Оголошено лауреатів «нобелівської» архітектурної нагороди, премії Прітцкера, заснованої нащадком киянина

Прітцкерівська премія, яка вважається найпрестижнішою в світі архітектури (для простоти розуміння неспеціалістами її називають «нобелівською архітектурної»), була заснована в 1979-му році родиною мільйонерів Пріцкерів, яка володіла в той час міжнародною мережею готелів Hyatt. Засновником династії Пріцкер (по-англійськи пишеться Pritzker, іноді «т» пишуть і в перекладі прізвища - Прітцкер) був адвокат Микола Пріцкер, який емігрував з Києва в Чикаго. До речі - двоюрідний брат видатного філософа-екзистенціаліста Льва Шестова, теж киянина, який з 1921-го року жив в Парижі і вже там став всесвітньо знаменитим.

Хоча Прітцкерівська премія і поступається нобелівської в грошовому вираженні в десять разів, але справа тут не в грошах (успішні архітектори і без премій - люди багаті), а в суспільному визнанні. Присудження цієї премії - маленьке свято для архітектора, ім'я якого в цей день згадують авторитетні ЗМІ в усьому світі. А в своєму професійному колі подружжя-архітектори 65-річна Анн Лакатон і 67-річний Жан-Філіп Вассаль, котрі заснували в 1987-му році в Бордо (згодом пара переїхала в Париж) архітектурне бюро Lacaton & Vassal, відомі давно.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Лакатон і Вассаль сповідують у своїй творчості принципи, прямо протилежні модним архітекторам початку 21-го століття, які, наприклад, забудували Лондон модерністськими хмарочосами. Їх улюблене гасло: «Ніколи не руйнуйте, завжди додавайте, трансформуйте і використовуйте повторно». Характерний приклад його застосування - знаменитий проект реконструкції житлового комплексу Гранд Парк в їх рідному Бордо. Дивлячись на фотографію може здатися, що ви потрапили на київську Борщагівку або аналогічний район в інших містах. Однак насправді цей проект поклав початок новому тренду.

Найпростіше було знести ці старі будинки і побудувати на їх місці нові, тим більше, що французький уряд виділив на ці цілі гроші з розрахунку €167 тис. за квартиру. Однак, як каже Анн Лакатон, знесення - це марна трата енергії, матеріалу і історії, акт насильства, який має негативний соціальний вплив. В результаті квартири в будинках були розширені за рахунок прибудови до їх фасадів терас глибиною чотири метри, що збільшило площу кожної квартири на 25-30 кв. м, а то й удвічі, причому жителі під час реконструкції нікуди не виїжджали. І обійшлося це в €65 тис. за квартиру.

Подружня пара взагалі не любить викидати гроші на вітер - не в тому сенсі, що намагається перемогти на конкурсах за рахунок дешевизни, а з принципу. У професійному середовищі добре відома історія, більше схожа на легенду, але, тим не менш, реальна. У 1996-му році міська влада Бордо запропонувала Lacaton & Vassal реконструювати одну з міських площ, на якій був розташований сквер. 

Інші архітектори з радістю взялися б за вигідне держзамовлення, але Анн і Жан-Філіп пішли на площу, поспілкувалися там з людьми і прийшли до висновку, що сквер комфортний для тих. хто зазвичай відвідує такі місця - дітей і пенсіонерів. Діти грають там в свої ігри, пенсіонери - в петанк (гра в кулі типу боулінгу на місцевості, яку можна побачити у французьких фільмах), а дерева добре затінюють в спеку лавки. Так що їх пропозиції щодо реконструкції площі були короткими - замінити гравій і частіше прибирати сміття.

Ось такі нині лауреати у Прітцкера.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Фото: Анн Лакатон і Жан-Філіп васалів Twitter