Особливо небезпечні ігри: що відбувається між Зеленським та Залужним

За весь час повномасштабної війни з путінською Росією українське командування фактично ніколи не підтверджувало прильоти на місця розташування наших військових. Випадки, коли це визнавалося публічно – поодинокі. Наприклад, приліт у травні минулого року навчальний табір у Десні, про який заявив президент Володимир Зеленський. Або ж удар по військовому аеродрому «Канатово», який ставлять у провину колишньому розвіднику Роману Червінському (втім, соратники офіцера відразу почали говорити про політичне підґрунтя даних звинувачень).

У більшості інших випадків, навіть якщо про це інформація проникала в соцмережі та ЗМІ, жодних коментарів та підтверджень не було. І, що дуже і дуже примітно, ніколи раніше ситуація не коментувалася на найвищому державному рівні. Тому в цьому сенсі, трагедія зі 128-ю штурмовою бригадою та її активна публічна інтерпретація – виняток із правил. Водночас, варто зазначити, що останнім часом все голосніше говорять про протиріччя між політичним та військовим керівництвом України, а саме – між Зеленським та Залужним. Банкова, наприклад, відкрито критикує статтю головкому ЗСУ у The Economist, відправлений недавно у відставку командувач ССО Хоренко заявляє, що вона – відставка – відбулася без відома генерала Залужного.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Чи існує безпосередній зв'язок цих протиріч та реакції Міноборони на удар по шукуванню бійців у Запорізькій області, буде видно більш чітко за тим, як розвиватимуться подальші події, та за результатами оголошеного головою МОУ розслідування. При цьому дуже показово, що з приводу інциденту з бригадою главі держави доповідав Міністр оборони Умеров, а не головком Залужний. Хоча не перший, а саме другий, безпосередньо відповідає за ситуацію у військах. При цьому саме на адресу генерала Залужного, який зробив висновок про глухий кут, що наростає на фронті, продовжують летіти камені з президентського Офісу.

Так, заступник голови ОП Ігор Жовква дав зрозуміти, що статтю Залужного там вважають шкідливою, оскільки вона нібито вже викликала переполох серед західних партнерів. «Мені надійшов дзвінок одного з керівників кабінетів лідерів, і вони в паніці запитують: Що доповідати моєму лідеру? Ви справді в безвиході?». Ми такого ефекту хотіли досягти цієї статті?» - заявив недавно Жовква в ефірі телемарафону. Пан Жовква, до речі, у політиці, а точніше, у чиновницькій вертикалі вже досить давно. За часів президентства Кучми, чию Адміністрацію тоді очолював путінський кум Медведчук, Жовква в АП курирував євроінтеграційний напрямок. Тобто Жовква, будучи досвідченим чиновником і виносячи сміття з владної хати, «наїжджаючи» на головкому, явно знав, навіщо це робить. Найімовірніше, для того, щоб підтвердити чутки про розбіжності по лінії Залужний-Зеленський.

Останній, до речі, також прокоментував статтю головкому ЗСУ, заявивши, що жодного глухого кута на фронті немає. Нинішній господар Банкової також сказав, що зараз не патова ситуація, а Україна була й у складніших обставинах, наприклад, на початку війни, коли багато хто пророкував швидку поразку. Нинішній гарант української Конституції окремо наголосив, що розуміє втому від війни, бо «усі ми люди, незалежно від свого статусу». Тим часом Зе зазначив, що проблемні питання вирішуватимуться. Ключовою проблемою він назвав те, що РФ контролює небо. Вирішенням цього питання, за словами президента, є постачання F-16. «Таке рішення вже є. Залишається чекати завершення навчання українських пілотів», - наголосив президент.

Нагадаємо, Залужний у своїй статті The Economist сказав, що F-16 навряд чи здатні забезпечити прорив на фронті зараз, а просування українських військових ускладнене через мінні поля і нестачу техніки, яка надходить з великими затримками.

Непрямою ознакою розбіжностей між ОП та Генштабом стало звільнення Зеленським одного з головних заступників Залужного – командувача ССО Віктора Хоренка. Його, як ми вже зазначили вище, «пішов» президент за поданням голови міноборони Умерова, але без погодження з безпосереднім начальником Хоренка – Залужним. Це, погодьтеся, виглядає явним викликом головкому і вкотре підкреслює наявність розбіжностей між ОП і Генштабом.

