План Зеленського та кнопка Путіна: про що говорять на Генасамблеї ООН

Володимир Зеленський розпочав свій візит до США з відвідування військового заводу на батьківщині Джо Байдена у місті Скрентон у Пенсільванії. Там виробляють дуже потрібні ЗСУ артилерійські снаряди. Очевидно, що цим організатори візиту хочуть тричі підкреслити жирним шрифтом, що саме військова складова є ключовим питанням перебування президента України в серці західного світу. Перш ніж вирушити до заокеанського вояжу нинішній господар Банкової заявив, що його «план перемоги» готовий і буде представлений голові Білого дому, кандидатам у президенти США та іншим дружнім лідерам у ході особистих зустрічей.

23 вересня Зе представив свій план двопартійної делегації американських конгресменів. На зустрічі були присутні члени Сенату США Бен Кардін, Ден Салліван, Крістофер Мерфі та член Палати представників Грегорі Мікс. «Це дуже конкретний план, як посилити Україну без будь-яких рішень чи тиску Росії. Цей план не залежить від будь-яких рішень Путіна», - наголосив Зе. Деталі він при цьому не навів.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Тим часом The Times озвучила недавно свої дані про зміст цього плану, який нібито включає гарантії безпеки для України від країн Заходу, «аналогічні пакти про взаємну оборону при вступі до НАТО»; міжнародну фінансову допомогу на відновлення економіки; надання сучасних озброєнь від Заходу та продовження операції ЗСУ у Курській області.

Таким чином, за версією The Times, вступ до НАТО після закінчення війни та отримання запрошення до Альянсу до січня 2025-го, тобто до завершення президентської каденції Байдена, про яке писали інші світові ЗМІ, там немає. Натомість є аналог п'ятої статті НАТО, де зазначається, що у випадку, якщо одна країна-член клубу вступає у війну, в «гру» апріорі включаються і союзники.

Сам Зеленський в інтерв'ю журналу New Yorker заявив, що його план перемоги покликаний настільки посилити Україну, що Путін змушений буде розпочати переговори на умовах офіційного Києва. Інакше, акцентував діючий гарант української Конституції, на Україну чекає «план Б», який є «жахливим».

«Відмова США затвердити план означала б, що Байден не хоче закінчувати війну будь-яким чином, який позбавить Росію перемоги. І ми зрештою отримали б дуже довгу війну - неможливу, виснажливу ситуацію, яка забере життя величезної кількості людей... Якщо ви не хочете, щоб Путін поховав нас під трупами свого народу, забравши в процесі ще більше українських життів, ми пропонуємо вам план щодо зміцнення України», - наголосив Зе.

Він також заявив, що окремо пишеться план для переговорів із Росією у рамках другого Саміту миру. Але сам у результаті визнав, що РФ на цей саміт, швидше за все, не приїде.

До «плану перемоги», який червоною ниткою проходить американським вояжем президента Зеленського, ми ще повернемося неодноразово. Поки що ж зупинимося на подійній компоненті. Отже, 23 вересня відбувся Саміт майбутнього – гучно анонсований захід, скликаний з ініціативи генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша. У зустрічі, покликаній прокласти шлях «до світлішого майбутнього для всього людства», взяли участь десятки глав держав та урядів, міністрів та їхніх заступників.

47-сторінковий «Пакт в ім'я майбутнього», винесений на голосування Генеральної асамблеї ООН, покликаний «захистити потреби та інтереси нинішнього та майбутніх поколінь» через 56 зобов'язань, які беруть на себе держави-підписанти. Якщо їх виконати, то, як стверджується в преамбулі документа, можна «добитися такого миру, в якому панують безпека, мир, справедливість, рівність, інклюзивність, стійкість та процвітання, миру, в якому добробут, захищеність та гідність, а також здоров'я планети забезпечені для всього людства». Йдеться при цьому не про юридично зобов'язуючу резолюцію, а скоріше про моральний орієнтир.

Роботу зі складання пакту координували Німеччина та її колишня колонія Намібія. Президент Намібії Нанголо Мбумба заявив, що учасники саміту повинні залишити цей захід, будучи прихильними «шляху до миру, а не тому, що веде до екологічної катастрофи, зростаючої нерівності, глобальних конфліктів та руйнувань, а також до появи небезпечних технологій, що загрожують нашій безпеці».

Канцлер ФРН Олаф Шольц (до речі з ним Зеленський вже переговорив face to face на полях Генасамблеї), у свою чергу, попередив, що якщо країни не об'єднаються і не виконають більше 50 зобов'язань пакту, «не тільки історія буде судити нас, а й молоді люди в усьому світі». "Шлях має бути нелегкий, - визнав він. - Але хіба коли-небудь було інакше?".

Зазначимо, що зобов'язання (або «дії», як вони названі в пакті) охоплюють чи не всі проблеми, з якими сьогодні стикаються держави: «поставимо на перше місце ліквідацію злиднів», «покінчимо з голодом», «усунемо дефіцит фінансових коштів на досягнення цілей у сфері сталого розвитку в країнах, що розвиваються», «інвестуватимемо в людей», «забезпечимо гендерну рівність», «активізуємо дії щодо вирішення проблеми зміни клімату», «проведемо реформу Ради Безпеки», «захищатимемо і розвиватимемо культуру і спорт» , «подвоїмо зусилля щодо усунення корінних причин конфліктів», «забезпечимо захист усіх цивільних осіб у збройних конфліктах», «використовуватимемо можливості, які представляють наука, техніка та інновації, на благо людей і планети» і далі в тому ж дусі.

