Напад песимізму: чому західні медіа поринули у пітьму у питанні України

Великобританія вирішила передати воюючій Україні два мінно-пошукові кораблі класу Sandown. Згідно з заявою Лондона, ці кораблі «допоможуть врятувати життя на морі та відкриють надзвичайно важливі експортні маршрути». Зазначимо, що мінно-пошукові кораблі зазначеного класу можуть також грати роль патрульних. Вони озброєні 30-мм гарматою та п'ятьма кулеметами різних калібрів. Але за основним своїм функціоналом це мінні тральщики. Тобто, найімовірніше, мета передачі – розмінування коридору для проходу суден до українських портів, а не битви з рашистами на морі.

А ось з Берліна надходять не надто втішні новини щодо снарядів – наступного року ФРН зможе поставити Україні лише 200 тисяч одиниць, заявив недавно генеральний інспектор Бундесверу Карстен Бройєр. Раніше в ЄС планували поставити нашій із вами країні мільйон снарядів до весни-2024, але пізніше зізналися, що нездатні де-факто реалізувати цей план.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У Європі тим часом зростає тривога через порожні арсенали, пише The Wall Street Journal. «Скорочення бюджету та руйнування збройової промисловості призвели до спустошення збройних сил. В армії Британії, провідного військового союзника США в Європі, є на озброєнні лише близько 150 танків і, можливо, дюжина справних далекобійних артилерійських гармат. Франція – менше 90 одиниць важкої артилерії – приблизно стільки РФ втрачає щомісяця в Україні. Армії Німеччини вистачає боєприпасів на два дні бою. Данія не має ні важкої артилерії, ні підводних човнів, ні систем ППО.

Десятиліттями країни Заходу мирилися з послабленням своїх армій, оскільки розраховували на США, які фінансували НАТО на 70%. Однак тривога зростає в міру того, як Америка займає все більш ізоляційну позицію, а розуміння потенційної загрози Європі з боку РФ знову виникає після майже двох років боїв в Україні», - наголошується в публікації.

Взагалі, за останні дні у низці західних ЗМІ вийшла ціла низка статей про проблеми на українському напрямі. «Захід вагається щодо України. Підтримка України, яка колись була питанням широкого міжпартійного консенсусу, стала розмінною монетою у політичних переговорах з обох боків Атлантики. Україна більше не є чимось особливим. Вона більше не розглядається як питання національної безпеки, що має першорядне значення для ЄС, НАТО чи Сполучених Штатів. Якби розглядалася, то Україною не грали б у політику. Це девальвація воєнних зусиль України. На мою думку, іншої оцінки цьому немає. І це для України жахлива ситуація. Якби ви були Володимиром Путіним, ви б сказали: «Що ж моє стратегічне рішення протриматися довше ніж Захід, працює», - цитує Financial Times Якоба Кіркегаарда з німецького Фонду Маршалла.

У США основні побоювання у медіа, які здебільшого підтримують політику Білого дому, пов'язані з можливим приходом до влади Дональда Трампа. Це може означати «відмову від України», пише New York Times.

«Перша область, де потенційне повернення Трампа до Білого дому 2025 року може спровокувати зовнішньополітичну кризу, - це Україна та альянс західних демократій, які підтримують її захист від російського вторгнення», - вважає газета.

На цьому тлі російська стратегія бойових дій на даний момент є вичікувальною. «За словами офіційних осіб, Путін здійснює напади, коли бачить можливості, і зв'язує українські сили, але не робить кроків щодо зміни парадигми. Путін підрахував, що він може опинитися в кращому становищі після виборів у США в 2024 році», - констатує NYT.

Ще одна тривожна стаття вийшла у британській The Telergaph. Вона озаглавлена «Путинська Росія наближається до нищівної перемоги. Фундамент Європи вагається». У публікації аналітик Деніел Ханнан аналізує військовий та політичний аспекти «нищівної перемоги» РФ. Він пише, що ініціатива на фронті переходить до російських військ. «Тепер настала черга українців окопатися, спробувати утримати те, що мають», - йдеться у статті.

Говорячи про політичні проблеми на Заході, Ханнан наголошує, що навіть якщо Трамп не переможе на виборах у США, то республіканці найближчого року все одно не дозволять Байдену допомагати Києву в потрібному обсязі. На його думку, ця ситуація аналогічна тій, коли республіканці виступили проти воєнних дій президента Трумена в Кореї. Тому Ханнан закликає знайти варіанти укладання миру, за якого РФ не виглядала б однозначною переможницею.

