Обмін, обман, туман: про що свідчить «історична» угода між Заходом та Росією

США, Німеччина, Норвегія, Словенія, Білорусь, Польща та путінська Росія провели 1 серпня великий обмін ув'язненими. Президент США Джо Байден заявив про 16 ув'язнених, звільнених із російських в'язниць. Російська ФСБ у свою чергу повідомила, що Москва повернула 8 своїх громадян із двома неповнолітніми дітьми. Таким чином, сім країн, що беруть участь в обміні, звільнили 24 ув'язнених.

Сполучені Штати видали країні-агресору трьох осіб: Вадима Конощенка, звинуваченого в контрабанді технологій та боєприпасів, а також Владислава Клюшина та Романа Селезньова, затриманих за кіберзлочини, Словенія - чотирьох (Анну та Артема Дульцевих, засуджених за шпигунство, а також їх двох дітей), Німеччина, Норвегія та Польща – по одному (Вадима Красікова, Михайла Мікушина та Павла Рубцова).

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Мікушин під бразильським ім'ям Жозе Асіс Джамарріа був запрошений до Університету Тромсе в Норвегії як дослідник. Займався питаннями гібридних загроз та соціального забезпечення у науковій групі «Сіра зона». Затриманий у жовтні 2022 року та звинувачений норвезькою владою у роботі на російську розвідку. Водночас Павло Рубцов відомий як Пабло Гонсалес Ягуе, політолог та журналіст. Він народився в сім'ї вихідців з Іспанії, які втекли до СРСР під час громадянської війни. Його батько живе у Москві, мати – в Іспанії. Рубцов має громадянство Росії та Іспанії. Він співпрацював із низкою іспанських ЗМІ, у 2020 році висвітлював бойові дії в Нагірному Карабаху з вірменського боку. Був заарештований польською владою на українсько-польському кордоні в ніч проти 28 лютого 2022 року. Польська влада стверджувала, що Рубцов працює на Головне розвідувальне управління РФ. Сам він заперечував усі звинувачення, стверджуючи, що займається журналістською діяльністю. Звільнення Пабло Гонсалеса вимагали Amnesty International, «Репортери без кордонів» (RSF) та Міжнародна федерація журналістів (IFJ).

Ну, і вишенька на торті – Вадим Красіков, також відомий як Вадим Соколов. За даними ЗМІ, є колишнім офіцером спецназу ФСБ. 2019 року затриманий у Берліні за вбивство громадянина Грузії Зелімхана Хангошвілі - колишнього польового командира в Чечні, який намагався отримати в Німеччині політичний притулок. За даними слідства, Вадим Красіков, який застрелив його в берлінському районі Тіргартен, «діяв на замовлення російської влади». У грудні 2021 року Вищий земельний суд Берліна засудив Красікова до довічного ув'язнення за вбивство. В уряді Німеччини журналістам заявили, що рішення щодо його звільнення далося Берліну «дуже нелегко».

У лютому 2024 року Путін в інтерв'ю американському журналісту Такеру Карлсону дав зрозуміти, що Кремль дуже зацікавлений у поверненні Красікова, який, за словами бункерного мешканця, «з патріотичних міркувань ліквідував в одній із європейських столиць бандита». «Під час подій на Кавказі, знаєте, що цей бандит робив? Не хочеться говорити, проте скажу: він викладав наших солдатів, взятих у полон, на дорогу, а потім машиною проїжджав по їх головах. Що це був за людина і чи людина це?», - заявив тоді Путін. Увечері 1 серпня він особисто зустрічав в аеропорту всіх, хто прилетів за обміном, і чекав їх прямо біля трапа літака. Вітаючи Красікова, кремлівський диктатор лаконічно сказав: «Здорова!».

Росія видала західним країнам 15 осіб - двох американців (засуджених нібито за шпигунство журналіста The Wall Street Journal Евана Гершковича і морпіха Пола Уїлана), одного німця (Патріка Шебеля, затриманого за контрабанду наркотиків) та 13 росіян, частина яких має друге громадянство ( серед них, наприклад, журналістка Алсу Курмашова, яка отримала термін за дискредитацію Збройних сил РФ, політичні активісти Володимир Кара-Мурза та Ілля Яшин, а також правозахисник Олег Орлов, визнані іноагентами та засуджені за різними статтями, Герман Мойжес та Кевін Лік, затримані за держзраду). Водночас Мінськ видав німця Ріко Крігера, раніше засудженого білоруським судом до страти за «найманство та тероризм».

За даними західних ЗМІ, цей складний по фігурантах та логістиці обмін готувався протягом кількох місяців в умовах суворої таємничості.

