Підривна контрабанда: з'явилися нові подробиці поставок вугілля з ОРДЛО

За даними Белстата, минулоріч Білорусь експортувала в Україну 588,5 тисяч тонн кам'яного вугілля на загальну суму 50 мільйонів доларів. Причому 107, 3 тисяч тонн - це вугілля антрацит. Також, згідно зі статистикою, експорт вугілля істотно виріс і в країни Євросоюзу. Повідомило про це сенсаційне відкриття "Радіо Свобода".

Ця новина здивувала насамперед тим, що в Білорусі немає ніяких вугільних шахт, і вже тим більше - з антрацитом. Інший дивовижний факт - те, що за даними української статистики, імпорт вугілля з Білорусі, виявляється, дорівнює нулю. Журналісти «Радіо Свобода» стверджують, що в Міністерстві антимонопольного регулювання і торгівлі та в Міністерстві енергетики Білорусі їм підкреслили: експортом вугілля влада країни не займається.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Що ж відбувається? Звідки дровенята, тобто вугілля? Відповідь напрошується очевидна. Вугілля - з Донбасу, вірніше - з його окупованих територій.

Нагадаємо, 2017 року колишній глава так званої «ЛНР» Ігор Плотницький заявляв російським ЗМІ, що веде переговори з Білоруссю з приводу поставок вугілля. Проте тоді заступник прем'єр-міністра Білорусі Володимир Семашко цю інформацію спростував, зазначивши, що його країна вугілля не потребує.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявляв про те, що Київ підозрює Росію в поставках донбаського вугілля в Польщу і Туреччину. За його словами, вугілля з окупованих територій змішується з російським, щоб його не можна було ідентифікувати, і цей «мікс» подорожує світом.

Два роки тому польські журналісти проводили розслідування щодо того, що вугілля в країни ЄС, а зокрема й до Польщі, поставляється в тому числі, і через Білорусь. Але те, що це вугілля - українське насправді! - доставляється і в Україну як імпортне, до того ж, ці поставки не фіксуються офіційною статистикою, справді здивувало.

«Висновок: або хтось конкретно бреше. Або ми маємо нову контрабандну схему поставки вугілля в Україну. Причому, без сплати податків в Україні. У Білорусі пройшло за статистикою, а це, значить, всі митні збори сплачені», - каже білоруський аналітик і блогер Ігор Тишкевич.

«Хабом» для різних нелегальних експортно-імпортних операцій на пострадянському просторі назвав Білорусь російський журналіст, уродженець Луганська Костянтин Скоркін.

«Білорусь використовує в своїх інтересах режим санкцій, якими обмінялися Росія й західні країни після анексії Криму в 2014 році. Наприклад, через Білорусь йдуть санкційні продукти з Європи до Росії. Там є ціла індустрія, яка перетворює європейські продукти в «білоруські», або використовує фіктивні сертифікати третіх країн. Не дивно, що подібні схеми можуть використовуватися й для постачання інших товарів. Наприклад, вугілля з невизнаних "республік" Донбасу, де вугільна промисловість знаходиться під контролем колишнього українського олігарха Курченко і його людей», - вважає Скоркін.

На його думку, те, що "білоруське" вугілля в українській статистиці не відбивається, може говорити «про дуже темну корупційну схему».

Міхал Потоцький - польський журналіст, який 2017 року проводив розслідування щодо того, як вугілля з ОРДЛО потрапляє в Євросоюз, каже, що Білорусь як держава не вперше діє, як контрабандист.

«Вони в обхід російських санкцій проти Євросоюзу продавали в Росію яблука, креветки, виставляючи їх, як білоруські. У публікації «Радіо Свобода» говориться, що таким же методом Білорусь продає в Україну й вугілля з окупованих територій Донбасу», - сказав він зокрема в коментарі Lenta.UA.

За словами Потоцького, в 2017-му році, коли він займався темою поставок донбаського вугілля через Білорусь на Захід, мова йшла не про білоруські компанії, а про компанії, зареєстровані в РФ, які використовували Білорусь як транзитну країну.

«Але, якщо ми за статистикою бачимо, що рівень експорту вугілля через Білорусь зріс в 2018 році в 980 раз - це свідчить про те, що туди увійшли й білоруські фірми, тому, що це вугілля мусить проходити через якісь білоруські «прокладки » , - зазначив Потоцький.

Журналіст також не виключає й того, що білоруська статистика може брехати, оскільки вже стикався з тим, що в деяких випадках вона показувала взагалі нереальні цифри й обсяги.

І, тим не менш, вугіллям Донбасу активно торгують, в той час, як Україна змушена купувати вугілля в США і ПАР за високими цінами. Хто ж наживається на поставках «чорного золота» з так званих «ДНР / ЛНР» за кордон?

