НапередоднІ Великодня: як знамениті художники минулого зображали страсний тиждень і страждання Христа

Слова «Страсний тиждень» і «Страсті Христові» не зв'язані с сучаснимо значенням слова «пристрасть». У стародавніх слов'ян слово «страсті» позначало страждання, і саме так його в даному випадку треба розуміти. Останній земний тиждень Ісуса Христа був насичений найважливішими подіями, з яких ми, разом з розп'яттям і воскресінням, вибрали головні.

Перше з них - обмивання Христом ніг своїх учнів, що символізує одну з найважливіших християнських чеснот - смиренність. Коли Христос з учнями зупинилися в одному з будинків, там не було слуги, що, як це тоді практикувалося, повинен був, коли гості знімуть взуття, омити їм ноги. Це міг зробити хтось із учнів, але кожен вважав це нижче своєї гідності. І тоді Христос (в даному випадку - на картині Тінторетто) дав їм цей урок.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Сюжет «Таємної вечері» відомий всім. Христос, вже знаючи, що выдбудеться далі, сказав своїм учням: «Один з вас зрадить мене». Найзнаменитіше зображення на цю тему, знаменита фреска Леонардо да Вінчі, зображує їх сум'яття в даний момент. Причому там у кожного апостола своя емоція, про яку люблять говорити викладачі та екскурсоводи - мовляв, такий-то відчуває те-то, а такий - то-то.

Сюрреаліст Сальвадор Далі, якому в даному випадку треба віддати належне, придумав зовсім інший прийом - обличчя апостолів приховані. Що відчуває кожен з них - таємниця.

«Моління про чашу» - один з найбільш зворушливих, або, інакше кажучи, «найлюдяніших», моментів Страсного тижня. Христос, молячись в Гефсиманському саду і знаючи майбутнє, все ж звернувся до Отця: «Авва Отче! Для Тобе все можливе: пронеси повз Мене цю чашу». І додав: «Але не чого Я хочу, а чого Ти».

У Ель Греко обличчя Христа висловлює смиренність. Але світ навколо, здається, зараз впаде в тартарари. Адже попереду - зрада Іуди.

Юда, коли він привів в Гетсиманський сад римських воїнів і іудейських первосвящеників, щоб вони заарештували Христа, якого не знали в обличчя, сказав їм, що Христос - той, кого він поцілує. Цей сюжет повторювався в живопису неодноразово, і найкращим тут залишився Джотто, який зобразив його першим. Але сьогодні ми вибрали Караваджо за його драматизм - Іуда буквально впився в Христа, який вже зрозумів, що його чекає, однак лише зчеплені пальці видають внутрішнє напруження. А римським воїнам не до сантиментів - обладунки блищать, обличчя сховані. Це навіть не люди, а майже роботи, що виконують наказ.

«Що є істина?». Зазвичай самий згадуваний епізод з Понтієм Пілатом - той, де він говорить, що вмиває руки. Але насправді ще важливіше епізод попередній, там де Пилат розмовляє з Христом, який сказав йому: «Я на те народився і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду всякий, хто від істини, той чує глас мій». На це Пилат запитав: «Що є істина?». Глибинний зміст цього епізоду в тому, що римлянин Пилат чекав якусь, скажімо так, філософську відповідь - римляни і іудеї вкладали в поняття «істина» різні сенси. Але Ісус промовчав. Як писав богослов Павло Флоренський, він промовчав тому, що навіть якщо б відповів Пилатові: «Я є Істина», той би все одно його не зрозумів. Один з сенсів цього епізоду в тому, що людина може один раз у своєму житті бути поруч з істиною, але так і не зрозуміти цього і пройти повз неї.

Напевно, саме складність цього сюжету привела до того, що видатних робіт на цю тему немає. Одним з небагатьох її спробував зобразити в 19-му столітті Микола Ге, який переселився в цей час на Чернігівщину. Цікаво, що картина написана поверх іншої, «Милосердя», де Ге зобразив Христа у вигляді обірваного жебрака, за що художника піддали жорстокій критиці. Але і тут Христос теж не схожий на своє канонічне зображення.

Розп'яття художники зображували, мабуть, більше, ніж інші епізоди Страстей Христових. Тут треба пам'ятати, що в той час це була ганебна страта. Спочатку цей аспект в картинах ігнорувався. Але, чим далі в часі, тим більше художники, щоб виділитися серед своїх попередників, підкреслювали тілесні муки Христа. Зрештою, це перетворилася на тенденцію, одним з кращих виразників якої став Ганс Грюневальд, який написав цю картину для Изенгеймського вівтаря.

Для воскресіння Христа ми вибрали картину Аньоло Бронзіно (див. заставне фото), не найкращу для даного сюжету. Вибрали за те, що Бронзіно був представником мистецької течії маньеризм, яке перейняло від епохи Відродження високу майстерність, але втратило його високий дух. І це чимось схоже на наш час, де мистецтво виявилося на роздоріжжі, коли художники начебто вміють все, але не можуть сказати нічого нового - все вже було сказано до них.

У слові ж краще за всіх говорив про Христове воскресення в своєму Слові на Пасху архієпіскоп Константинопольський Іоанн Златоуст: «Смерть! де твоє жало?! Пекло! де твоя перемога ?! Воскрес Христос, і ти повалене! Воскрес Христос, і торжествує життя».

Фото: Pinterest