Президент США Джо Байден випустив окрему заяву з приводу угоди, що склалася, назвавши її «подвигом дипломатії». У повідомленні Білого дому особливо підкреслено, що з російських в'язниць відпущені не лише громадяни західних країн, а й росіяни, яких влада США вважає «політичними в'язнями». За словами нинішнього господаря Овального кабінету, деякі зі звільнених «несправедливо утримувалися під вартою протягом багатьох років». «Всі вони пережили неймовірні страждання та невизначеність. Тепер їхнім мукам прийшов кінець», - заявив пан Байден. Він висловив подяку союзникам США, які взяли участь в угоді - Німеччині, Польщі, Словенії, Норвегії та Туреччини. Окремої згадки удостоївся канцлер ФРН Олаф Шольц: за словами американського президента, Берлін, погодившись видачу Вадима Красікова, пішов на «суттєву поступку».

Пізніше стало відомо, що Джо Байден прийняв у Білому домі родичів звільнених громадян США та по відеозв'язку поспілкувався з деякими з фігурантів обмінного списку.

Тим часом видання Politico називає обмін «подарунком» для Демократичної партії напередодні листопадових президентських виборів у США: мовляв, тепер у руках їхнього кандидата з'явився вагомий агітаційний козир. При цьому в публікації особливо наголошується, що у разі перемоги республіканця Дональда Трампа Москві було б, ймовірно, важче домовитися з Вашингтоном, оскільки екс-президент США під час укладання угод поводиться як «слон у посудній крамниці».

До речі, 19 липня, саме після того, як стало відомо, що кореспондент газети The Wall Street Journal Еван Гершкович засуджений до 19 років ув'язнення за шпигунство, Дональд Трамп написав у соцмережах: "Байден ніколи не визволить його, якщо тільки не заплатить" викуп». Я ж заберу його без жодної компенсації одразу після нашої перемоги 5 листопада».

Як би там не було, нинішній обмін справді можна назвати історичним. У період холодної війни були випадки масового обміну розвідниками за участю кількох країн (в результаті найбільшого у 1985 році було обміняно 27 осіб), проте в історії сучасної Росії подібних прикладів ще не було. Найбільший обмін ув'язненими між Вашингтоном і Москвою в період після холодної війни відбувся в 2010 році, коли до РФ повернулися десять агентів-нелегалів, а з російських в'язниць було випущено чотирьох росіян, засуджених за співпрацю із західними розвідками.

Це той самий обмін, в рамках якого мав вийти на волю Олексій Навальний. Таку заяву зробив нещодавно російський опозиційний політик та соратник Навального Леонід Волков. Наприкінці лютого невдовзі після загибелі Навального, нагадаємо, оголосили, що відбувалися переговори щодо його обміну. Факт переговорів визнав навіть Путін. У створеному Навальному Фонді боротьби з корупцією вважають, що політика вбили в колонії саме для того, щоб його не було можливості обміняти.

Такий масштабний обмін вже породив версії про те, що це провісник серйозних змін у відносинах Росії та Заходу, аж до домовленостей про припинення війни в Україні. Тим часом у Держдепартаменті США глибокого вечора в четвер по Києву заявили: обмін ув'язненими не спричинить змін у відносинах Москви і Вашингтона, у тому числі з питання російсько-української війни.

Тим часом, привертає увагу нерівноцінність обміну. Країна-агресор передала більше людей Заходу, аніж Захід їй. Крім того, багато переданих із РФ ув'язнених - дуже відомих людей, тоді як з іншого боку - переважно співробітників російських спецслужб. Тобто інформаційний ефект від обміну явно не на користь путінської Росії. У зв'язку з цим постає питання про те, заради чого Кремль зробив такий «жест доброї волі»? Деякі експерти припускають, що це пов'язано з деякими домовленостями між Заходом та РФ щодо безпосередньо путінської «спецоперації». І тут, до речі, той рідкісний випадок, коли дуже доречно процитуватиме так звану "хорошу русскую" Юлію Латиніну, яка, коментуючи великий обмін, констатувала: «Путін міг почекати і здійснити обмін після виборів у листопаді в США. Але він зробив його зараз, що явний, хоч і не такий уже й величезний передвиборний плюс для американських демократів. Байден дуже хотів витягти Гершковича. У Путіна це знали та розуміли. Тому цей обмін показує, кого насправді хотів би бачити Кремль переможцем у американських передвиборчих перегонах. Кремль хоче перемоги Камали Гарріс. Він віддає перевагу нинішньому курсу демократичного істеблішменту непередбачуваній політиці Трампа».

Читайте також: Шольц прокоментував обмін ув'язненими між Росією та Заходом

Читайте також: У Туреччині відбувся наймасштабніший обмін ув'язнених між Росією та Заходом