Майдан навпаки: Як українські грантоїди допомагають Путіну валити Лукашенка

Що сказав Лукашенко, і чому для нас це не ново

Учора балотується на енний термін президент Білорусі Олександр Лукашенко в посланні до народу і парламенту розповів про змінених відносинах з Росією і про своїх суперників на виборах. Про останні Олександр Григорович говорив жорстко.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Весь виступ «вічного» Лукашенка можна звести до двох основних положень. Перше стосується Росії. Воно дуже важливе, враховуючи гучний скандал із затриманням «вагнеровцев», яких звинувачують в спробі дестабілізації ситуації в країні напередодні виборів. У Білорусі і за її межами дуже багато хто не вірить в те, що затримані бойовики дійсно були відправлені для провокацій, швидше за все їх «накрили» з піар-метою. Але нас, насправді, найменше повинно хвилювати, чому КДБ Білорусі вирішило затримати найманців з ПВК «Вагнер» саме перед виборами (припустимо, що це дійсно технологія Лукашенка). Набагато цікавіше, чому вони взагалі опинилися в Білорусі, і чому білоруська опозиція, Захід і навіть наші ЛОМи і «соросята» продовжують після цього бачити в Лукашенкові ворога.

Отже, про РФ президент сусідньої країни сказав наступне: «Росія завжди була, є і буде нашим найближчим союзником, хто б не був при владі в Білорусі або Росії. Це непереборний фактор, це глибоко всередині наших народів. Навіть незважаючи на те, що братські відносини з нами поміняла на партнерські. Даремно». Тобто, Лукашенко каже ніби як обтічно. Але при цьому він наполягає: російських найманців спеціально відправили до Білорусі, і в країні є ще один загін бойовиків. «Не підкидайте тут ядерної зброї, що не висаджуйте обстановку, бо буде палахкотіти так, що до Владивостока буде важко», - заявив Лукашенко. Так що можна припустити: чергову групу «вагнерівців» зловлять ближче до дня голосування.

У зв'язку з цим дуже цікавим виглядає гібридна відповідь Росії. Telegram-канал WarGonzo військового кореспондента Семена Пегова повідомив про нібито 25-денну термінову мобілізацію в Білорусі. Ніби чоловікам до 35 років з прикордонних з Росією областей Білорусі розсилаються листи, а окремих громадян навіть обдзвонюють. Це повідомлення - провокація. Щоб це зрозуміти, треба просто почитати, хто такий Семен Пегов. «Для мене, як для людини, яка пройшла і «майдан», і Крим, і війну в Донбасі, - пише він, - абсолютно очевидно, що Москва найменше зацікавлена в загостренні ситуації всередині Білорусі під час виборів і реалізації будь-якими силами в цій країні чергового «кольорового» сценарію, подібного українському. Ми всі бачили, до чого це може привести, - і ще однієї громадянської війни в братській країні в Росії не хочуть точно». На цьому на Пегов можна ставити крапку. Але це ми розуміємо, що він - звичайний ФСБшний пропагандист. А в Білорусі, де Лукашенко привчив своїх громадян до «братніх» відносин з РФ, новина про мобілізацію зіграє проти Лукашенка.

Друге положення з виступу президента Білорусі стосується його опонентів на виборах. «Знайшли трьох нещасних дівчат (очевидно, мова йде Світлану Тихановську, його основну суперницю, дружину Валерія Цепкала Вероніку і главу штабу Віктора Бабарика Марію Колесникову - ред.). Вони ж не розуміють, що читають. Що ви їм пишете? Випустимо політиків, економістів, наркоманів і кримінальників, проведемо чесні вибори і будемо жити. Вони ж не розуміють, що говорять і що творять», - сказав Лукашенко. Він також додав, що «ціла армія інтернет-тролів та інформаційних провокаторів працює день і ніч, щоб дестабілізувати ситуацію в країні».

«Не дорікайте Лукашенку за те, що ми програли битву в інтернеті. Ми ніколи її не виграємо, тому що вона жовта. Ми не можемо опуститися на рівень жовтизни, обзивати тих, хто нам не подобається, повіями і повіями. Будь-який цивільний чоловік бачить не тільки інтернет, але і всі ЗМІ. Попит на правду зростає. Подолаємо і ми це нещастя», - вважає білоруський президент. Але в цьому, скажімо з досвіду України, він помиляється. Тому що «правда» вже давно є знаряддям гібридної війни Росії. Ми з цим зіткнулися раніше, торішні президентські і парламентські вибори в нашій країні стали її складовою, тепер черга Білорусі.

