Між крапельок: яку лінію буде «гнути» Кравчук на чолі української делегації в мінській ТКГ

Цікаво, що балакучий Кравчук, який вчора провів тривалу зустріч «віч-на-віч» з нинішнім господарем Банкової безпосередньо перед призначенням в ТКГ, не став спілкуватися з журналістами, які чекали його на виході з Офісу президента. Точніше, як не став - уникнув живого спілкування з представниками ЗМІ, покинувши ОП через додатковий - не центральною вихід. Замість цього прес-служба Зеленського оприлюднила записаний в ОП відеоролик, де Кравчук заявляє наступне: «Якщо я зможу щось зробити, щоб прискорити мир на Донбасі, я це буду робити до останнього подиху. Ось чому я погодився».

Крім цього, перший президент похвалив чинного главу держави, зазначивши його провідну роль у відновленні переговорного процесу у нормандському форматі і у встановленні всеосяжного режиму припинення вогню на Донбасі. З відновленням «Нормандки» Леонід Макарович явно погарячкував, оскільки, по-перше, після зустрічі лідерів нормандського квартету піврічної давності, переговорний віз буксував на місці, по-друге, Меркель і Макрон, цілком занурені у свої внутрішні політико-соціальні проблеми, м'яко кажучи, не виявляли інтересу до даного кейсу, ну, і по-третє - акурат після призначення Кравчука в мінську ТКГ, заступник голови адміністрації Путіна Козак, назвавши роботу радників глав держав нормандського формату неефективною, заявив про вихід Росії з переговорного процесу. Тобто, в і без того млявому і безрезультатному нормандському форматі можна сміливо поставити якщо не фінальну крапку, то довгІ три крапки.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Таким чином, єдиним легітимним на даний момент переговорним майданчиком по Донбасу залишається Мінськ. Про те, що Леонід Кучма прийняв рішення піти з поста глави української делегації в ТКГ, стало відомо буквально днями, хоча про свій намір залишити пост, на якому він перебував з 2014 року, другий президент заявляв вже давно. Більш того, у 2018-му він припинив участь у ТКГ, але незабаром після перемоги Зеленського на президентських виборах, на прохання «Зе» залишився керувати українською делегацією. Весь цей час Банкова готувала наступника Кучми до переговорної групи і ключовим претендентом вважався віце-прем'єр Олексій Рєзніков - давній знайомий зятя Кучми і олігарха Віктора Пінчука. Кучма неодноразово публічно висловлювався, що саме Рєзнікова бачить на позиції глави української групи в Мінську і Зеленський, за нашою інформацією, підтримував цю кадрову ідею одного зі своїх попередників на президентській посаді. Однак перебуваючи недовгий час у складі мінської ТКГ на посаді заступника Кучми, Рєзніков відзначився цілою низкою різких заяв щодо туманних перспектив «мінських угод», наполягаючи як мінімум на їх перегляді, як максимум - повному демонтажі. Словом, фігура Рєзнікова, до речі, як кажуть у вузьких колах, досвідченого і висококласного юриста, що важливо в мінському процесі, стала подразником для Путіна і співтовариші. Тому, з тим, щоб не розпалювати і без того не безхмарні перспективи переговорну атмосферу з Кремлем, на Банковій вирішили поставити на чолі переговорної групи більш компромісну фігуру, залишаючи Рєзнікова на другий, але далеко не формальної і останньої ролі.

При цьому, абсолютно не можна сказати, що Кравчук свідомо погодився бути лише «весільним генералом» в мінському процесі. «Президент дуже перейнявся недавнім виступом Леоніда Макаровича в парламенті до дня суверенітету України. Кравчук чітко, ясно і дуже аргументовано розклав по поличках причини внутрішніх і геополітичних бід нашої країни і назвав рецепти їх вирішення. Після цього з Леонідом Макаровичем почалися неформальні переговори, в ході яких він окреслив свою стратегію по Мінську, яка в принципі збіглася з баченням Зеленського», - розповідає нам джерело в оточенні «Зе». Про те, що перший президент довго і предметно говорив з нині чинним гарантом про шляхи досягнення миру на Донбасі підтверджують також, близькі до Банкової нардепи від провладної «Слуги народу».

Не далі як місяць тому предметно обговорювала з Кравчуком «тет-а-тет» тему війни на Донбасі і Lenta.ua . Наведемо деякі цитати з нашого недавнього інтерв'ю з першим президентом, які дають цілісну картину його бачення ситуації, а також дозволяють спроектувати його кроки на посаді глави української делегації в ТКГ.

«Був і залишаюся переконаним у тому, що мінський формат - неповноцінний і недієздатний. Коли починався весь цей мінський процес, я як раз у ці дні був у Польщі. І коли Порошенко сказав тоді, що ми переходимо від женевського формату до мінського, мене поляки запитали: «Леоніде Макаровичу, поясніть нам, навіщо він це робить, адже це ж крок назустріч програшу України?». Такі ж питання задавали неодноразово і самому Порошенку, на що він відповідав, мовляв, в основі Мінських угод лежить його план миру. Я його питав, а де в цьому плані хоч слово про Путіна, ми ж не воюємо самі з собою? Він так і не відповів ... », - каже Кравчук. При цьому, він багато разів повторював тезу про те, що на Мінську слід поставити хрест. Але не просто, піти, голосно грюкнувши дверима, а зробити це продумано і зважено.

