Макрон готує повернення в колишні колонії Франції вивезені з них культурні цінності

Незадоволені французи можуть скільки завгодно критикувати свого президента за його внутрішню політику. Однак це не скасовує того, що в її «культурній  частині» Еммануель Макрон ще в своїх передвиборчих тезах висунув кілька пунктів, які можна назвати революційними. Так, наприклад, в декількох провінціях Франції зараз апробується обіцяна Макроном-кандидатом в президенти програма, за якою їхні юні жителі отримують від держави картки типу банківських з покладеною на них певною сумою, яку вони можуть витратити на квитки в музеї, театри, кіно і навіть покупку книг. Ще одним пунктом цієї програми було повернення африканським країнам культурних цінностей, вивезених з них в той час, коли вони були французькими колоніями.

Революційним цей пункт можна назвати тому, що його поділяють далеко не у всіх країнах. Так, наприклад, The Gardian недавно присвятила статтю черговій відмові Британського музею в Лондоні повернути Греції знамениті і скандальні «мармури Елгіна», які лорд Елгін (за іншою транскрипцією - Елджін), будучи послом Великобританії в Османській імперії, вивіз звідти на початку XIX-го століття. 

Турецька влада байдужа до вивезення грецького мармуру, хоча там перебували навіть фронтонні статуї Парфенона,  і деякий час вони були приватною власністю Елгіна, поки не почалося грецьке повстання, яке в 1832-му році закінчилося наданням Греції незалежності. Пересічні британці в цей час співчували грекам (Байрон навіть спорядив їм на допомогу за власні кошти корабель зі зброєю і сам відплив до Греції), що позначилося і на їхніх вимогах повернути «мармури Елгіна» додому. Щоб якось пригасити скандал, британський уряд викупив їх у лорда, зробивши державною власністю. 

З тих пір Греція вимагає повернути «мармури», аргументуючи це, зокрема незаконністю угоди, в якій приватна особа, лорд Елгін, викупив у турецької влади грецькі культурні цінності, які цим владі не належали. Британський музей, де вони знаходяться, відбивається, висуваючи свої аргументи - варто сказати, не дуже переконливі. Так, в кінці січня цього року його директор Хартвіг ​​Фішер взагалі назвав вивезення «мармурів» лордом Елгіном з Греції «творчим актом», чим викликав бурю обурення. Причому не тільки, що природньо, в Греції, а й навіть в самій Британії, де лідер лейбористів Джеремі Корбін заявив, що коли його партія переможе на виборах, «мармур Елгіна» повернуть грекам.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Одним з аргументів Фішера (він, до речі, німець і колишній директор одного з музеїв Дрездена, так що це питання для нього не патріотичне, а бюрократичне) проти повернення «мармурів» був той, що, наприклад, твори давньогрецького мистецтва, які зараз виставлені в афінському музеї Акрополя, теж створювалися дві тисячі років тому зовсім не для цього. Не сказати, щоб аргумент був переконливий, однак він показує, з якою казуїстикою може зіткнутися сюжет, пов'язаний з вимогами про повернення культурних цінностей. 

У Франції, як вже було сказано, ситуація інша. Там недавно був опублікований звіт, в якому експерти представили Макрону свої міркування про культурні експонати, які знаходяться у французьких музеях, вивезених з Африки до 1960-го року, коли там стартувало визнання французьких колоній незалежними державами. А таких експонатів у Франції 90 тисяч. 

Французькі експерти пропонують негайно повернути африканським країнам те, що було вивезено силою під час військових операцій в XIX-му столітті і етнографічних експедицій в XX-му. На другому етапі, який повинен тривати п'ять років, поверненню підлягають цінності, які прийнято вважати, що вони були вивезені «законно» (як, наприклад, Британський музей вважає законним вивезення «мармурів Елгіна», оскільки лорд купив їх зі схвалення влади Османської імперії). Кожен такий випадок повинен бути розглянутий окремо, в тому числі і покупки, якщо буде доведено, що до них африканських власників або зберігачів цих культурних цінностей примушували. 

Так що процес реституції навіть при наявності однозначної політичної волі досить складний. Зрозуміло, що нас ці приклади цікавлять як, висловлюючись сучасною мовою, «кейси» повернення в нашу країну культурних цінностей, які були вивезені з неї до проголошення Україною незалежності. Однак насправді вітчизняна ситуація складніша, оскільки справа тут не тільки у вивезенні до Росії. Добре, що початок вже покладено - в Україні розробляється відповідний законопроект про реституцію, який повинен дати юридичну основу для подальших дій в цій галузі на міжнародній арені.  

Аліса Куніцина, Lenta.UA          

Головне фото: Slon.fr