Чий же сценарій розігрують в Білорусі?

Навряд чи Лукашенко програє президентські вибори. Але перемігши, Олександр Григорович стане найслабшим президентом за всі роки свого керівництва Білоруссю. Він вперше отримав реального ворога - не проєвропейську опозицію, а опозицію, підтримувану російськими спецслужбами з добре налагодженою системою пропаганди і маніпуляцій. Не можна сказати, що та ж Світлана Тихановська є агентом російських спецслужб (хоча щодо її чоловіка Сергія Тихановського такі підозри можуть виникнути), швидше її висування - якийсь випробувальний полігон.

Наступний президентський термін для Лукашенка буде дуже складний. І не тому, що Путін хоче змістити «Бацьку» і поставити свою людину. За великим рахунком йому це поки не потрібно, оскільки Лукашенко сам зробив себе ізгоєм в цивілізованому світі і тому його держава не зможе інтегруватися ні в ЄС, ні в НАТО. Швидше, на Білорусі Росія відчуватиме технології для захоплення влади в Україні. Одна з них - дружина опозиціонера піднімає чоловіків прапор боротьби з режимом. Тим більше що у нас багато давно мріють про жінку-президента. І яка різниця, що вона говорить, головне - співчуття до жертви. Дружини, матері. Зверніть увагу, скільки в наших телеефірах слізних програм. А засилля різних варіантів КВНу вже зробило свою справу ...

Але це лише одна з технологій. Є й інші штучки. Лукашенко піймав групу «вагнеровцев» і ловить інших. Але і у нього, і у нас є загальна проблема - засилля російської агентури. У владі, в ЗМІ, в середовищі «диванних» експертів. Наші так звані «лідери громадської думки» і різноманітні грантоїди в унісон з нинішньою  білоруською опозицією говорять і пишуть про «диктатора» Лукашенка. Навіть забавно, що це все підтримується західними структурами. Їх, мабуть, переконали, що будь-який, хто прийде замість Лукашенка, буде краще.

Не виключено, в цю історію за хороші гроші «впишуть» наших соціологів, які спеціально для західних грантодавців підтвердять нелюбов білорусів до «бацьки». За інформацією Lenta.UA, пошуки правильних соціологів для опитування в сусідній країні ведуться не перший день. За легендою - замовлення їм роблять західні інститути.

Але і без того Україну активно втягують в білоруські вибори. Кілька останніх прикладів. Нещодавно до Києва приїхав раніше ховався в Росії білоруський опозиціонер Валерій Цепкало. Чи не є це банальною спробою Росії посварити Київ і Мінськ? Щоб в такій ситуації зробило держава, що піклується про свою національну безпеку? Притримати б гостя до дня голосування в Білорусі під надійною охороною без права давати коментарі пресі. У нас же йому, швидше за все, нададуть дозвіл на проживання. За це буде ратувати армія ЛОМів.

Інший приклад - інтерв'ю «Українській правді» мінського ресторатора Вадима Прокоп'єва, який викликав Лукашенка на дуель, а потім втік спочатку до Туреччини, а тепер до нас. Цей нікому невідомий раніше діяч пропонує зробити Київ «точкою зборки білоруського протесту». І шановне видання надає йому свою медіа-майданчик. Who is mister Прокоп'єв, щоб втягувати Україну в конфлікт з офіційним Мінськом? Нам Лукашенко може не подобатися і причин тому багато. Але те, що зараз відбувається в сусідній з нами країні, що не білоруський і не західний сценарій, а відверто російський. І ловля «вагнерівців» тому прекрасна ілюстрація.

І головне. Керівники Росії, колективний Путін, вміють чекати. Вони прекрасно вивчили психологію народів, що будують свої держави на кордонах з РФ. Вивчили українців, білорусів, молдаван, грузинів і так далі. На Молдові Москва ефективно обкатало «антикорупційну» технологію, яка дозволила відсунути з ключових ролей прозахідні еліти. Вони вляпалися в гучні корупційні скандали. Потім цю технологію більш ніж успішно впровадили в Україні, валивши минулу владу руками, в тому числі і за рахунок нинішніх прихильників білоруської опозиції. Зараз в Україні корупційну технологію на час відключили. Але не назавжди. Що включать тепер? Майдан навпаки? Уважно дивимося на Білорусь.

Сергій Іваненко

Читайте також: Чим відрізняється Білорусь від України під час агресії Росії

Читайте також: Білорусь проведе військові збори на кордоні з РФ