Перш ніж, лікувати дитину з СДУГ заспокійливими, - ГРАЙТЕ З НЕЮ - лікар-остеопат

В останній місяць часто на прийом приходять батьки з дітьми, про яких розповідають, що вони перестали спати, стали значно активніше, збудження, їх неможливо вгамувати, вкласти спати і весь будинок догори дном!

«Зіставивши всі з погодою (морози, сніг, просто темно і холодно) я з'ясувала, що багато дітей дійсно стали менше рухатися: їздити на тренування довго і карантин, на вулиці холод, батьки втомилися і взагалі можна ноги відморозити і захворіти! А активності і енергії у дитини багато, як і раніше, коли вони бігали навколо будинку, гуляли не по одній годині в день», - розповіла виданню osteopat.ua лікар-остеопат Олена Усатова.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У даному випадку мова про звичайних дітей, і особливо про тих, про кого можна точно сказати, що вона гіперактивна дитина.

Відомо, що досвід гри-метушні пригнічує у щурів імпульсивну агресію. Також відомо, що якщо щури позбавлені активності, у них спостерігається порушення розвитку префронтальної кори, вони демонструють поведінку схожу на СДУГ, який у людей лікується ріталіном та іншими препаратами, що впливають на нейромедіатори і передачу імпульсів в ЦНС.

На дитячий розвиток благотворно впливає гра з активною взаємодією, вважає Усатова. Контакт, дотик, необхідність ловити баланс, іноді падати, чіплятися за іншого, боротися - все це важливо і для психічного і для фізичного розвитку, а також для розвитку мови. Вплив ігрової активності неможливо переоцінити.

Існує наочне зображення етапів розвитку нервової системи - піраміда Вільямса. Так ось, якщо ми подивимося на неї, пізнавальні здібності, мова - знаходяться на самій її верхівці. І без досить розвинутого фундаменту (моторний розвиток, координація, баланс, відчуття тіла і т.д.) не буде повноцінних когнітивних здібностей людини (мова, пізнання, академічне навчання).

Все наше життя - це низка ігор. Для дорослих у кожній грі свої правила, і якщо хтось їх не дотримується, ми вважаємо за краще піти з такого контакту. Так що навіть якщо ми конкуруємо, ми граємо за загальними правилами.

Діти обожнюють ігри і з нетерпінням їх чекають!

Коли тато підкидає і ловить дитину, вона лякається, і потім радіє, вчиться довіряти своєму тілу. Дитина вчиться керувати своїм тілом, коли згинається, бореться, тягає когось за волосся, б'є і виповзає з-під завалу подушок. Вона на глибинному рівні засвоює, що може заподіяти біль іншому, а що не може. Завдання дорослого підвести дитину до розуміння дозволеного, що б вона відчула різницю, коли вже і справді боляче, а коли це - все ще гра. Дорослий провокує і підводить дитину до кордонів її можливостей, але не дозволяє їй сильно травмуватися. Завдання дорослого - супроводжувати дитину в цьому балансуванні на межі страху, цікавості, дослідження і радості».

Така ігрова практика дозволяє краще відчути своє тіло і краще керувати ним. Це і танець, і рукопашний бій і тілесні обійми одночасно. Дитина вчиться рухатися, виробляє легкість і точність і граціозність в рухах, що характерно для людей, які живуть в гармонії з собою.

Дітям з СДУГ часто призначають препарати, що «допомагають» впоратися з гіперактивністю (причому хлопчикам набагато частіше, ніж дівчаткам). І дуже часто при цьому не беруть до виду то, що дитині банально мало активності. Їх природна тяга до неспокійних ігор виявляється незручною для сім'ї, конкретної спільноти, а потім і школі, де треба бути спокійним, сидіти і мовчати. Вони стають гіперактивними. Але замість того, що б дозволити їм випустити цю енергію, дати їм набігатися до упаду, дорослі напихають їх ліками. Часто це допамінергічні препарати, які пригнічують ігрову діяльність. Гірше не придумати!

Навіщо це робити? Є тільки одне пояснення - так простіше, спокійніше дорослим, так діти вимагають менше уваги до себе, коли мовчки й нерухомо сидять на місці. А гра, рухливість порушують дисципліну, тишу і норми пристойності.

«Тільки тоді виникає питання - ми дійсно хочемо виростити слухняних рабів і виконавців, які не відчувають своє тіло? Я перебільшую, хоча в деяких випадках це може виявитися дійсно так. Як часто ми бачимо нещасних офісних співробітників, які не володіють тілом? Вони не вміють вчасно розпізнати навіть сигнали дискомфорту і звертаються за допомогою, коли вже багато чого не змінити: згорблена шия, грижі в попереку, непрацюючий кишечник, перепади тиску. Він звик виконувати завдання, діяти в рамках простих вказівок, не проявляючи креативності. А потім в 50 або 60 років наздоганяє відчуття повного провалу свого життя, інсульт та інфаркт, тому що тілу ніхто ніколи не давав голосу і свободи. Ну, це я вже далеко зайшла, можливо, не все так похмуро», - вважає Олена Усатова.

До слова, коли доросла людина  грає з дитиною, вона теж покращує свій просторово-кінестетичний інтелект, і відбувається модифікація лобової кори. Не обов'язково навіть дитину кудись водити - просто грати з ним в боротьбу і валяння бвдома - це ще й весело! Грайте з дітьми і давайте їм волю, грайте з іншими дорослими - не сидіть спокійно!

Піраміда Вільямса