«Нобелівську» архітектурну премію, засновану нащадком киянина, отримав шанувальник Малевича

Прітцкерівська премія, яка вважається найпрестижнішою в світі архітектури (для простоти розуміння неспеціалістами її давно називають «нобелівської архітектурної»), була заснована в 1979-му році родиною мільйонерів Пріцкерів, яка володіла в той час міжнародною мережею готелів Hyatt. Засновником династії Пріцкер (по-англійськи пишеться Pritzker, іноді «т» пишуть і в перекладі прізвища - Прітцкер) був адвокат Микола Пріцкер, який емігрував з Києва до Чикаго. До речі - двоюрідний брат видатного філософа-екзистенціаліста Льва Шестова, теж киянина, який з 1921-го року жив в Парижі і вже там став всесвітньо знаменитим.

Хоча Прітцкерівська премія і поступається нобелівській в грошовому вираженні в десять разів, але справа тут не в грошах (успішні архітектори і без премій - люди багаті), а в професійному визнання. І - не тільки в своєму колі. Присудження цієї премії - маленьке свято для архітектора, ім'я якого в цей день згадують авторитетні ЗМІ в усьому світі. Адже в інший час, хоча твори архітекторів, тобто споруди за їхніми проектами, на відміну від книг письменників-нобеліатів або картин знаменитих художників, мільйони людей бачать буквально кожен день, прізвища авторів залишаються для них невідомими.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Є, звичайно, винятки на кшталт Нормана Фостера, але для цього архітектору треба побудувати в центрі Лондона хмарочос у формі «огірка». Ісодзакі ж, як і належить японцю старшого покоління - людина скромна і непублічна. І споруди за його проектами точно такі ж. Починав він як прихильник так званого «метаболізму», який народився в Японії в 50-ті роки на противагу невиразному європейському і американському функціоналізму.

«Фішкою» архітекторів-метаболістов було уподібнення архітектурної споруди живому організму, який постійно розвивається. Для цього, наприклад, споруди будувалися так, щоб в них залишалися порожнечі і незавершені фрагменти, або, як їх називали самі архітектори, «недомовленість». Народ, однак, особливо за межами Японії, настільки складну схему не «зчитував» (це ж не простий і зрозумілий «огірок» Фостера) і «метаболізм» широкого поширення не отримав, а Ісодзакі перейшов до модернізму.

Так він побудував понад сто будівель простої і зрозумілої форми, серед яких, наприклад, Музей сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі, музей в іспанській Ла-Коруньї і палац спорту в Барселоні. При цьонму Ісодзакі називав серед своїх вчителів нашого українського художника і вже класика Казимира Малевича з його настільки ж простими на вигляд і строгими за формою картинами. І це ще раз підтверджує те, про що кілька разів писала за останнім часом у зв'язку з присвяченими в Києві Малевичу заходами Lenta.UA - ми досі не уявляємо собі в повній мірі вплив, який справив цей художник і наш земляк на весь світ. Творчість нового володаря Прітцкерівської премії - ще одне тому підтвердження.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Заставочне фото: BBC