Цей матеріал не має на меті жорстку критику чи звинувачення. Просто зараз, на жаль, це єдиний спосіб звернути увагу на масштабну проблему. 

Йдеться про проблему, від вирішення якої залежить, програємо чи виграємо ми цю війну.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Без перебільшення. Саме тому я звертаюсь особисто до президента та міністра оборони.

З міністром ми знайомі, з президентом –ні, тому буде правильно коротко представитись.

Володимире Олександровичу, мене звати Марія Берлінська. З 2014-го року я –доброволець на війні та керівник Центру підтримки аеророзвідки. З того ж часу я роблю все можливе, щоб галузь безпілотних військових технологій стала питанням державної стратегії.

За ці 9 років я провела сотні зустрічей із нашими депутатами, міністрами та чиновниками для того, щоб пояснити одну просту думку: незабаром росія повернеться з новим ударом. Той, у кого буде більше ефективних ударних дронів – виграє цю війну.

На жаль, у більшості випадків всі пропозиції були успішно проігноровані.

Натомість за кордоном ретельно вивчали наш досвід війни, країни НАТО неодноразово запрошували на зустріч з їхнім військово-політичним керівництвом мене та ще кількох провідних експертів, щоб дізнатися, що таке сучасна технологічна війна з росією.

Останні кілька років моє життя і кар'єра були за кордоном, переважно в США. Коли почалась повномасштабна війна, я повернулася в Україну. 

Протягом цього року я вкладаю всі свої знання, професійний досвід і ресурси, для того щоб підготувати армію (відтреновано на полігонах ГШ більше 9000 військових, 36000 зареєстровано на закритий теоретичний курс "Застосування технологій"), забезпечити технологічними рішеннями (передано через фонди, бізнеси, меценатів сумарно понад 28000 рацій, дронів, планшетів, старлінків) та дерегулювати галузь, спростити правила гри для українських виробників.

Я звільнилась з офіційної роботи, щоб приділяти війні весь свій час. Як ви знаєте, на війні немає вихідних. Все це повністю на волонтерських засадах.

Для мене честь бути в цей страшний час зі своїм народом.

Тепер до суті питання

Українські виробники безпілотних технологій не закривають і 10% від потреби фронту. 

Дрони – це можливість розвідувати, коригувати, вражати на випередження.

Дрони стали ключовим елементом поля бою: якщо немає дронів – арта "сліпа". І скільки б не було снарядів, гаубиць, танків, пального, засобів зв'язку – саме безпілотники визначають динаміку війни.

З тих же причин, аеророзвідники зараз – пріоритетна ціль для ворога. Адже, знайшовши командний пункт, склад із боєкомплектами та скорегувавши вогонь по техніці, можна ефективно і безболісно зупиняти противника ще на підступах, за десятки кілометрів до наших позицій. Можна не допускати вогняний вал окупантів до наших людей.

Як і все інше на війні, дрони – це розхідний матеріал. На практиці це означає, що там, де немає дронів, розхідним матеріалом стають люди. Немає десятків тисяч дронів – значить, десятки тисяч людей втрачають життя і здоров'я.

Напишу по пунктах проблеми галузі та поясню, чому потрібні невідкладні рішення.

Почну з гарних новин

25 грудня 2022 року я опублікувала матеріал на "Українській правді" "Як ми вбиваємо своїх", також було записано інтерв'ю з Яніною Соколовою. Після цього зі мною сконтактували урядовці, депутати, юристи, і нам вдалося провести кілька правильних і потрібних змін.

1) Відміна необхідності брати для волонтерів гарантійні листи від військової частини (в/ч)
Документ: постанова Кабміну.
Результат: зекономлено десятки тисяч людино-годин волонтерів та командирів в/ч.
Допомогли: Свириденко, Тістик, Дорогань, Самоходський, Грищук.

2) Відміна визнання Держслужбою експортного контролю (ДСЕК) дрона Mavic-3 товаром подвійного призначення (ТПП)
Результат: Україна перестала офіційно визнавати цивільний дрон ТПП, на цих "Мавіках" тримається вся перша лінія фронту.
Але вже було пізно, ми вистрілили собі в ногу. Було створено поганий прецедент для інших країн, через що ще з вересня почались проблеми з ввезенням дронів з ЄС.
Допомогли: суспільний розголос, весь волонтерський рух та притомні люди у владі.

