Ожило одне з найзнаменитіших чудовиськ в історії кіно

Музей, в якому виставлять «Брюса» (так механічну акулу прозвали на знімальному майданчику, від чого й аналогічного персонажа з відомого мультфільму «У пошуках капітана Немо» теж звуть Брюс), відкриють в 2020-му році. Називатися він буде Academy Museum of Motion Pictures (під академією мається на увазі Американська кіноакадемія кінематографічних мистецтв і наук), і, будемо сподіватися, що для акули там замість простого стояння на постаменті придумають якусь цікаву роль.

Сам же фільм «Щелепи», якщо мати на увазі першу частину франшизи, що вийшла в 1975-му році, був унікальним не менше, ніж Брюс. Почнемо з того, що він був першою для Голлівуду стрічкою в жанрі «фільм-катастрофа». Назва жанру не прижилася і потім зникла, але спочатку планувалося, що це будуть фільми, що лякають глядача за рахунок не тільки того, що відбувається на максимально великому екрані кінотеатру, але й ефекту присутності. Наприклад, якщо на екрані відбувається землетрус, то спеціальний пристрій буде трясти крісла в залі для глядачів.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Все це виглядає сьогодні досить наївним, оскільки максимально великі екрани давно встановлені в кінотеатрах для всіх фільмів, а звукова кінотеатральна апаратура стала такою потужною, що крісла в зеле тремтять навіть просто від музики. Але почалося це якраз з «Щелеп».

«Щелепи» стали також першим в історії блокбастером, тобто фільмом, який планується до одночасного виходу на великій кількості кіноекранів (зараз це норма, а тоді було новинкою), і з гучною рекламною кампанією, в якій фігурувала величезна акула-люджерка, створена з максимальною достовірнвстю. До «Щелеп», як згадує Тарантіно, який любив у дитинстві дивитися фільми жахів, нікого не бентежила навіть застібка, чітко видна на «шкурі» якогось монстра.

Режисера «Щелеп» Стівена Спілберга, якому під час зйомок було 28 років, вони настільки виснажили, що після їх закінчення він був упевнений, що фільм провалиться. (Насправді він на довгий час став найкасовішим, якщо не враховувати інфляцію, фільмом в історії кіно). Зйомки обійшлися на кілька мільйонів доларів дорожче, ніж було заплановано (хоча сьогодні підсумкова сума витрат в $7 млн. виглядає просто смішно), і затягнулися набагато довше.

Однією з головних причин затримок був якраз Брюс, який постійно ламався. І ось тут сталася річ, яка постійно відбувається в історії кіно, коли технічні складності призводять до художніх відкриттів.

Як всі пам'ятають, поява гігантської акули в «Щелепах» на екрані відбувається не відразу. То над поверхнею води ковзає плавник, викликаючи паніку серед тих, хто купається на пляжі, то показуються наслідки нападу акули - і тому коли Брюс вперше з'являється на екрані ще тільки під водою, і можна зіставити його величину з розміром суденця, яке вийшло на полювання, глядач, відчуває потрясіння. А вже коли Брюс в перший раз відкриває свою пащу, це потрясіння переростає в жах для глядачів в залі. У всякому разі - для глядачів тих років.

У кіно цей ефект, коли довге очікування чого-небудь страшного лише підсилює ефект, називається «саспенс», майстром якого був Альфред Хічкок. У «Щелепах» він спрацював повною мірою і став однією з його художніх особливостей. Але справа в тому, що Спілберг використав його тільки тому, що постійні поломки механічної акули змусили його показувати її в кадрі якомога менше.

Так Брюс став, можна вважати, повноправним співавтором знаменитого фільму.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Заставне фото: oelmag.com