова ставати причиною певних дій і вчинків, але при цьому категорично не хоче вчитися відповідати за їх наслідки. Інфанти характеризуються підвищеною вимогливістю до інших і зниженою критичністю до себе. Життя для інфанта перетворюється в нескінченний процес гонки за задоволеннями. Як я вже говорила, їх засмоктує зловісний вир бажань. 

Ви так страшно говорите про це. У чому ж його підступність? 

У гонці за задоволеннями інфант впевнений, що весь світ повинен обертатися навколо нього. В результаті у нього розвивається потужний «хапальний рефлекс». Відносини зі світом будуються як відносини «брати». При першій-ліпшій можливості він перетягує ковдру на себе. Завжди повинен бути хтось інший: хто дає, допомагає, піклується, що бере відповідальність, хтось, хто завжди йому повинен і завжди може бути оголошений винним. Не навчений «давати», інфант позбавляє себе повноцінних дорослих людських відносин, в яких категорії «брати» і «давати» співіснують в своїй динамічній цілісності. 

У примхах і бажаннях інфант демонструє виражену нестримність. Відстань від «хочу» до задоволення «хотілки» постійно мінімізується. Життя інфантильних людей негайне: я хочу саме зараз, і не збираюся чекати, а тим більше відмовлятися. Відбувається «застрягання» в сьогоденні, інфантилізм не передбачає розвитку. 

Таким чином, позбавляючи себе справжніх відносин і розвитку, в оскаженілої гонці за задоволеннями інфант не може уникнути ще однієї пастки: зниження або повної втрати здатності отримувати задоволення - ангедонії, про яку пропоную поговорити наступного разу.

Фото: з особистого архіву

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі