Невиліковний: чому Путіна можна перемогти виключно на полі бою

Того дня, коли президенту Зеленському, а точніше, в його особі всій Україні стоячи аплодували представники двох палат американського Конгресу, заступник голови російської Ради безпеки Дмитро Медведєв вирушив з візитом до Пекіна. За повідомленням китайських медіа, він передав голові КНР послання від Путіна та обговорив із ним зокрема «спецоперацію». Сі Цзіньпін заявив, що ситуацію в Україні потрібно врегулювати шляхом діалогу, і що Китай із Росією зближуватимуться на базі необхідності реформи «системи глобального управління».

Дуже примітно, що російські пропагандисти, явно не усвідомлюючи свого приниження, публічно розповідали, що китайці, м'яко кажучи, не прагнули афішувати візит, головною метою якого було підготувати новорічний телеміст між Сі Цзіньпіном та Володимиром Путіним. Проте, дізнавшись про політ Володимира Зеленського до Вашингтона, Медведєв упросив товаришів із КНР розповісти про візит – для «відповідного інформаційного тла».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Тобто, у Москві, наступивши на горло імперським амбіціям, уже й не приховують, що саме Пекін є геополітичним лідером. І не тільки, до речі, нинішня поїздка Медведєва до Китаю є наочним підтвердженням цього. Нагадаємо, що зовсім недавно сам Путін на саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Самарканді був рівним серед лідерів країн екс-«совка», тоді як лідером заходу був саме Сі Цзіньпін.

У цьому світі наївними, якщо не сказати дурними, виглядають спроби роспропагандистів врівноважити поїздкою Медведєва до столиці КНР візит Зеленського до США. Навпаки, таким чином Москва наочно демонструє себе у ролі молодшого партнера Піднебесної, якщо не сказати васала.

«Нагадаю, що за часів тих урдалаків, на яких рівняється Путін, все було інакше. Мао Цзедун їздив до Москви до Сталіна, а не Сталін у Пекін до Мао. І коли китайський лідер посварився зі спадкоємцями Сталіна, це була суперечка рівних партнерів. У будь-якому разі Радянський Союз ще довго сприймався як «ще одна наддержава», поряд із США, а КНР – ні. То що сталося? А сталося те, що й мало статися. Китайським комуністам, хоч би як ми до них ставилися, вдалося модернізувати країну. А Путін своїм ідіотизмом загнав Росію навіть не в минуле, а в справжнісіньку вигрібну яму. І коли з цього нужника хтось приїжджає до Пекіна, там із ним розмовляють усміхаючись, але при цьому затиснувши носа», - зазначає у своєму Youtube-блозі відомий журналіст-міжнародник Віталій Портніков.

Наголосивши, що РФ сьогодні – це не просто задвірки Китаю, але ще й задвірки, що погано пахнуть, і ситуація на яких дратує найстарших товаришів, Портніков, резюмує: «Росія не перемістилася з однієї цивілізації до іншої, вона застрягла в щілині між цивілізаціями і огризається звідти ракетами та «шахедами».
З аргументами Віталія Портникова справді складно не погодитися, але при цьому факт полягає в тому, що кремлівська «верхівка» мешкає в паралельному світі, як і раніше, продовжуючи зображувати геополітичний пуп землі. Тобто при всіх очевидних поразках на військовому, дипломатичному, економічному фронтах влада РФ наполегливо демонструє незмінність обраного курсу. У тому числі й по Україні.

У середу, 21 грудня, знову-таки в день перебування українського президента у США, Путін та військове керівництво Росії виступили на колегії міністерства оборони із програмними заявами. Ця колегія – вже другий за останні дні захід за участю росвоєнних, де з'являється кремлівський диктатор. Минулої п'ятниці, нагадаємо, він побував у центрі управління «спецоперацією», розташованому, ймовірно, в Ростовській області.

На новій колегії Путін серед іншого перерахував, що потрібно виправити в російській армії. Зокрема, він зазначив, що «дрони мають бути у всіх ланках – від взводу до батальйону, оскільки використання безпілотників стало практично повсюдним». Також вічний лідер РФ наголосив: «Потрібно ретельно працювати над зв'язком та автоматизованими системами управління, а міноборони та генштаб мають проаналізувати досвід та тактику НАТО, щоб використати це при підготовці власних військ».

При цьому обмежень щодо фінансування армії РФ немає, стверджує Путін, мовляв, уряд дає все, що армія просить. За його даними, зараз в Україну направлено 150 тисяч мобілізованих, ще стільки ж тренуються на полігонах. Їхній бункерний мешканець назвав «стратегічним резервом».

Міністр оборони Шойгу, який виступав за ним, додав, що «часткова мобілізація проведена для стабілізації обстановки, захисту нових територій і проведення подальших наступальних дій». Втім, головне зі сказаного Шойгу стосувалося подальших планів російської армії. З яких випливає, що йти з України рашисти не збираються. Так, Шойгу запропонував сформувати три мотострілкові дивізії, у тому числі у захоплених Херсонській та Запорізькій областях та додав, що пріоритетне завдання РФ на 2023 рік – продовження «спецоперації» до «повного виконання її цілей».

Крім того, глава російського оборонного відомства розповів про наміри поетапно збільшити вік «чмобіків» з 18 до 21 року, а граничний – підвищити до 30 років. Плюс до цього у Путіна збираються довести чисельність армії до 1,5 мільйона осіб, у тому числі контрактників – 670 тисяч. Тобто, як бачимо, через збільшення чисельності та видозміни структури, Кремль намагається створити армію за «совковим» девізійним принципом, а не новим бригадним.

