Палац з секретом. Що знайшли в Золотому будинку одного з найстрашніших тиранів в історії

Ймовірно, римський імператор, який розпочинав як дуже гуманний правитель, був не зовсім психічно здоровий, — вважають автори сайту XOXO.Media.

Не випадково, двоє попередніх кривавих деспотів — Тиберій і Калігула — належали до його близьких родичів. Калігула взагалі був рідним дядьком Нерона, так що проблеми з головою могли передаватися в цій родині генетично.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Слова батька майбутнього цезаря — Луція Доміція, сказані ним в момент народження сина, трактують іноді як пророцтво. «Від мене й Агрипини не може народитися нічого доброго», — сказав люблячий тато. Можливо, він мав на увазі саме спадкові захворювання, що передаються з покоління в покоління. Так, Тиберій запам'ятався добровільним самітництвом на Капрі і сексуальними іграми з тваринами, а примхи Калігули нагадували аналогічні дивацтва Нерона. Він не тільки бавився вбивствами всіх, хто йому не подобався, але й виходив на сцену як актор.

Нерон взагалі уявив себе великим артистом, музикантом і поетом. Втім, низка фахівців вважає, що єдина фраза, яка дійшла до нас з його поеми — «шия голубки Венери виблискує при кожному русі» — досить непогана. Однак сучасників творча натура імператора не радувала, а відомий поет Лукан декламував епіграми на Нерона, сидячи в громадському туалеті.

Одним з найбільш грандіозних і божевільних проектів імператора було будівництво гігантського палацу, який за східну розкіш отримав назву Domus Aurea — Золотий будинок. Грошей витратили купу. Не дивно, що руїни цієї, частково підземної, споруди досі підносять археологам сюрпризи. Зовсім недавно вони виявили там таємну кімнату в амфітеатрі, яка була замурована між 65 і 68 роками нової ери. Тобто за наказом самого Нерона або ж відразу після його смерті.

Приміщення, яке отримало умовну назву "кімнати Сфінкса", було виявлено абсолютно випадково — під час реставрації сусіднього приміщення. Вигнуті стелі заввишки 4,5 метра, як і стіни, багато прикрашені добре збереженими фресками із зображеннями справжніх і міфічних істот. Тут можна знайти зображення кентавра, сфінкса, бога Пана з цапиними ногами і рослинні орнаменти. На одній з поверхонь — сцена нападу пантери на людину з мечем в руках.

Поява в Римі цього палацу сама по собі є цікавою. Нерон почав його будівництво 64 року н. е., після руйнівної шестиденної пожежі, яка знищила значну частину столиці. Дехто вважає, що в попіл перетворилися дві третини величезного міста. Дійсно величезного — там проживало близько мільйона чоловік. Сама пожежа теж обросла легендами. Найбільш популярна версія, виникла практично на згарищі, стверджує, що Рим підпалив сам імператор. Мовляв, він потребував натхнення, щоб написати трагічну поему про загибель Трої.

Насправді під час пожежі Нерона в столиці не було — він перебував у курортному Анціумі. Тому різноманітні художні твори, що показують Нерона, який співає або декламує свої вірші на тлі палаючого Риму, — не більше, ніж фантазії. Тим більше, що наступного року у столиці викрили масштабну змову, учасники якї розпалювали невдоволення жителів, в тому числі, звинувачуючи Нерона в підпалі. Тому, як то кажуть, можливі варіанти.

Проте незаперечно те, що палац Нерон побудував, хоча толком пожити в ньому не встиг. В імперії спалахнуло повстання, яке переросло в громадянську війну, а цезар, виявивши навколо себе зраду, наклав на себе руки. Хоча довго не наважувався — наближеним довелося допомогти і підштовхнути його руку з кинджалом. Цілком закономірний кінець для самозакоханого тирана, що відправив на той світ матір, зведеного брата та двох дружин. Оскільки витрати на зведення настільки розкішних хоромів викликали в народі нарікання, та й репутація Нерона була нижче плінтуса, наступні правителі жити тут не бажали. Руїни палацу були виявлені тільки у XV столітті, на хвилі ренесансного інтересу до всього античного.

Але й після сотень років розкопок дослідники продовжують відкривати в Domus Aurea нові приміщення, що свідчить про його гігантські масштаби. Спочатку будівля розташовувалась на чотирьох з семи пагорбів Риму та включала не менше 300 кімнат. Після повалення Нерона велика частина палацу була розграбована, заповнена землею або забудована. А один з центральних елементів будови — велике штучне озеро — зрештою було закрито Флавієвим амфітеатром, більш відомим як Колізей, 70 року н.е.

У Середні віки все пов'язане з Нероном, якого вважали антихристом і гонителем перших християн, викликало страх. Тодішні римляни вірили, що привид імператора досі блукає серед стародавніх руїн, і заспокоїлися лише після того, як 1099 року папа Пасхалій II освятив ці місця. Так що зустрітися з Нероном історикам і туристам не світить, а шкода. Питань до нього маса.

На ілюстрації: кімната Сфінкса