Полонені та все інше: про що в Мінську домовлялися Єрмак і Козак

Офіційна інформація про зустріч виявилася дуже лаконічною. На Банковій лише повідомили, що сторони обговорили питання взаємного звільнення утримуваних осіб у форматі «всіх на всіх», який може статися вже в поточному місяці. В рамках цього обміну офіційний Київ очікує звільнення понад дві сотні людей, друга сторона - приблизно стільки ж. Нагадаємо, останній великий обмін відбувся 29 грудня, 2019 року. У цей день «ДНР» і «ЛНР» передали Україні 76 полонених. Серед звільнених були українські військові, а також цивільні з Луганська і Донецька, які з різних причин були захоплені і відправлені «на підвал».

У свою чергу, Київ віддав «республікам» 127 осіб, серед яких засуджені за тяжкі злочини з різних областей люди, а також звинувачені в розстрілах на Майдані екс-бійці «Беркута».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Андрій Єрмак неодноразово підкреслював, що, ще будучи помічником Зеленського, комунікував з Козаком, і без «конструктивного діалогу» з ним обмін полоненими міг би не відбутися.

Чи відбудеться обмін ув'язненими в березні, як це прогнозує пан Єрмак - невідомо, однак спливають нові факти, які кидають тінь на обмінний процес як такий. Справа в тому, що колишні полонені, звільнені в рамках останнього грудневого обміну, заявляють про свого роду таємничі «міні», закладеної в попередні «обмінні» списки. Йдеться про те, що разом з полоненими, військовими і агентами СБУ на підконтрольну Україні територію повернулися особи, яких звільнені звинувачують в тортурах.

Один з них - Євген Бражников. Він також сидів, але під час грудневого обміну летів окремо від усіх інших під охороною двох автоматників з СБУ. Конвой був потрібен для захисту від своїх же, які готові були його буквально розірвати. У «ДНР» Бражникова звинувачували в тому, що він завербований СБУ, але українці називають його проросійським «діячем», який поставляв в «республіки» висококласні снайперські приціли тепловізори, прилади нічного бачення, коллиматорние приціли тозо. Звинувачення у співпраці з СБУ зі справи Бражникова незабаром з незрозумілих причин зникла - його засудили за незаконне зберігання зброї і дали вісім років.

Станіслав Печонкін, колишній цивільний заручник бойовиків ОРДО з Горлівки, відсидів у «ДНР» більше двох років. Він стверджує, що саме Бражников в донецькій спецв'язниці «Ізоляція» обливав холодною водою і бив в'язнів для отримання зізнань. За його словами, Бражников - колишній міліціонер, в 2014 році був активним учасником «російської весни», активно допомагав в організації проросійських мітингів, нападав на учасників проукраїнських акцій.

Підтверджує слова Печенкіка ще один екс-в'язень - донецький журналіст Станіслав Єсеєв, який потрапив до підвалу «ДНР» в грудня 2017 і був звільнений в ході обміну 29 грудня минулого року. Він стверджує, що Бражников - один з тих, хто бив в'язнів і застосовував тортури на допитах. «З п'ятниці по неділю у них були такі... щось на кшталт вечора атракціонів. У кращому випадку - переламували людей, в гіршому змушували заповзати під нари і гавкати як собаки. І одного разу вночі наша камера теж відкрилася - ми навіть не встигли вскочити, нас змусили стати на коліна і почали бити. Там був і Бражников. Напередодні обміну до мене підійшов Валера Матюшенко, він, на жаль, все ще сидить там, і сказав: «Стас, ти йдеш, а я залишаюся. Якщо ви будете на тому боці піднімати питання по нашим громадянам, то розкажи, що коли мене підняли з підвалу нагору і стали катувати, мене тримав Бражников, коли на мені закручували дроти», - розповів учора в інтерв'ю одному з телеканалів Станіслав есеїв. Його слова підтверджують і інші колишні полонені, які, до речі, дали відповідні свідчення в СБУ. Але в «конторі» відмахуються від журналістів, кажуть лише, що «ретельно перевіряють слова екс-ув'язнених». А тим часом в колах колишніх бранців говорять про нібито існуючий наказі «зверху» не чіпати подібних Бражникова людей: мовляв, це є одним з не розголошується умов обміну...

