Поради для ментального здоров'я – тим, хто вперше на війні

Мені дуже добре там, де я служу. Я бачу сенс у виконанні завдань, які ставлять, і це настільки задовольняє мене, що потреби писати щось публічно з метою отримання додаткового стимулу у вигляді лайків немає.

Мені подобається почуватися трохи pro на відміну від версії самого себе 2015 року. Здебільшого тому, що ще до 24 лютого навчився відстежувати, куди ховається мій мозок від стресу та чого хоче мій організм.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Тому хочу поділитися деякими спостереженнями та порадами з тими, хто вперше на війні.

1. Поважайте волонтерську допомогу, майно

Щоб зрозуміти його ціну, перейдіть до програми вашого банку і заплануйте щомісячний донат у розмірі… хоча б 4000 грн. Яку емоцію відчуваєте?

БПЛА Mavic 3 коштує понад 65 тисяч гривень. Планшет коштує близько 11 тисяч гривень. Форма – під 3000 грн. Окуляри, рукавички тощо. – це чиїсь гроші.

Немає магії, гроші беруться не звідки. Єдина магія – відповідальне суспільство.

Але народні кошти можуть закінчитися раніше за війну. А ми з вами отримуємо щонайменше 30 000 гривень. Тож давайте купувати самі те, що ми можемо. І давайте нагадуватимемо собі вартість майна, яким користуємося завдяки волонтерам = народу.

2. Війна – це стрес, навіть якщо наша свідомість запевняє, що все гаразд

Як тільки ми заїхали в цю область на виконання завдань, як зауважив, що ще більше дивлюся відео, хочу спілкування з кимось, їсти солодке та пити каву.

У кожного свій інструмент збалансування стресу чимось чудовим. У мене такий арсенал.

Однак я стабілізувався і скажу, що так я набагато ефективніший.

Тому ділюся тільки тим, що роблю сам:

• Вживання контенту. Соцмережі та Youtube нескінченні. Їхній перегляд без мети ще більше вимотує мозок. Потрібно завантажити читалку книг або дивитися щось, що може піти на користь. Особисто читаю книгу, коли є час для відпочинку. І вже знаю, що існують яхти вартістю 4000 доларів США (планую купити, коли повернуся). У світі багато чудових загадок та відео, які ці загадки розгадують.
• Спілкування. Цивільні екстраполюють на образ військового всі муки, які переживають як герої "Азовсталі", так і ті, що сидять місяцями в окопах (ці люди – і мої особисті герої). Але поясніть їм, що ця служба не лише страждання. Давайте чесно – ми часто сміємося, у нас є добрі моменти, і їх багато. Потрібно у спілкуванні не давати робити з нас жертв, бо складно звідти повертатися. І треба допомогти їм не вимотувати свої емоції. А спілкуватися із собою на війні – це окремий бонус. Дозволяє більше дізнатися, ставати крутішим. Однак це інша, дуже довга розмова.
• Їжа. Потрібно пити воду, багато води (Camelback (фляга – ред.) для мене зараз за важливістю на рівні турнікету. Заливаю воду і п'ю потроху). Не треба постійно їсти, особливо солодке. Це вимотує організм. Звичайно, якщо ви не на бойових вилазках тривалістю дві і більше доби.
• Окремо про каву: на бажання спати впливає циркадний ритм (грубо: є світло – ми бадьорі, темніє – хочемо спати) та аденозин – хімічна речовина, яка накопичується в мозку весь час, поки ми не спимо (тобто вранці, умовно, в мозку аденозина) мало, а надвечір більше, і тому ми хочемо спати). Кава робить так, щоб мозок не помічав аденозину. Але від цього він нікуди не подінеться. Тому пити каву потрібно, якщо чергування і потрібно вистояти 24 години на посту. В інших випадках це мазати йодом місце, де немає поранення. Щоб, коли воно буде, полегшало. Не стане.
• Покупки:  купувати все, що бачать очі. В усіх зарплата приходить на картку. І помічаю і за собою, як іноді хочу купити ... GoPro, планшет, дуже потрібен інший вже годинник Garmin (красивий Marq Adventurer). Звичайно, життя у нас одне, і ми, як у монтажній, де можуть його скоротити. Однак потрібно собі нагадати, що питання щастя точно не без цих прекрасних гаджетів, а просто в стресі, досить відчути, де ми знаходимося, наскільки у нас прекрасна місія та смачна вода.

Ну, і насамкінець – сон.

Через стрес в організмі здається, що спати не хочеш, і складно заснути.

Я так борюся: лягаю і стежу за диханням. Коли з'являється дуже крута думка про те, як було весело, коли прилетіло поруч, я кажу, що це не думка про дихання, і повертаюся стежити за процесом – як вдихаю і видихаю. Коли знову хочу згадати про прекрасний Київ (до речі, зі святом!) – повертаю думку про дихання. І так засинаю.

Потрібно багато спати, по можливості. Так ми ефективніші.

У мене все добре.

Обстріли бувають, але все повз.

Все буде добре.