Приватизація з підтекстом: чи вдасться Кабміну поповнити бюджет за рахунок продажу держмайна

Карантин-карантином, а приватизація держпідприємств - за розкладом: під час вчорашнього засідання Кабінету міністрів прем'єр Денис Шмигаль звернувся до народних депутатів з проханням підтримати розблокування великої приватизації з метою «прискорення руху в даному напрямку». На даний момент, відзначимо, на увазі карантинно-обмежувальних заходів, аукціони з продажу великих об'єктів не проводяться. «Сьогодні нам необхідні ресурси для боротьби з пандемією, утримання економічної стабільності і якнайшвидшого відновлення ділової активності. Тому з метою наповнення державного бюджету коштами від продажу об'єктів великої приватизації доцільно зняти законодавчі обмеження на здійснення будь-яких заходів щодо приватизації», - наголошується в пояснювальній записці до «приватизаційного» проекту закону Кабміну.

«Стратегічний курс України щодо приватизації та залучення інвестицій в економіку країни на період епідемії Covid-19 залишається незмінним. Прозора приватизація дозволяє знайти ефективного власника для підприємств. Для держави це означає не тільки наповнення бюджету, а й зростання інвестицій, створення робочих місць і розвиток регіонів», - аргументує глава Мінекономіки Ігор Петрашко.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

З молотка в найближчій перспективі Кабмін пропонує пустити п'ять ТЕЦ, три обленерго, «Більшовик», Одеський припортовий завод, Об'єднану гірничо-хімічну компанію і Президент-Готель.

Не чекаючи рішення парламенту, який може включити як зелений, так і червоне світло заблокованого на даний момент приватизаційного процесу, у Фонді державного майна устами глави цього відомства Дмитра Сенниченка заявили про намір запуску перших аукціонів в квітні-червні наступного року.

Відзначимо, що в остаточному варіанті бюджету-2021, якому дала «добро» Верховна Рада, уряд вдвічі збільшив плани з приватизації - з 6 до 12 мільярдів.

На сьогоднішній день Україна володіє понад 3,5 тисячами підприємств, понад 900 з них планується приватизувати. Реально стратегічних серед цих підприємств відносно небагато: за підрахунками експертів - 11% від загальної кількості. Все решта - в основному старий мотлох. На користь активізації приватизації грає низка факторів. З урахуванням того, що держава далеко не завжди є, скажімо м'яко, ефективним управлінцем, переважна більшість держпідприємств працюють в збиток, який покривається за рахунок бюджету. В результаті менше грошей залишається на охорону здоров'я, освіту, оборону. До того ж, на тих державних підприємствах, які так-сяк працюють в плюс, паразитують представники великих фінансово-промислових груп, використовуючи добре апробовану схему: «доходи собі, витрати державі».

Грубо кажучи, собівартість проданої продукції покривається з нашої з вами кишені, а виручка надходить на рахунки олігархів. В силу цих, а також низки інших факторів, точка в приватизаційній історії повинна була бути поставлена ще вчора, переконані експерти. «Приватизація - це дуже правильний і необхідний процес і те, що він постійно відкладається є великою проблемою України. Тим часом, навіть якщо зараз приватизаційний маховик запрацює, це вже буде великою перемогою», - зазначає в коментарі Lenta.UA інвестиційний банкір Сергій Фурса.

Він не згоден з думкою деяких своїх колег, які стверджують, що в силу коронавірусних і інших проблем, прямо і побічно впливають на економічну кон'юнктуру, держпідприємства будуть продані за безцінь: «Наступного року у всій світовій економіці очікується зростання. Світові фондові індекси зараз перебувають на історичних максимумах, тому настрою у інвесторів - просто зашибісь! В таких умовах вже точно вся ця коронавірусна історія ніяк не вплине на приватизацію. До того ж, ви ніяк не можете свідомо занижувати ціну на ту чи іншу підприємство, якщо у вас проходить відкритий аукціон. Тобто, про різного роду маніпуляціях говорити не доводиться. Інше питання, що наша приватизація є дуже-дуже запізнілою і в підсумку, якщо, наприклад, той же «Центренерго» ще п'ять років тому ми могли продати за величезні гроші, то зараз це підприємство нікому не потрібно».

Потрібно і ще як, - кажуть в політичних кулуарах, де «Центренерго» називають бажаним стравою в бізнес-меню опального олігарха Ігоря Коломойського. До речі, саме в ці дні виповнюється два роки з моменту, коли українська влада з тріском провалили приватизацію цієї енергогенеруючої компанії.

Нагадаємо, приватизаційний конкурс був призначений на 13 грудня 2018 року. Стартова ціна держпакету компанії в розмірі 78,3% акцій була встановлена на рівні 5,98 мільярда гривень. Буквально в останній момент конкурс був скасований. Офіційною причиною було названо те, що його учасники - «Укрдонінвест» і білоруський «Нафтобітумний завод» - представили невідповідну вимогам законодавства документацію, в тому числі, дані про пов'язаних з ними особами.

