ПолітикаВлада

Після «вторгнення»: що показав День єдності на тлі загроз про велику війну

14:06 17 лют 2022.  1450Читайте на: УКРРУС

У середу, 16 лютого, в Україні вперше відзначили День єднання, запроваджений напередодні указом президента Володимира Зеленського. По всій країні пройшли церемонії підняття національних прапорів над адміністративними будинками, виконання державного гімну, спеціальні уроки у школах та тематичні марафони на українських телеканалах. З якою метою влада ввела спеціальне свято на дату передбачуваного вторгнення Росії і чи такі патріотичні заходи можуть об'єднати громадян, розбиралася Lenta.UА.

Поки Росія не миттям, так катанням намагається втілювати в життя свою ультимативну та агресивну політику, а Захід веде неоднозначну, по суті, свою інформаційну гру, Україна оголосила 16 лютого Днем єднання, який стартував з чергового відеозвернення президента Зеленського до українців. Ключовий акцент у спиче Зе був зроблений на необхідності консолідації нації перед зовнішніми загрозами та внутрішніми проблемами.

Учора всіма державними каналами транслювали телемарафон, який відкрив нинішній господар Банкової. Крім нього, виступали також спікер парламенту Руслан Стефанчук, міністр оборони Олексій Рєзніков, глава МЗС Дмитро Кулеба та інші члени Кабміну.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Загалом, під час спічів представників вищого ешелону виконавчої влади не прозвучало нічого принципово нового — всі в унісон лише випинали часто реально перебільшені досягнення чинної правлячої збірної. Втім, такий сценарій був цілком прогнозований, оскільки День єднання готувався «на коліні» буквально за два дні і показати суспільству щось глобально значуще зі стратегічним наповненням, якщо до цього нічого не робив — апріорі нереально.

Через надмірний пафос деякі експерти порівняли серію тематичних організованих владою комунікаційних майданчиків із заходами, які мали місце при «совці».

«Я напевно належу до останнього покоління, яке встигло побувати в комсомолі. Сьогодні я пережив справжнє дежавю. Таке враження, що "Марафон єднання" організували комсомольські ватажки часів пізнього СРСР. Які давно ні в що не вірили, але завжди були готові виконати абсурдні забаганки партії. Все нагадувало стилістику першої половини 1980-х, лише перефарбоване у жовто-блакитний колір: перемоги, перемоги, перемоги. Хіба що колгоспниць з рекордними надоями і передовиками виробництва не вистачало... Напевно, для мене назавжди залишиться справжньою загадкою, як ці молоді люди, які зараз панують у владних кабінетах і живуть у смартфонах, так точно відтворюють несмак і сірість брежнєвських часів. Браво, Олександре Ткаченко! Якщо потрібно було скомпрометувати ідею серйозної розмови про те, що нас справді об'єднає (крім огид до Путіна), ви це зробили блискуче! Упевнений, Беня за такі три години нудоти в праймі одразу погнав би вас з 1+1 media. А Володимир Зеленський із посади міністра не пожене. І в цьому, як у краплі води, відображається основна проблема української державності. Три нудні години в пафосному КВЦ Парковий переконали мене, що «слуги» разом зі своїм вождем дозріли до того, щоб вирушити у смітник історії. Влада може помилятися, може бути некомпетентною чи контроверсійною, але як тільки вона стає нудною – настав час шукати їй альтернативу. Я думав у вас лише Дмитро Разумков родом із комсомолу. А у вас кожен другий продукт безликих спальних районів пізнього совка», - написав у себе у Facebook відомий волонтер, керівник Центру конституційного моделювання Геннадій Друзенко.

Іронія експерта виправдана, але лише частково, оскільки за всіх «ні», на тлі зростання гібридних загроз, пропагандистського та морально-психологічного тиску на суспільну свідомість такі тематичні рознарядки, як не крути, є необхідними «ліками». І, до речі, День єднання підтримали кожен по-своєму навіть завзяті опоненти влади — п'ятий президент Порошенко, колишня прем'єрка Тимошенко та інші «екси», які залишаються активними учасниками великої політигри.

Не залишилися осторонь і олігархи, яких Зе з неприхованими нотками сарказму закликав напередодні повернутись на батьківщину. Такий меседж прозвучав якраз після того, як низка медіа повідомили про те, що багато українських бізнесменів і нардепів через можливий наступ Росії масово залишають країну чартерними рейсами. Свою присутність в Україні вчора, демонстративно постаючи перед софітами телекамер, продемонстрували лише деякі з тих, до кого звертався гарант.

Олігарх номер один Рінат Ахметов вирушив до Маріуполя, щоб «розділити з українцями хвилювання» через загрозу вторгнення Росії. За даними ЗМІ, він повернувся в Україну на день раніше з німецького Цюріха.

