Квентін Тарантіно: режисер, який наново відродив американське кіно "класу Б"

Покаємось - був сьогодні з раннього ранку задум скласти до 60-річчя американського режисера рейтинг "п'ять найкращих фільмів Квентіна Тарантіно". Однак елементарна логіка підказала, що сьогодні це зроблять всі – а бути "як усі", коли пишеш про Тарантіно, просто нудно.

Хоча, з іншого боку, і в цьому рейтингу ми, напевно, були б "не як усі" з однієї простої причини - фільми Тарантіно, хоч це дивно звучить, коли чуєш уперше, швидко застарівають. Скажімо, "Скажені пси", яких сьогодні напевно поставлять вгорі таких рейтингів, і яким ми ще років десять тому надали б перший номер у ньому, сьогодні при повторному перегляді здаються нестерпно нудними та штучними.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

До того ж, хоча одним з головних завдань Тарантіно було "висадити в повітря" звичне для "інтелігентного кіноглядача" почуття смаку, іноді йому, хоча це парадоксально звучить (насправді в цьому парадоксу немає), для цього не вистачало смаку. Так, "Безславні ублюдки" - це явний перебір, як, втім, і - але вже зовсім з іншої причини - "Вбити Білла".

Насправді по-справжньому "тарантинієвських" у старому розумінні цього слова фільмів у Квентіна два - "Кримінальне чтиво" та "Доказ смерті" (можливо, найкращий його фільм у цьому сенсі, який мало хто дивився). Сам же Тарантіно чим далі, тим більше тяжів до мейнстрімного кіно (згадаймо, наприклад, довгі пейзажні панорами в "Огидній вісімці"), досягнувши вершини в "Одного разу... в Голлівуді". Ось вже де кінокласика, так класика, з якого боку не подивись - хоча і тут Тарантіно вніс свій "фірмовий штрих", змінивши фінал на благополучний у реальній трагічній історії. (Раніше він, напевно, зробив би навпаки).

І ось тут і стався цікавий парадокс, який ми хотіли б відзначити. У той час, як сам Тарантіно все більше йшов до голлівудського мейнстріму, в цей мейнстрім все більше почали знову входити фільми, які в пору його юності називалися "класом Б" і які він любив. Наприклад, фільми жахів, малобюджетні настільки, що, як згадував Тарантіно, нікого з глядачів не дивувало, що на шкурі якогось екранного чудовиська було видно застібку-блискавку.

Саме Таратино повернув їм статус справжнього, а не другорозрядного кіно, і зараз у Голлівуді розпочалася справжня революція з цього приводу, яку ще тільки починають обговорювати кінокритики, причому поки що – з деяким подивом. Наприклад, такі стрічки як "Кокаїновий ведмідь" та "Вінні-Пух: Кров і мед" могли, звичайно, виникнути на стадії задуму ы раныше - але жоден продюсер не дістав би на їхню зйомку грошей, якби Таратино раніше не повернув "клас Б" (з якого сам же пізніше і пішов) у мейнстрім.

І в цьому сенсі до 60-річного Тарантіно може бути віднесено визначення, якого варті дуже мало режисерів в історії кіно - якби не було його, це кіно було б зараз біднішим (у творчому розумінні). Як мінімум – кіно голлівудське.

Фото: Pinterest