До цього великого набору благих побажань прикріплено витримані у тій самій стилістиці Глобальний цифровий договір та Декларація для майбутніх поколінь. На офіційному сайті ООН цей пакет названий «проривним», «кульмінацією багаторічного інклюзивного процесу адаптації міжнародного співробітництва до реалій сьогодення та викликами завтрашнього», «наймасштабнішою міжнародною угодою за багато років».

Підписатися під пактом виявили готовність 143 держав-членів ООН, включаючи Україну.

Утрималися під час голосування 15 країн (Алжир, Болівія, Ірак, Казахстан, Кірибаті, Китай, Куба, Лаос, Малайзія, Мальдіви, Оман, Пакистан, Саудівська Аравія, Таїланд, Шрі-Ланка). 25 країн взагалі не стали голосувати (серед них Азербайджан, Аргентина, Киргизія, Сербія, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан). Сім держав проголосували проти (Білорусь, Іран, КНДР, Нікарагуа, Судан та Росія).

Країну-агресора на саміті представляв заступник голови росМЗСу Сергій Вершинін.

Свій спіч на заході він присвятив критиці "Пакту в ім'я майбутнього". «Жодне наше прохання сісти за стіл переговорів і обговорити план задоволено не було. Це не те, що прийнято вважати і називати багатосторонністю, про яку багато хто так любить міркувати. Те, що сталося, - величезна поразка для ООН, адже принцип суверенної рівності держав, прописаний у Статуті ООН, був цинічно принесений в жертву одній групі країн, інтереси яких ретельно оберігали всі ці місяці», - заявив заступник Лаврова. Росія, додав він, «дистанціюється від консенсусу» щодо пакту, «особливо в тому, що стосується положень про ядерне роззброєння». За його словами, ядерного роззброєння не буде, доки не будуть усунуті основні причини конфронтації між ключовими державами.

У результаті росдипломат заявив, що «пакт не є документом, який автоматично створює нові мандати та зобов'язання для держав-членів». "Це просто декларація, причому дуже розмита", - підсумував представник держави-терориста.

Тим часом The Washington Post повідомляє, мовляв, усередині Кремля зростає розуміння того, що кожне подальше використання ядерної загрози починає втрачати свою силу, а червоні лінії РФ систематично перетинаються. Аналітики та чиновники, близькі до російських дипломатів, розповіли виданню, що натомість Путін активно шукає альтернативи ядерним загрозам. «Сталося перенасичення ядерними загрозами, - сказав WP на умовах анонімності один із росчиновників. Він окремо наголосив, що до таких заяв уже є імунітет, і вони нікого не лякають. Російський академік, «що має тісні зв'язки з високопоставленими російськими дипломатами», погодився з цим, назвавши ядерний варіант «найменш можливим» із можливих сценаріїв.

У свою чергу близький до Кремля політолог Сергій Марков зазначив, що у вищих ешелонах російської армії зростає невдоволення тим, що «ми багато говоримо про червоні лінії, але нічого не робимо», додав: «Якийсь момент нам доведеться піти на ескалацію» .

Марков припустив, що можливими ескалаційними кроками РФ можуть стати удари по авіабазах Північноатлантичного Альянсу в Польщі та Румунії, де базуються винищувачі F-16. "Оскільки Росія впевнена, що в якийсь момент удари по Москві обов'язково відбудуться, то ми повинні вдарити першими", - підсумував він.

Тим часом у країнах активно обговорюють подальшу стратегію війни. За версією The Times, союзники планують підтримувати Україну в стані боротьби, поки РФ не вдасться змусити переговори, проте при цьому не погоджуватися на зупинку війни по лінії фронту. Такою є мета політики Заходу, вважають військові аналітики та дипломати НАТО, опитані виданням. При цьому вони впевнені, що Україна не зможе повернути свої території у короткостроковій та середньостроковій перспективі. А тому переговори для Києва будуть «дуже, дуже, дуже складними та болючими».

У публікації окремо наголошується, що рішення щодо дозволу Україні на удари далекобійними ракетами в цьому плані буде знаковим, оскільки прояснить, «чи продовжиться стратегія довгої війни, чи з'явиться вікно для зміни концепції з метою її – війни – якнайшвидшого завершення». До речі, про найближче завершення війни заявив напередодні в інтерв'ю ABS News президент Зеленський. «Я думаю, що ми ближчі до миру, ніж думаємо. Ми ближче до закінчення війни», - наголосив він.

Візит Зеленського вже дав попередній результат: Байден приїде до Німеччини з візитом із 10 по 12 жовтня. Під час візиту туди також запросять лідерів Франції та Британії, щоби обговорити підтримку України. Зазначається, що Байден також планує відвідати військову базу США у Рамштайні. 24 вересня під час виступу перед Генасамблеєю ООН Байден запевнив, що американська підтримка України продовжуватиметься доти, доки Україна не отримає "справедливий і тривалий мир".

Читайте також: У жовтні у Берліні лідери провідних країн Заходу обговорять підтримку України

Читайте також: Підтримка України триватиме до здобуття справедливого та тривалого миру, - Байден