3) Відміна мита і ПДВ на дрони, рації, тепловізори та прилади нічного бачення (ПНБ)
Документи: зміни до Податкового та Митного кодексів.
Результат: Найпоширеніші товари для захисту життя громадян не будуть обкладатись податком. Це уможливить знизити ціни та спростить завезення. Також передбачена можливість отримувати ці товари в експрес-відправленнях.
Допомогли: Гетманцев, Железняк, Самоходський, Устінова, Наталуха, Южаніна, Васильченко, Бобровська, Безугла. Фінально – підпис президента.

4) Ліквідація контролю над імпортом певних товарів з боку ДСЕК.
Документи: постанова та зміни до постанов Кабміну
Результат: ДСЕК більше не зможе місяцями гальмувати завезення комплектуючих до українських дронів, антидронових рушниць, засобів РЕР, РЕБ тощо
Допомогли: Федоров, Свириденко, BRDO.

Тепер погані новини

Цілий рік Держслужба експортного контролю блокувала ввезення комплектуючих в Україну, вимагаючи місяцями отримувати дозволи на кожен компонент.
Результат: часто комплектуючі або не завозили, або провозили "в кишенях", за хабарі etc.

Низка виробників опустили руки і припинили виробництво. Як було сказано вище, досі галузь не задовольняє потреби фронту навіть на 10%, перекриваємо людьми.

Люди на фронті виконують для всіх нас єдине завдання. Вони виграють для нас час, час щоб ми встигли підготуватись. Героїзм – це завжди наслідки чиїхось помилок.

Ми – країна, яка не виробляє своїх чіпів, високоточної електроніки, оптики. Вся авіоніка, вся начинка наших БПЛА – це імпорт. 

Замість того, щоб шаленим пилососом втягувати все що можна з усього світу, ми втратили рік часу, тому що керівник ДСЕК Олександр Павліченко де-факто місяцями не впускав імпорт в Україну. 

Чому Державна служба ЕКСПОРТНОГО контролю фактично контролює ІМПОРТ – окреме питання.

Основною задачею ДСЕК мав би бути контроль всього, що виїжджає з України, аби уникнути реекспорту в треті країни. Натомість ДСЕК цілий рік впускає "по чайній ложці" критичні комплектуючі до роботизованої та безпілотної техніки.

Фактично ДСЕК виграв для росії час.

Все можна відбудувати та відновити, та в нас є єдиний невідновлюваний ресурс – це люди. І люди закінчуються.

Закінчуються тому, що західні партнери повільно дають зброю, побоюючись неконтрольованої ескалації. 

Закінчуються тому, що ми воюємо всліпу, особливо вночі.

Поки ДСЕК місяцями блокувала завезення тепловізорів до безпілотників, росіяни запустили галузь в три зміни. Через кордон з Китаєм безперешкодно фурами везуть комплектуючі, кращих інженерів країни зганяють працювати над розробками ударників. Крім того, що в них і так було багато гарних зразків БПЛА, відкриваються десятки нових інженерних центрів. 

Інженерів мотивують просто – ось комплектуючі, ось дедлайн по часу. Або робите сотні ефективних систем, або їдете "защіщать родіну" під Бахмут. Паралельно через прямий кордон тисячами завозяться "Мавіки" та інші китайські системи.

У президента, міністра та всіх, хто читає цю колонку, може логічно виникнути питання: але ж вище було сказано, що проблема контролю імпорту з боку ДСЕК вирішена?

Я теж так думала. Але щойно нам вдалося постановою Кабміну дати зелену дорогу технологіям, як з'явився законопроєкт 8415. Цей законопроєкт цементує необмежені повноваження ДСЕК (або правонаступника ДСЕК 2.0).

Фактично все стає ще гірше, ніж було. 

Нам пояснювали, що законопроєкт 8415 разом протягують голова Комітету по обороні Олександр Завітневич та керівник ДСЕК Павліченко. Ми зустрілись із ними кілька днів тому, я пояснила всі ризики законопроєкту.

Виглядало так, що є конструктивний діалог. Але вже в середу 22 лютого я дізнаюсь, що в п'ятницю 24 лютого, в річницю вторгнення, законопроєкт 8415 планують швидко проголосувати в Верховній Раді.

В сухому залишку

1. У керівництві ДСЕК довго обманювали всіх нас. Мовляв, контроль над імпортом – категорична вимога західних партнерів.
І ми вірили, аж поки самі не перечитали законодавство Європейського Союзу.

Виявилось, що поширення експортного контролю на імпорт – це суто "українська особливість".