«До тих пір, поки ми не створимо за аналогією з антигітлерівською, коаліцію, яка могла б протистояти російській агресії і російській політиці в Україні, нічого не зміниться взагалі. Що зараз відбувається? Захід говорить, що підтримує Україну, а коли його лідери їдуть до Москви, там вони розповідають про повернення РФ до складу G7, необхідності зняття з Росії санкцій і так далі. Тобто, немає коаліції, яка діяла б за одним сценарієм, а була б - Путін відразу ж приземлився б і поводився зовсім по-іншому », - вважає Кравчук. На наше додаткове питання про те, хто конкретно повинен увійти до цюієї коаліції, перший президент відповів наступним чином: «Україна, США, Франція, Німеччина, Великобританія, Польща та інші країни». Оцінюючи перспективи настільки кардинальної зміни правил гри, Кравчук підкреслив: «Так, це цілком можна зробити. Але робити це треба розумно. Я б, наприклад, заявив про марність Мінська разом з Німеччиною, Францією, Великобританією і США. Це вкрай важливо, тому що якщо про це заявить одна Україна, Путін в цей же день скаже: «Вони розвалили мінський процес, розв'язали мені руки і тепер я вільний у своїх діях». А коли ми разом із зазначеними країнами виробимо і випишемо новий формат, тоді буде все по-іншому. І неважливо, де будуть проходити переговори: в Женеві, Відні або десь ще. Важливо, щоб у переговорній формулі Росія була прописана, як сторона конфлікту, а не сторонній спостерігач. Я дуже, просто дуже-дуже хочу, щоб наша влада, без зайвого шуму і пилу, в закритому режимі провела відповідні переговори із західними лідерами, підписала з ними документ про новий формат, а вже потім, за фактом, оприлюднила його. Це важливо, щоб все не зірвалося ще на стадії обговорення, а в тому, що РФ буде вставляти палки в колеса, немає ніяких сумнівів ».

Також Кравчук, зазначивши, що тимчасові терміни для реалізації такого сценарію безпосередньо залежать від злагодженої роботи Офісу президента, правлячої парламентської більшості і Кабміну, додав, що на підготовчо-переговорній стадії «важливо взагалі не слухати парламентські фракції і групи, що працюють у парадигмі Кремля». І тут дуже важливий акцент. Ми попросили Кравчука чітко назвати ці фракції і групи і ось що він відповів: «Відносно груп, деякі з яких асоціюються з нинішньою владою, стверджувати напевно не буду, а що стосується фракцій, то це безумовно ОПЗЖ, представники якої офіційно їздять до Москви і озвучують потім свою позицію. Вони на сьогодні слухають Путіна і більше нікого. А проблема полягає в тому, що їх слухають українці, інакше вони не були б другою за чисельністю парламентською фракцією».

Чому сьогодні саме ці слова, сказані Кравчуком у недавньому інтерв'ю нашому виданню, грають украй важливу роль? Тому що, після його призначення на пост керівника української переговорної групи в Мінську, критики діючої влади буквально з піною біля роту стали звинувачувати Зеленського в тому, що цим рішенням він «злив» українські інтереси Медведчуку, в партію якого СДПУ (О) свого часу входив Кравчук. В принципі, з таким же успіхом можна звинувачувати екс-президента Порошенка в тому, що він входив до Партії регіонів на стадії її «народження», спокійнісінько працював в уряді Азарова при Януковичі, а головне, будучи главою держави - ввів безпосередньо Медведчука у мінську переговорну групу. До речі, Медведчук був главою Адміністрації президента Кучми, при цьому ніхто не говорив, що Кучма, який перебував на чолі ТКГ шість років поспіль, зробив «зраду». Цікаво, що сам Медведчук якось особливо не зрадів призначенню Кравчука. За всіма його телеканалам, немов мантру повторюють коментар Медведчука з цього кадрового рішення «Зе», де ключовий меседж полягає в тому, що, мовляв все пропало - при президенті Зеленському мир не настане. Це - наочне свідчення невдоволення лідера ОПЗЖ, який прекрасно розуміє, що якщо обіграти з тилу «нові обличчя» з Зе-команди йому б вдалося, то з Кравчуком це зробити буде складно, якщо не сказати, неможливо, незважаючи на поважний вік першого президента. До речі, про вік. У свої 86 Кравчук мислить куди ясніше і глибше, ніж більшість ватажків парламентських фракцій, а також лідери монобольшості всі разом узяті зі своїми «неякісними дітьми», корабельними соснами, продажем собак за оплату комуналки і обговоренням з представницями найдавнішої професії всіляких табу прямо під час пленарного засідання Верховної Ради.

Наталія Ромашова

Фото: 24 канал