У соцмережах висловлюють припущення, що це пов'язано, зокрема, й з тим, що нинішній господар Банкової сприймає Валерія Залужного як потенційного опонента на президентських виборах, а тому президент намагається послабити позиції головкому і, можливо, підготувати ґрунт для його звільнення. Зокрема, відомий журналіст Юрій Бутусов наголошує на наступному: «Офіс президента свідомо послаблює вплив в армії Залужного. Зеленський боїться Залужного як потенційного конкурента на майбутніх виборах. Зміна командувача ССО без погодження з головнокомандувачем ЗСУ може бути попередженням про кадрові рішення як щодо інших вищих керівників армії, так і щодо самого Залужного».

Поставивши питання про те, що почалося: одужання чи агонія, політтехнолог Олександр Кочетков, констатує: «Стаття Залужного послужила лезом скальпеля, і фурункул прорвався. "Наїзд" заступника ОП Жовкви на головкома Залужного - це абсолютно недоречно. По-перше, демонструє, що Залужний виступив на власний розсуд, і у владі воюючої країни є серйозні протиріччя з ключового питання - шляху до перемоги. По-друге, непорівнянність суспільної ваги фігур – головкому та одного з натовпу заступників Єрмака – створює враження, що на волкодава гавкає болонка, що не боїться, бо сидить на руках у господаря. Такий, даруйте, базарний підхід ОП принижує не когось, а саме президента та верховного головнокомандувача Володимира Зеленського. А ось звільнення Хоренка з посади командувача ССО, про яке він, нібито, дізнався зі ЗМІ (!) і яке пройшло за лінією нового міністра оборони Умерова і не було погоджено із Залужним - це біда. Це вже не просто образлива реакція на публічність головкому з бажанням йому якось досадити, це втручання безпосередньо у військові справи. І якщо воно насправді так і є, це перший крок до потенційної втрати керованості військом. ССО зараз є одним із найефективніших наших підрозділів на фронті. З ним і з будь-яким іншим категорично не можна грати в бюрократичні інтриги, в яких чудово розуміється наша влада».

«В ОП незадоволені статтею Залужного в The Economist – схоже, не так змістом, як самим фактом самостійної заявки головкому на міжнародній арені. Ми з подібною реакцією вже зустрічалися у середині 1990-х: формування власного політичного іміджу називалося. І викликало тоді дуже гостру реакцію у президента та почту. Але оскільки невдоволення лежить в електоральній площині («ревнощі до рейтингів»), то ніхто не висловлює причин прямо. Що також стає проблемою, тому що озвучувати щось, що вочевидь суперечить усім зрозумілим реаліям – це сильно підставляти себе. Або, точніше, президента. «Він залякав поразкою українців та уряду партнерів» - неправда, бо Залужний якраз говорив про необхідність успішного виходу із позиційної війни. «Він вліз не у свій прихід» - неправда, головком пише про свої прорахунки, досягнення, потреби ЗСУ та перспективи військової ситуації. Суто військова тематика. «Військові повинні мовчати, щоб не видавати наші плани ворогові» – неправда, бо воюємо ми, будемо чесними, за чужі гроші. За гроші чужих платників податків. І вони вже хочуть знати, за що платили і платитимуть далі – чому вже немає параду у Москві чи бодай у Донецьку. Головком саме це і пояснив тим, хто фінансує дії його армії: чому все є як є, на що пішли гроші, на що підуть такі гроші, чому допомоги має бути більше і що стало (і стане) наслідками несвоєчасної та недостатньої допомоги», - зазначає заступник Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.

«Спроба ревнивого Офісу президента довести, що Зеленський та ОП роблять набагато більше для перемоги, ніж Залужний, і отримали купу зброї та техніки, на яку Залужний і не розраховував... Це нікчемно. Однак у будь-якому випадку ми можемо констатувати дві речі. Перше. Це була спроба промацати можливість звалити весь негатив на головкома, потім звільнити його, а собі за ці ресурси підняти рейтинг напередодні виборів. Друге. Конфлікт це чи ні, але певне протистояння між цивільним та військовим керівництвом держави є», - підсумовує політолог.