Однак справжні причини зриву конкурсу достеменно невідомі. Згідно з однією з версій, влада свідомо пішла на такий крок, оскільки конкурс повинен був відбутися менш, ніж за півроку до президентських виборів, що в українських умовах є несприятливим для приходу серйозних інвестицій фактором. Не продали «Центренерго» і в 2019 році, змістивши терміни приватизації на 2020 й, які також зірвалися через коронавирусной пандемії. Тепер час «Х» для підприємства - прийдешній рік. Правда, впевненості в тому, що «Центренерго» піде з молотка в 2021-м немає ніякої, враховуючи, що епопея з приватизацією даної держкомпанії триває з 2016 року...

У загальному обсязі виробництва електроенергії країни частка «Центренерго» становить близько 8%, в структурі теплогенерації - близько 18-ти відсотків. З огляду на це, компанія відноситься до розряду досить ласих об'єктів державної власності. А це означає, що вітчизняні фінансово-промислові групи (ФПГ) зацікавлені в отриманні контролю над компанією. Найчастіше цей контроль здійснюється за допомогою «ручного» управління, в наслідок чого на підприємстві, яке де-юре знаходиться в держвласності, де-факто працює інститут горезвісних смотрящих, які благополучно вимивають активи і кошти компанії на користь потрібної ФПГ, а накопичуються борги «дарують» державі.

Під час президентської каденції Петра Порошенка вважалося, що контроль над компанією мав його друг і бізнес-партнер Ігор Кононенко. Після приходу на Банкову Володимира Зеленського ситуація змінилася і на «Центренерго» зайшов топ-менеджмент, дружній Коломойському. «Якби йому (Коломойському, - ред.) Цей актив віддавали за безцінь, тоді, можливо, він би погодився на відкриту приватизацію «Центренерго», а так ... він прагне не до формального володіння тим чи іншим об'єктом, а до того, щоб мати над ним контроль», - зазначає в розмові з Lenta.UA нардеп від правлячої «Слуги народу», якого в парламенті відносять до так званої групи Коломойського.

За його словами, сьогодні можна з упевненістю говорити про те, що західні інвестори не стануть купувати «Центренерго» через великі борги компанії, а також токсичності активу - на ТЕС «Центроенерго» до сих пір використовується вугілля. Таким чином, виходить, що в питанні приватизації «Центренерго» можна розраховувати тільки на внутрішнього інвестора. Чи стане їм Коломойський - велике питання, оскільки очевидно, що його більш ніж влаштовує існуючий нині гешефт, що дозволяє за допомогою афілійованих осіб негласно контролювати «смачну» держкомпанію.

Як ми вже відзначали вище, ціна, за якою «Центренерго» виставлялася на продаж в 2018 році становила близько 6 мільярдів гривень - це половина всього плану приватизації на 2021 рік. Так що якщо Коломойський, що, найімовірніше, вирішить залишитися «в тіні», благополучно нагріваючись при цьому на «Центренерго», а інших покупців не знайдеться, бюджет отримає лише дірку від приватизаційного бублика. Втім, приватизаційні плани в Україні вже давно не виконуються. У держкошторис, як правило потрапляє буквально крапля з моря очікуваного прибутку.

Наприклад, в 2015 році влада очікувала отримати від продажу державних підприємств 17 млрд грн, але за фактом вийшло 151,5 млн (0,9% від запланованої суми). З 2016-му вдалося продати 140 держпідприємств і отримати 188,9 млн грн. Однак це склало лише 1,1% від запланованого доходу в 17,1 млрд грн. До бюджету на 2017 рік також заклали 17,1 млрд грн від приватизації, а отримали 3,4 млрд (19,8%). У 2018 році очікування були ще вище: від реалізації майна хотіли отримати 21,3 млрд грн, а за фактом вдалося продати 249 об'єктів, сума надходжень склала 268,7 млн грн (1,3% від плану). У минулому році план також і близько не було виконано: очікуваний дохід від малої приватизації - 17,1 млрд грн, реальний - 0,5 млрд від продажу 394 об'єктів. У нинішньому році спочатку хотіли отримати 12 млрд грн від продажу держмайна, але після початку пандемії коронавируса і перегляду бюджету-2020 очікування знизили до 500 мільйонів.

Згідно з даними опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), прагнення Зе-влади почати предметну підготовку великих державних компаній до приватизації в тій чи іншій мірі схвалюють 37% українців, тоді як 41% негативно оцінюють приватизаційні ініціативи, а 20% - не сформований думка з цього приводу. Таким чином, якщо чинна влада дійсно хоче проводити прозору приватизацію, а не імітувати процес на користь тих чи інших олігархів, їй необхідно буквально 24/7 працювати на інформаційних полях з метою зміни суспільних настроїв щодо передачі «мертвої» держвласності в приватні руки. Але цього немає. А значить, не буде і приватизації...

Наталія Ромашова

Читайте також: Як заробити на державі двічі: чому невдалий міністр вважає всіх ідіотами

Читайте також: Уряд вирішив "рятувати" держбюджет новими боргами