Оголошено про перенесення столиці сьомої за обсягом економіки країни в світі

Розмови про перенесення столиць у країнах третього світу виникають часто і давно, але в реальності зробили це лише деякі держави. Найбільш відомі приклади - Бразилія, Пакистан і Нігерія, причому міста Бразиліа і Ісламабад стали столицями понад півстоліття тому, а Абуджа - в 1991-му році. Індонезія в цій своєрідній черзі вже давно, перші розмови про перенесення столиці країни з Джакарти в «глибинку» почали вести ще в кінці 50-х років минулого століття, але тільки зараз президент держави заявив про це як про реальний проект. Цікаво ж це в культурному плані тому, що, крім суто державних міркувань (розвиток провінцій), відображає той факт, що нехтування культурою містобудування врешті-решт змусить Індонезію витратити на перенесення столиці $32,9 млрд.

Але спершу - про міркування державні. До речі, вищенаведена цифра для Індонезії - цілком підйомна. Багато українців звикли вважати її звичайною країною третього світу, але сьогодні по валовому внутрішньому продукту, розрахованому з урахуванням паритету купівельної спроможності, Індонезія займає згідно з списками МВФ та Світового банку сьоме місце в світі, випереджаючи Великобританію, Францію та Італію. А к 2050-му року країна, за прогнозами експертів, пересунеться на четверту позицію в світі.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

За кількістю населення (оцінка минулого року - 266 млн громадян) Індонезія займає четверте місце в світі, а за кількістю мусульман (більшість жителів країни сповідує іслам) - перше. Дуже важливим є той факт, що середній вік індонезійців - 28 років, практично ідеальний з точки зору перспектив розвитку економіки (порівняйте з Японією і Німеччиною, де він дорівнює 41 році). Тобто перспективи для розвитку у країни відмінні, і єдине, що їх гальмує - концентрація ресурсів в центрі, хоча країна розташована з більш, ніж на 17 тис островів та острівців.

Найбільший з них, Калімантан, є ще й третім за площею в світі після Гренландії і Нової Гвінеї і єдиним в світі морським островом, розділеним між трьома державами, Індонезією, Малайзією (яка, до речі, розвивається так само стрімко, як Індонезія) і Брунеєм. Саме на Калімантані і планується збудувати нову столицю. У неї поки ще навіть немає назви, але те, що перенесення відбудеться неминуче. І не тільки, як ми писали вище, через необхідність розвитку регіонів, але через нехтування культурою містобудування, яке перетворило Джакарту в один з найбільш запущених і проблемних мегаполісів у світі.

Почнемо з того, що в Джакарті, де живуть близько 10 млн осіб (агломерація налічує 30 млн мешканців), основна частина забудови - малоповерхова і хаотична, що видно по фото на початку і в середині статті. Хмарочоси, а також сучасні торговельні, офісні і житлові центри розташовані тільки в центрі міста, а 10% його площі взагалі займають нетрі.

При цьому Джакарта розташована на болотистій землі (через місто протікають 13 річок), частина якої розташована нижче рівня моря і регулярно підтоплюється. (Ситуація ускладнюється ще й тим, що тропічні ліси навколо міста, які відтягували на себе грунтові води, вирубуються). Ще одна причина для постійного підтоплення міських вулиць - ніякий стан каналізаційних труб, цілком зрозумілий при такій інфраструктурі. Частина Джакарти через всього цього осідає на 25 см в рік. Для порівняння - у Венеції, через осідання якої в лагуну стільки галасу, цей показник дорівнює 1-2 мм на рік, тобто в 200 разів менше.

Але і це ще не все. До цього року в десятимільйонній Джакарті не було метро, і тільки навесні 2019-го тут урочисто відкрили його першу гілку довжиною 16 км. Для порівняння - друга лінія планується в 87 км, з чого зрозуміло, що 16 км - крапля в морі. Без метро, за розрахунками фахівців, Джакарта вже в 2020-му році стала б однією великою транспортною пробкою, так як її вулиці зі зрозумілих причин щільно зайняті наземним транспортом, частина якого становить ще й фантастично дешеве таксі. Число автомобілів зростає в Джакарті на 10% в рік, в результаті чого середня швидкість їх руху по місту - 10 км/год.

До цього кошмару залишається додати, що в Джакарті розташовані 27 тис промислових підприємств, з яких 8 тис - кустарні, щоб стало зовсім ясно - розплутати цей гордіїв майже нереально. Його можна тільки розрубати, що і буде зроблено перенесенням столиці. Зрозуміло, що промисловість таким же чином ніяк не перенесеш, але хоча б адміністративне навантаження з Джакарти буде зняте.

Сергій Семенов, Lenta.UA

Заставне фото: Khabarhub