Нобелівська премія з літератури прагне до гендерного паритету

За подіями об'яви про присудження Нобелівської премії з літератури всі якось забули про пророцтва з цього приводу букмекерів, які, як зазвичай в таких випадках, потрапили пальцем в небо - Луїза Глюк (див. заставне фото), якщо взагалі була присутня в їх прогнозах, то десь в кінці. Єдине, що букмекери вгадали, так це те, що «нобеля» отримає жінка. Взагалі, в їх першій четвірці найбільш ймовірних фаворитів був лише один чоловік - Харукі Муракамі. Втім, японському письменнику, якого вже котрий рік називають в цій обоймі, «всього» 71 рік, а, наприклад, британка Доріс Лессінг в 2007-му році отримала літературного «нобеля» у віці 88 років. Хоча, з іншого боку, середній вік нобелівського лауреата з літератури - 65 років, так вже Муракамі вже 6 років як «перетримали».

Але боротьба з дискримінацією за віком (так званим «ейджизмом») зараз не в моді, та й навряд чи буде в моді коли-небудь, оскільки робочих місць не вистачає в першу чергу для молодого покоління. А ось боротьба з дискримінацією за гендерною ознакою нині в самому розпалі, так що francetvinfo.fr сьогодні навіть надрукувало спеціальний матеріал про всього лише 16 жінок, які отримали Нобелівську премію з літератури, від Сельми Лагерлеф (1909) до Луїзи Глюк (2020).

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Видання навіть згадало про те, що на цих 16 жінок доводиться 104 чоловіка. Однак не написало про те, що, справедливості заради, підрахунок цей треба було презентувати дещо по-іншому. Так, першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію з літератури після її встановлення в 1901-му році, була шведка Сельма Лагерлеф (1909). Потім настала перерва аж до 1926-го року, коли нагороду присудили італійці Грації Делледа. Після, як ніби схаменувшись, що образили «своїх з півночі», всього через два роки, в 1928-м, дали літературного «нобеля» датчанці Сігрід Уінсет. У 1938-му - американській письменниці Перл Бак. У 1945-му - чилійці Габріелі Містраль. І тільки через 21 рік, в 1966-му, натуралізованій в Швеції німкені Неллі Сакс. А далі перерва збільшилась ще більше - наступною жінкою в цьому списку стала Надін Гордимер з ПАР, нагороджена в 1991-му році, через чверть століття після Сакс.

Безперечно, дискримінація майже в наявності. Але далі жіночі прізвища стали з'являтися набагато частіше - Тоні Моррісон (США, 1993), Віслава Шимборська (Польща, 1996), Ельфріда Єлінек (Австрія, 2004), Доріс Лессінг (Британія, 2007), Герта Мюллер (Німеччина, 2009), Еліс Манро (Канада, 2013), Світлана Алексієвич (Білорусь, 2015), Ольга Токарчук (Польща, 2018), Луїза Глюк (США, 2020). Шведська академія в цій частині вже майже досягла паритету «фіфті-фіфті» з чоловіками - а, може, це і є метою її оновленого складу?

Фото: Twitter