Масова культура: у Франції обговорюють вираз «о'кей, бумер», який став «мемом року»

На цей раз все дуже серйозно, так як хоча предмет суперечок їснує - глобальні зміни клімату, реформа пенсійної системи та інші важливі речі - молодь відмовляється від самих суперечок. Тобто - заперечує принципову можливість діалогу між поколіннями. І при цьому ще й уїдливо натякає, що причина такої неможливості - те, що старше покоління, грубо кажучи, «впало в маразм».

Тому й став зараз, як пише francetvinfo , одним з найпопулярніших мемів минулого року вираз «о'кей, бумер». Вперше він з'явився в соціальній мережі TikToк, де виникла дискусія між чоловіком віком за 60 років і зовсім молодою дівчиною. Чоловік повторював тези, які популярні в ЗМІ - що «мілленіали» і «покоління Z» страждають «синдромом Пітера Пена», тобто відмовляються дорослішати. Інакше кажучи - приймати світ, таким, яким він є, і адаптуватися до його вимог.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Проти очікувань, дівчина не стала з ним сперечатися, а просто написала на листку паперу «о'кей, бумер» і показала його співрозмовнику, демонструючи тим самим, що вважає його нездатним до діалогу. Причому підкреслила словом «бумер», що вважає так не через його особливі якості, а тому, що той належить до покоління «бумерів», тобто тих, кому сьогодні від 55 до 75 років. Про це написала New York Times - і ось вже через кілька днів в парламенті Нової Зеландії на дискусії про збереження навколишнього середовища молода член парламенту відреагувала таким чином на репліку старшого колеги (28-я секунда відео).

У Франції, для якої проблема громадських протестів серед усіх високорозвинених країн (згадаймо сьогоднішні демонстрації «жовтих жилетів» і студентську революцію в травні 1968-го року) найбільш актуальна, цей мем «о'кей, бумер», став сьогодні предметом активного обговорення, причому з його приводу висловлюються різні точки зору.

Згідно з однією з них, вираз «о'кей, бумер», відображає світогляд самого нового покоління, яке вже назвали «поколінням сніжинок». Його представники, за висловом соціологів, «бажають розвиватися тільки в безпечних просторах», тобто місцях і групах, де напевно не зіткнуться з думкою, яке суперечить їх власній. Звідси і ця відмова від дискусії. При цьому молоді люди активно звинувачують дорослих в тому, що саме ті створили той світ, в якому молоді сьогодні нелегко живеться. А про те, що дійсно нелегко, каже, наприклад, той факт, що безробіття серед молоді наближається зараз, якщо брати розвинені країни в цілому, до 20%.

Парадокс тут в тому, що це «покоління сніжинок» створили не хто інший, як їхні батьки, виховуючи їх в тепличних умовах, які були викликані підйомом економіки і, відповідно, матеріального благополуччя сімей. Зараз же, коли вже стало зрозуміло, що молоде покоління буде жити в умовах, менш сприятливих, ніж попередні, «покоління сніжинок» стало бунтувати.

Наприклад, боротьбу проти пенсійної реформияка, яка розгорнулася зараз до Франції  вони розглядають зі своєї точки зору. Адже це тільки теоретично старше покоління отримує свої пенсії за рахунок зроблених за час їх роботи пенсійних відрахувань. На практиці їм платять з пенсійних відрахувань, зроблених тими, хто працює сьогодні. Це було не так помітно, коли економічна ситуація була сприятливою, але в перспективі її погіршення французька молодь сприймає боротьбу старшого покоління проти пенсійної реформи як егоїстичне бажання добре жити за її, молоді, рахунок. І це при тому, що вже зрозуміло - в майбутньому у неї, молоді, справи з пенсіями будуть гірше, ніж зараз.

Те ж саме стосується і багатотисячних демонстрацій молоді проти зміни клімату. Старше покоління звинувачує школярів і студентів в тому, що ті протестують, не розбираючись в суті питання. А молоде покоління звинувачує старших в тому, що вони створили світ, в якому через деякий час буде важко вже не тільки матеріально, а й фізично, жити.

У той же час деякі французькі соціологи констатують, що в усьому цьому немає нічого страшного. Зрештою, нагадують вони, травень 1968-го року в Парижі, який почався як типовий молодіжний студентський бунт, привів в підсумку до підвищення мінімальної заробітної плати, заробітної плати в цілому і появи четвертого додаткового тижня оплачуваних відпусток.

Заставне фото: npdese.it