Президент Франції нагородив орденом Почесного легіону письменника, який постійно критикує французьку владу

Президент Франції також сказав, що романи Уельбека не песимістичні, як прийнято вважати, а повні надій на кращі зміни в суспільстві, опори якого у вигляді культури і релігії були ослаблені. Взагалі, це виглядає дивно, оскільки Макрона прийнято вважати «представником міжнародних євроінтеграційних кіл», а Мішель Уельбек у всіх своїх романах розповідає про біди, які, на його думку, несе простому французу глобалізм.

Ось і в своєму останньому за часом написання романі, «Серотоніны», який проданий вже в кількості 800 тисяч примірників, що для інтелектуальної літератури просто неймовірно, Уельбек зробив акцент на негативних наслідках членства Франції в ЄС. Головний герой книги, француз середніх років, працює консультантом з питань сільського господарства і безуспішно намагається просунути на французький ринок вироблений у французькій Нормандії сир.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Крім того, у Франції давно вже прийнято вважати Уельбека провидцем. Але не як Вангу, а як чуйного уловлювача останніх тенденцій в умах і суспільстві. В опублікованому в 2002-му році романі «Платформа», де мова йде про секс-туризм і тероризм, Уельбек передбачив вибухи на Балі, що відбулись через рік. Портрет Уельбека, який зобразив в «Покорі» Францію, яка живе за законами шаріату після того, як у 2022-му році на виборах президента переміг мусульманин, з'явився на обкладинці популярного гумористичного журналу «Шарлі Хебдо» незадовго до того, як її редакцію розстріляли терористи. Вважається також, що в «Серотоніні» він передбачив рух «жовтих жилетів» за кілька місяців до його появи в реальності.

Крім того, Уельбек захоплюється Дональдом Трампом за його протекціоністські заходи на підтримку американської економіки і, хоча сам терпіти не може британців, схвалює «Брексит».

Взагалі важко назвати ту сферу діяльності французького істеблішменту, яку Уельбек б в своїх романах не критикував, включаючи міністерство культури. Те, чим Франція пишається перед усім світом, державна підтримка культури, для Уельбека - викидання грошей на бездарні, претензійні і незрозумілі звичайним людям проекти.

Всі головні герої його романів - самотні чоловіки (Уельбек, до всього іншого, ще й сексист), які вдовольняються випадковим сексом. Швидше за все, саме це відверте зображення самотності сучасного європейця плюс усвідомлення безперспективності способу життя нинішнього Старого Світу зробило Уельбека ще в кінці 90-х років кумиром європейської інтелігенції, а потім і беззаперечним авторитетом в інтелектуальному житті Франції.

Правда, сам Уельбек своєї популярності не любить. Він говорить про те, що великі гонорари за книги (в середині нульових років французьке видавництво Fayard заплатило йому за новий роман «Можливість острова» авансом мільйон євро навіть не прочитавши ще жодного рядка рукописи) парадоксальним чином зробили його самого частиною тієї глобалістської еліти, яку він критикує.

І ось зараз представник, як прийнято вважати, цієї самої «глобалістської еліти», нагороджує Уельбека вищою нагородою Франції. Це хороший приклад тієї самої свободи думок, про яку Уельбек звик говорити, що її у Франції немає.

Заставне фото: DW