Заборона на розголошення всіх умов обміну, судячи з убог, лише один із засекречених пазлів багаторівневої переговорної конструкції Києва і Москви. Яскравий приклад - вчорашня зустріч Єрмака і Козака. Про неї «для галочки» сухо і без будь-якої конкретики повідомили на Банковій, а в Кремлі і зовсім не стали коментувати. В ОП заявляють, що на переговорах в Мінську брали участь делегації України і Росії, у вітчизняному МЗС нам розповіли, що представників головного зовнішньополітичного відомства країни на переговорах не було. Хто входив в «делегацію», та й чи була вона - питання.

«Крім підготовчої роботи по обміну« всіх на всіх », домовилися про розведення сил в трьох нових пунктах на Донбасі до кінця березня», - розповів нам джерело в ОП. За його словами, Андрій Єрмак в ході бесіди з Дмитром Козаком всіляко намагався просунути так звану формулу Зеленського, суть якої зводиться до того, що Україна повинна отримати повний контроль над кордоном і лише потім проводити вибори на Донбасі. У підсумку, каже співрозмовник з ОП, все повернулося на вихідну позицію - рішення про виконання домовленостей, досягнутих в грудні 2019 року в Парижі в рамках «Нормандки». А це - Мінськ, формула Штайнмайера, особливий статус Донбасу, закріплений в Конституції.

Саме останній пункт не сприймають в ОП і шукають обхідні маневри. Один з них - закон про децентралізацію всім, а не окремо взятих регіонах. Козак, за чутками, цю пропозицію Єрмака відкинув, наполягаючи на позиції РФ: «Мінськ і крапка».

Проходження по окресленому раніше мінському маршруту може привести до того, що Україна не зможе утримати території і зберегти суверенітет, вважають експерти впливового американського видання «Foreign Affairs». «Умови Мінських угод роблять збереження незалежності країни і відновлення її територіальної цілісності практично неможливими. Зокрема, проблемним залишається закріплений в документі пункт про проведення місцевих виборів на Донбасі до того, як Україна візьме під контроль кордон з Росією. Президент Зеленський ініціював зміни, які змінювали порядок цих дій, але вони наштовхуються на непоступливість Росії і безпорадність Заходу», - пише видання. Так, перебуваючи «між молотом і ковадлом», Зеленський, на думку Foreign Affairs, має два варіанти: «велику угоду» з Росією, яка виходить за рамки Донбасу і включає відмову від Криму, а також повну відмова від зусиль відновити контроль над Донбасом.

«Можливо, цей стан речей не є справедливим, але це реальність. Зеленський повинен зробити вибір. З огляду на кількість сил, які вишикувалися проти нього в бойовому порядку, а також недолік зовнішньої підтримки, він повинен втілювати ту стратегію, яка, на його думку, може найкращим чином убезпечити суверенітет, навіть за рахунок територіальної цілісності», - резюмує Foreign Affairs.

На даний момент очевидно одне: апелюючи до Мінська, Кремль виставляє все нові і нові переговорні умови. Одним з таких, здавалося б, суто процедурних, але вельми демонстративних, стала пропозиція, нібито озвучена Козаком Єрмаку на зустрічі 1 березня. Суть - провести 9 травня в Москві зустріч Путіна і Зеленського, в ході якої обговорити можливість «корекції» певних пунктів «мінських угод».

Трохи раніше глава МЗС Вадим Пристайко чітко заявляв, що Україна не буде святкувати 9 травня «по-московськи», а Володимир Зеленський не візьме участі в помпезних церемоніях в російській столиці. В ОП свою позицію з даного питання публічно ще не озвучили. Більш того, в політкругах циркулюють чутки, що Вадим Пристайко, що не знайшов точок дотику з Єрмаком, який як і раніше займається зовнішній вектор діяльності Банковій, вже в найближчі дні може стати міністром з приставкою «екс». За непідтвердженою інформацією, вже в найближчі дні Вадима Пристайко може замінити віце-прем'єр з питань євроінтеграції Дмитро Кулеба, який буде поєднувати дві посади.

З іншого боку, існує думка, що Пристайко, навпаки, зручний ОП в статусі офіційного, але декоративного щодо практичного функціоналу дипломатичного «яструба». Тобто, мова про те, що Пристайко залишається дипломатичною ширмою, а реальні справи «вирішують» Єрмак і радник президента Демченко. Саме його, за чутками, в кріслі міністра закордонних справ бачить нинішній глава ОП, але є проблема: Демченко підпадає під все ще діючий люстраційний закон.

Як би там не було, в будь-якому випадку, за нинішньої абсолютної нескоординированності дій відповідальних за зовнішньополітичну лінію осіб, Київ в будь-який момент може опинитися в капкані, підготовленому Кремлем....

Наталія Ромашова