«Коли ми починали «копати» цю тему в 2017-му році, тоді, наприклад, людиною, яка ганяла вугілля в Польщу, був Олександр Мельничук - заступник міністра вугільної промисловості і енергетики «ЛНР». У нього була ціла мережа компаній, які були зареєстровані в «ЛНР», в Росії, в Україні, в Польщі, в Великобританії, на Карибських островах і в Гонконзі», - розповідає Потоцький.

Зараз ситуація, за його словами, змінилася. Вугіллям і не тільки вугіллям в окупованому Донбасі займається олігарх з «сім'ї» Януковича і її «гаманець» - Сергій Курченко.

«Вугіллям займається Сергій Курченко і його компанія «Газальянс», він також контролює таку компанію як «Внешторгсервіс», яка зареєстрована в Південній Осетії, і у неї є відділи в «ЛНР-ДНР», яким передали під контроль шахти з антрацитом. Кремль про це знає і всілякими методами допомагає Курченко займатися цим бізнесом. Він взагалі взяв під себе увесь бізнес на непідконтрольній території. Тому, якщо говорити про те, хто займається поставками вугілля з Білорусі в Україну, я б пошукав в Білорусі фірми, які контролює Курченко», - зазначив журналіст.

Чи має Росія якийсь прибуток чи іншу вигоду від цих поставок? Міхал Потоцький говорить: і так, і ні.

Потяги з вугіллям переправляються через компанію «РЖД-логістика» і, ясна річ, компанія заробляє на цьому. До того ж, структури Курченко, які зареєстровані в РФ, платять податки до російської скарбниці. Проте, на думку журналіста, головна мета Росії - це підтримка невизнаних республік Донбасу. Ясна річ, що про «самоокупність» «ЛНР-ДНР» мова не йде, але, тим не менш, торгівля вугіллям допомагає Росії знизити витрати на утримання окупованих територій. А ось відповіді на запитання, чому вона робить це не через своїх олігархів, а через члена «сім'ї» Януковича - Курченко, Міхал Потоцький не знає.

«Чому Росія підтримує Курченко? Чому дозволила йому все взяти під контроль? Як йому вдалося потрапити в довіру до росіян? Чому віддали йому, а не російським олігархам? Це вже інша історія ...», - каже журналіст.

Разом з тим деякі експерти переконані: ніякого особливого секрету тут немає - Курченко дозволяють господарювати на Донбасі в обмін на фінансування з його боку «п'ятої колони» Кремля в Україні, в тому числі українських за місцем реєстрації і роботи, але проросійських за характером діяльності ЗМІ та мережевих ресурсів, які працюють на послаблення країни, на дезорієнтацію і деморалізацію населення, на розпалювання ворожнечі та взаємної недовіри в суспільстві. Для чого це робиться в умовах гібридної війни проти України, розв'язаної Росією в 2014 році, навряд чи варто пояснювати. Як і те, що безперешкодне здійснення нелегальних схем з донбаським вугіллям в Україні не можливе без потужного і "зацікавленого" прикриття на всіх рівнях, в тому числі і у вищих ешелонах влади.

Міхал Потоцький також розповів про п'ять маршрутів, якими подорожує вугілля Донбасу. Перший шлях - через Чорне море, чорноморські порти, з Ростова-на-Дону до Румунії, Туреччини і далі. Другий - російською залізницею в Білорусь, а звідти - до Польщі і далі на Захід. Третій - теж через «РЖД-логістику» - в порт Усть-Луга на Балтійське море і на Захід. Четвертий - через Чорне море до Абхазії. І п'ятий, виходить, той, який відкрили журналісти «Радіо Свобода», - через Білорусь в Україну.

Іронія долі якраз полягає в тому, що ні Білорусі, ні Польщі антрацит для виробництва енергії не потрібен. За словами Потоцького, в антрациті мають потребу хіба що приватні металургійні компанії. Через Польщу вугілля Донбасу йде на реекспорт в інші країни.

А ось Україна, якій антрацит все ще потрібен, зазнає збитків. Вугілля Донбасу за всіма законами належить Україні, але вона не має до нього доступу. Всі шахти з антрацитом залишилися на окупованих територіях. У 2017 році після так званої «блокади Донбасу» всі шахти в «ЛНР-ДНР» були захоплені бойовиками, а нині їх контролюють структури Курченка. Україна ж закуповує вугілля в Росії, США і ПАР.

Останнім часом компанія ДТЕК переводить свої ТЕС з антрациту на газове вугілля, що видобувається в Україні, однак потреба українських електростанцій в антрациті все ще дуже велика. За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2019 року на теплоелектростанції та теплоелектроцентралі країни поставлять 28 млн. 159 тис. тон вугілля. З них - 5 млн. 269 тис. тон антрациту.

Яна Осадча, спеціально для Lenta.UA