Найвідомішому роману ХХ століття сьогодні виповнився 101 рік

Відразу скажемо, що поширену думка про те, що роман Джеймса Джойса "Улісс" став "головним пам'ятником літератури модернізму" можна тлумачити (до речі, у традиціях "Улісса", де майже кожен рядок має кілька тлумачень) і як те, що він став її надгробком (тобто - надгробним пам'ятником). Адже, з одного боку, "Улісс" розкрив усі можливості модерністського підходу до літератури, а з іншого – показав безперспективність його продовження.

"Багатошаровість" сенсів завжди була властива справжній літературі - наприклад, "Божественна комедія" Данте має три шари тлумачень тексту - буквальний, алегоричний та анагогічний. У "Улісса", спочатку побудованого як парафраз гомерівської "Одіссеї", згідно з Джойсом, кожен розділ має свої сцену, час, орган (мається на увазі - людського тіла), колір, символ, відповідність будь-якому науки і мистецтва і, нарешті, техніку (слово в даному контексті дуже багатозначне, тому що там є як "діалектика" (9 розділ), так і "перистальтика" (8 розділ).

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Все це, крім самого стилю, який не відповідає звичним літературним нормам, що дуже ускладнює переклади роману іншими мовами, і його обсягу (сам Джойс говорив про "800 сторінках" великого формату - так воно приблизно і виходить), перетворює читання "Улісса" на багатоденні знущання над собою, які читач терпить лише тому, що університетські професори вдовбали йому, що він має справу з вершиною літератури ХХ-го століття, і що якщо він чогось не розуміє або йому просто нудно, то винен у цьому він , а не автор.

В результаті цього визнання, що я, мовляв, не дочитав "Улісса" до кінця, стало в наступні 100 років чимось на кшталт форми кокетування для інтелектуалів - це якби десятикласник зізнався, що він не знає таблицю множення. Але, чесно кажучи, дочитавши його до кінця, так і не розумієш, на що витратив стільки часу та зусиль. Адже "Улісс", на відміну від справді великих творів світової літератури, не відкриває читачеві, говорячи високими словами, нових духовних горизонтів.

Хіба що – нові літературні техніки, такі, як "потік свідомості", який потім неодноразово використовувався різними авторами. Та й тут, чесно кажучи, є питання, тому що "потік свідомості" (тобто той хаос, який вирує в наших головах) не обов'язково має вербальну форму, тож адекватно передати його засобами літератури неможливо.

Цікаво, що сам Джойс спочатку був проти широкої публікації своїх вищезгаданих, скажімо так, "схем відповідності". Крім того, як він казав, "я вклав в "Улісса" стільки головоломок і загадок, що професори ще багато століть будуть сперечатися про те, що я мав на увазі", що, на його думку, зробить роман "безсмертним". І - невгадав ні щодо "професорів", ні щодо "багатьох століть". Зараз "професори", щоб їх читала публіка, тлумачать у своїх статтях не "Улісса", а вампірські "Сутінки", мультсеріал "Сімпсони" і, як наймодніший нині філософ Слава Жижек, "Гру престолів", а звичайний студент прочитає "Улісса" хіба що під страхом несдачі іспиту та позбавлення стипендії. А що буде зі світом навіть не через століття, а через 20-30 років, і чи буде тоді комусь цікавий якийсь "Улісс", не береться, якщо казати про чесних інтелектуалів, вгадати ніхто.

Фото: меморіальна дошка в Парижі на будівлі видавництва, що першим випустив "Улісс" Вікіпедія