Утім, формули армійської будови у цій історії – не головне. Ключове ж полягає в тому, що Путін в озвучених на колегії в міноборони заявах неодноразово навмисне підкреслював, що всі проблеми, що існують у РФ, не мають принципового значення і Росія неодмінно воюватиме далі.

«Звичайно, військові дії завжди пов'язані з трагедіями та втратами людей. Це ми чудово розуміємо, усвідомлюємо це, але оскільки це неминуче, краще сьогодні, ніж завтра. І думаю, всі присутні в цій залі чудово розуміють, про що я говорю. Маю на увазі і стан наших збройних сил, і наявність у нас перспективних видів озброєння, техніки, яких в інших країнах немає, а у нас є, – все це створює певний запас міцності», – наголосив президент країни-агресора.

Далі більше. Путін раптом вирішив публічно відповісти на чутки, що постійно циркулюють в інформпросторі, про, скажімо так, ветхість ядерної палиці, якою він систематично розмахує перед обличчям цивілізованого світу: «Цього року рівень сучасних зразків озброєння у стратегічних ядерних силах вже перевищив 91%. Триває переозброєння полків РВСН (ракетних військ стратегічного призначення – ред.) на сучасний ракетний комплекс із гіперзвуковою бойовою частиною «Авангард». Найближчим часом на бойове чергування буде вперше поставлено міжконтинентальні балістичні ракети «Сармат». Ми знаємо, там є деякий рух праворуч, за часом, але це не змінює наших планів, все буде неодмінно реалізовано. У війська продовжують надходити ракетні комплекси «Ярс»... На початку січня наступного року на бойову службу вийде фрегат «Адмірал флоту Радянського Союзу Горшків» із новітніми гіперзвуковими ракетними системами морського базування «Циркон», які не мають жодних аналогів у світі. Тобто будемо й надалі оснащувати наші стратегічні сили новітніми видами зброї».

Далі Путін зробив, мабуть, наймасштабнішу спробу порозумітися щодо 24 лютого – дня старту його «спецоперації» у нашій з вами країні.

«Ми завжди… ну, тобто майже завжди хотіли бути частиною ось цього так званого цивілізованого світу! Навіть після розвалу Радянського Союзу, який ми допустили власними руками, нам чомусь здавалося, що з дня на день ми станемо його частиною. А як з'ясувалося, нас там не чекали, незважаючи на всі наші зусилля та спроби. Так звані партнери насправді хотіли розірвати нашу країну на частини. Наші геополітичні суперники почали використовувати все, що «погано лежить» у своїх цілях. Тобто вони почали займатися промиванням мізків у країнах пострадянського простору і насамперед Україні. Адже ми так намагалися за нових умов вибудувати не просто добросусідські, а братні стосунки: і кредити давали, і безкоштовні енергоресурси постачали роками! Ні... нічого не працювало, просто нічого!» - на високих нотах заявив незмінний господар Кремля.

Після цього диктатор, який перетворив Росію на державу-ізгоя, продовжив: «Жодні наші дії з вибудовування цих відносин не були ефективними і не досягали потрібної мети. Але нам нема в чому дорікнути, кажу це абсолютно відповідально. Ми завжди вважали український народ братнім народом. Я й зараз так думаю. А те, що відбувається, - це, звичайно, трагедія, проте вона не є результатом нашої політики, а навпаки - є результатом політики інших країн, третіх країн, які завжди цього прагнули, до дезінтеграції русского міра. Певною мірою вони досягли успіху і виштовхнули нас на таку межу, на якій ми опинилися. Стало зрозуміло, що жодних шансів просто ніяких шансів відновити відносини з цією частиною нашої колишньої спільної країни нам не дадуть! Промивання мізків громадянам України, використання неонацистської, вкрай націоналістичної ідеології протягом десятиліть так чи інакше робили свою справу. Тому було цілком очевидним, що зіткнення з цими силами в Україні, неминуче, питання тільки було в тому, коли це станеться».

Висновок із усього вищенаведеного словесного потоку один: явно неадекватний у своїх поглядах та оцінках Путін зупинятися не збирається під жодним приводом. Отже, всі його періодичні сигнали про нібито готовність Москви до мирних переговорів, такі ж отруйно-штучні, як і ялинка у мінському Палаці культури, де бункерний мешканець днями зустрічався зі своїм «картопляним» союзником-диктатором.

«Путін фактично замінив підсумкове звернення до Радфеду на звернення до колегії Міноборони. Замість чиновників вибрав «надихати та переконувати» перед Новим роком військових. Чому? Чи не тому, що чиновництво перестало його підтримувати – бо надто значної шкоди зазнало через санкції та ізоляцію? Можливо, Путін небезпідставно підозрює, що в середовищі вищого чиновництва РФ вже майже дозріла зрада? Адже їм хочеться, як і раніше, спокійно їздити до Європи та Америки, відмивати вкрадені в РФ гроші, відправляти вчитися туди дітей, а не ризикувати собою та близькими через мобілізацію чи «раптову бавовну», - зазначає заступник Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.

«Зважаючи на все, тепер Путін змушений вчепитися у війну як останній інструмент контролю внутрішньополітичної та внутрішньоекономічної ситуації. На тлі скорочення бюджету, руйнування економіки, мінус 100 тисяч чоловіків безповоротними втратами та ще до трьохсот тисяч санітарних, саме війна – «останнє скріплення» путінської влади. Тому він навряд чи може дозволити собі відмовитися від неї та погодитися на мир незалежно від умов», - підсумовує політексперт.

Читайте також: По кому подзвін: чи заборонять в Україні промосковську церкву

Читайте також: У Росії закінчуються ракети та боєприпаси - британська розвідка