«Ми сьогодні за 120 км від мого рідного Донецька. Я не був у своєму рідному, улюбленому місті вісім років. У мене є мрія. Щоб на «Донбас Арені» лунав гімн Ліги чемпіонів», - заявив Ахметов саме після зустрічі з працівниками комбінату «Азовсталь». «Неодноразово говорив і ще раз повторю: щасливий Донецьк, щасливий Донбас може бути лише у єдиній та щасливій Україні», – резюмував головний «інвестор» країни.

«Засвітився» недавно в Україні олігарх та нардеп від ОПЗЖ Вадим Новинський – ще один персонаж, чиє ім'я фігурувало у списку vip-утікачів. Він становив компанію вищезгаданому Ахметову у його маріупольському турне. «Був у Мюнхені, у мене були сімейні справи – дні народження у близьких. Я ж свої поїздки з американськими чиновниками не погоджую», - наголосив соратник із фракційного цеху путінського кума Медведчука. Останній навіть якщо й хотів би, не мав би можливості «зробити ноги» з країни, оскільки перебуває під домашнім арештом у справі про держзраду.

Ще один відомий олігарх, зять екс-президента Кучми Віктор Пінчук у День єднання «сплив» у рідному Дніпрі, де разом представниками наглядової ради створеної ним же Ялтинської європейської стратегії (YES) – Олександром Кваснєвським, Карлом Більдтом, Стефаном Фуксом, проводив зустрічі. стипендіатами програми Zavtra.UA, представниками мерії та колективами компанії «Інтерпайп». Повернувся Пінчук до України саме 16 лютого, проте його прес-служба не уточнила, в якій країні він перебував і коли туди поїхав.

Що ж до нардепів, прізвища яких фігурували у списку тих, хто перебував за кордоном, то 15-16 лютого багато хто з них так і не з'явився у Верховній Раді, хоча поточний тиждень є пленарним. Насамперед йдеться про представників ОПЗЖ Вадима Рабіновича, Юлію Льовочкіну, Тетяну Плачкову, Олега Волошина, Ігоря Абрамовича, Наталю Королевську, Іллю Ківу та Вадима Столара.

«Коли я відлетів минулої суботи – про це відразу ж написали багато вітчизняних та іноземних ЗМІ. Подумав, що я дуже популярний! Але я вже другий день в Україні, проте ніхто про це не пише. Популярність виявилася недовгою», - заявив Столар, який останній тиждень перебував у Ніцці на ювілеї бабусі.

Ківа – окрема історія. Він зараз за власним визнанням, перебуває в Іспанії, звідки систематично включається в ефіри російських телеканалів, де несе таку безглузду нісенітницю, що хочеться негайно повернути в інформаційний порядок денний призабуту ідею про необхідність усім кандидатам у народні депутати, поряд зі стандартним пакетом реєстраційних документів надавати довідку про психічне здоров'я.

Деякі з парламентаріїв, повернувшись із відрядження, сьогодні публічно дають пояснення у соцмережах. Як представник міжпарламентської групи дружби з Об'єднаними Арабськими Еміратами, у складі української делегації був присутній на відкритті міжнародної виставки Gulfood, на якій представлений колективний стенд Trade with Ukrainе, - написав у Facebook "слуга" Євген Пивоваров. З ОАЕ повернулися ще кілька депутатів, які входять у монобільшість.

Тим часом речник Руслан Стефанчук, за неофіційною інформацією, не підписує документи на закордонні відрядження депутатам, оскільки хоче, щоб режим роботи парламенту був безперервним. Рішення в принципі правильне, хоча б тому, що з початку настання 2022-го нардепи попрацювали від сили півтора тижні, що за умов різнопланових викликів — недозволена розкіш за рахунок платників податків.

Повертаючись до вчорашнього дня єднання, слід, мабуть, відзначити наступне. Очевидно, що Кремлю потрібен хаос і внутрішня дестабілізація в Україні і в цьому сенсі, коли вся ця шалена геополітична гра навколо нас не припиняється, такий день має бути не один на рік, їх має бути 365. На тлі зростання морально-психологічного тиску масштабних кібератак та інших гібридних прийомів, ключове завдання кожного українця – сумлінно виконувати свій обов'язок: професійний, військовий, і, безумовно, цивільний.

Поки що цю планку ми тримаємо більш ніж гідно. Замість очікуваних квітів Путіним для зустрічі російських військ українці масово записуються до складу полків територіальної оборони, вивчають основи надання медичної допомоги, опановують навички поводження зі зброєю, допомагають армії. До речі, зараз рівень довіри до військових наближається до абсолютної величини. Тому в ситуації, що склалася, одним з головних поведінкових елементів має бути збереження спокою, а також отримання та аналіз інформації виключно з перевірених джерел. Сьогодні як ніколи важливо розуміти, що паніка та протистояння між симпатиками влади та опозиції грають на користь одній людині, яка насправді є боягузом, бо через страх підхопити коронавірус приймає високопоставлених гостей у головному кремлівському кабінеті за кілометровим столом…

Читайте також: Заберіть у Москви м'яч! Досить жувати соплі!

Читайте також: Велика Британія ухвалила рішення про переміщення танків до Естонії

Ромашова Наталя

Найпопулярніше