«Все ще можливо уявити мирну угоду, яка не винагороджувала б агресію відкрито. Можливо, східні області могли б здобути автономію під вільним українським суверенітетом; можливо, референдум під міжнародним контролем може бути проведений у Криму», – резюмує аналітик.

Учора з переговорного кейсу висловився другий президент України Леонід Кучма. Він заявив, що вважає нереалістичним, що Путін піде на мирні переговори щодо України. «Путін не може підписати документ, у якому йдеться, що він не отримав того, що хотів. Йому доведеться пояснити це російському народові. Він лідер Росії», - наголосив пан Кучма в інтерв'ю The Guardian.

Екс-президент також попередив, що США «втратять обличчя перед усім світом», якщо залишать Київ у біді. За його словами, власне помилки Заходу та його м'яка позиція щодо РФ і сприяли тотальному вторгненню Путіна минулого року. До речі, бункерного мешканця Кучма описав як кар'єрного оперативника КДБ: «Це його (Путіна – ред) професія, з усіма наслідками, що з неї випливають. Люди кажуть, що його одержимість Україною – це свого роду манія чи психічний розлад. Можливо це правда. Так, я був упевнений, що Путін здатний на вторгнення, але не був упевнений, чи наважиться він на нього».

Зазначимо, що, незважаючи на лавину тематичних публікацій з «українського питання», всі заяви про те, що Захід нібито схиляє Київ до перемир'я, - це поки що лише повідомлення в медіа, як правило, із посиланням на неназвані джерела. І офіційно їх спростовують. На сьогоднішній день ніхто з лідерів найбільших країн Заходу та з представників вітчизняної влади жодного перемир'я Росії не пропонує і на домовленості з нею до виведення військ на кордони 1991 року не погоджується. Свою позицію проти перемир'я лінією фронту в понеділок, 11 грудня, повторив і Володимир Зеленський. «Україна хоче відновити свою цілісність, відновити мир на нашій землі. Бо є окуповані люди. І що ми повинні кинути їх? Як я можу домовлятися з Путіним, із російською стороною, якщо є окуповані люди?!», - заявив нинішній господар Банкової.

Тим часом про те, що, перебуваючи на порозі другого року повномасштабної війни, Україна зіткнулася з возом різнопланових викликів все частіше і голосніше говорять в експертних колах. «Війна ще далека від завершення. І сама собою вона не закінчиться. Нам усім, і насамперед керівництву країни, потрібно визначитися, що і як робити далі, на новому складному етапі війни, з новими викликами та проблемами не лише на фронті, а й у тилу, та у відносинах з нашими міжнародними партнерами, від ресурсної підтримки яких ми критично залежимо. Ми вступаємо у нову тривожну зиму. Знову потрібна максимальна концентрація сил і ресурсів, у тому числі і політична консолідація. Ми не маємо іншого виходу, як продовжити боротьбу проти російської орди. Через деякий час неминуче будуть переговори про завершення війни. Але розпочинати їх доцільно лише з позиції сили, інакше ми програємо і на фронті, і у процесі переговорів. Нам потрібно зазнати нинішніх проблем та складнощів, дочекатися другого дихання. А для цього ми не маємо зупинятися, маємо спільно працювати на захист нашої країни, а не сваритися між собою. Зима пройде за три-чотири місяці. А кожна весна для українців завжди пов'язана з новими надіями», - зазначає політолог Володимир Фесенко.

Водночас його колега з експертного цеху Віктор Небоженко наголошує на «хитрій» позиції союзників: «Наприкінці 20 століття, на початку 21 століття західні країни обрали хитру, гібридну стратегію одночасного «стримування» та співробітництва з путінською Росією, яка, зміцнившись, здійснила віроломний напад на Україну. І ось зараз Захід вкотре настає на ті ж граблі, доводячи собі, що військово-політичний глухий кут у російсько-українській війні дозволить їм, з одного боку, зберегти ослаблу Україну, позбавивши її європейських домагань. А з іншого боку, знесилить путінську Росію настільки, щоб вона не мріяла про війну з НАТО та Євросоюзом. Звідси – цей підвищений геополітичний цинізм, лицемірство та безвідповідальність Європи та США у найгостріший момент російсько-української війни. У західній політології це називається «реалполітик» чи пріоритет тактичних геополітичних інтересів над цінностями західного світу».

Читайте також: Польща вимагатиме повної мобілізації Заходу для допомоги Україні, - Туск

Читайте також: США допоможуть Україні створити сили, здатні відбити російську агресію