Костянтин Касай: «Пенітенціарна система України - застаріла пострадянська система, яка не виконує своє основне завдання»

Депутат Верховної Ради України IX скликання від партії «Слуга народу», засновник громадської організації «Команда СДС Моторспорт», заступник голови ради Асоціації «Шляховики Полтавщини» Костянтин Касай поділився своїми думками про необхідність реформування вітчизняної системи покарань і модернізації місць несвободи в Україні, адже проблема утримання людей в умовах державних в'язниць сьогодні стоїть дуже гостро.

- Костянтине Івановичу, Ви є членом комітету ВРУ з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій і головою підкомітету з питань тимчасово окупованих територій України. Розкажіть більше про свою роботу в стінах парламенту.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

В основному моя законотворча діяльність стосується саме напрямків діяльності профільного комітету. Я є співавтором десятка законопроектів, які в подальшому стали законами. Взагалі ж законопроекти, які подаються на розгляд ВРУ членами комітету і які були попередньо схвалені комітетом, зазвичай, в стінах ВРУ набирають конституційну більшість голосів, їх підтримують понад 300 депутатів. Робота комітету завжди є збалансованою і конструктивною, навіть незважаючи на різні політичні погляди і різні підходи членів комітету, в який входять представники різних фракцій - «Слуги народу», «За майбутнє», «Європейської солідарності», «Голосу», «Опозиційна платформи« За життя".

- Рішенням комітету з прав людини, деокупації і реінтеграції тимчасово окупованих територій Вас обрали керівником робочої групи з питань моніторингу місць несвободи. Хотілося б докладніше почути саме про цей напрямок роботи Вашого комітету.

Постійний моніторинг місць несвободи - це дуже важлива і відповідальна робота комітету. Такий моніторинг проводився членами комітету, починаючи з 2019 року, за тісної співпраці з представниками Офісу омбудсмена і правозахисними організаціями. У 2021 році до нього приєдналися представники Офісу Генерального прокурора Ірини Венедиктової і Олена Вербицька, керівник Консультативної ради з питань забезпечення прав і свобод захисників України при Офісі Президента України. Окремо хочеться відзначити, що Ірина Венедиктова активно долучається до наведення порядку в пенітенціарній системі, зокрема був реорганізований відповідний департамент у складі Офісу Генерального прокурора і посилена професійними працівниками з відповідним досвідом роботи.

- Чому серед всіх проблемних питань в Україні Ви зацікавилися саме системою покарань?

Тому що пенітенціарна система України - це застаріла пострадянська система утримання ув'язнених і вона не виконує своє основне завдання, яке на неї покладене.

- І в чому це завдання полягає?

Завдання полягає в ресоціалізації засуджених, щоб вони ставали не тільки законослухняними громадянами, а й в подальшому могли знайти своє гідне місце в соціумі. Такого сьогодні немає! Свідомо чи несвідомо працівниками Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України відбуваються різні методи психологічного, фізичного, матеріального впливу на засуджених і членів їх сімей, які не сприяють «перевихованню» засуджених. У сучасній Україні, на жаль, відсутні приклади, коли людина, яка відбувала покарання, успішно пройшшла ресоціалізацію, була прийнята суспільством, створила успішний бізнес і мала б родину.

- Однак чи не логічною є ця проблема, незважаючи на умови утримання людей в державних в'язницях? Скільки журналістських розслідувань і репортажів висвітлювали цю проблему, а в суспільній свідомості настільки міцно вкоренилася стереотипна картинка переповненої камери з облупленими стінами, що іншу і складно уявити.

Зараз в Україні понад 52 тис ув'язнених та засуджених знаходяться в 121 установі виконання покарань і слідчих ізоляторах. Наша держава входить в число країн з найбільшою кількістю ув'язнених з показником 125,7 ув'язнених на 100 тис. населення. Це число вище середнього показника по Європі, де 106 ув'язнених на 100 тис. населення. Більшість приміщень УВП і СІЗО вимагають ремонту через невідповідність елементарним правилам санітарії та гігієни. Деякі будівлі і комунікації настільки зношені, що ремонт не допоможе, адже побудовані вони більш 100 років тому. Практично в кожному СІЗО дійсно є проблема переповненості камер - по 30-40 чоловіків знаходяться в одній камері місяцями, роками, на казенних матрацах, іноді навіть без постільної білизни, без повітря, із цвіллю на стінах, з тарганами, тобто у абсолютно антисанітарних умовах .

У СІЗО закриті люди, які перебувають під слідством, тобто їх провина не доведена судом, і не виключено, що когось із них визнають невинним. Відповідно до європейських стандартів, утримання в таких умовах трактується як тортури і жорстоке поводження.

З 4 по 13 серпня 2020 року представниками Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи поганому поводженню був здійснений візит ad hoc в Україні. Головною метою візиту був огляд поводження з особами, які перебувають під вартою в пенітенціарних установах, зокрема, в колоніях № 25, № 100 у Харківській області та колонії № 77 в Бердянську Запорізької області.

Можливо, Ви зможете привести ще приклади міжнародного співробітництва з установами, які займаються утриманням людей в місцях несвободи? Використовується український досвід в міжнародній і світовій практиці?

Звісно. Стан вітчизняної системи виконання кримінальних покарань завжди викликав виправдану критику не тільки з боку як вітчизняних, а й міжнародних правозахисних організацій, громадськості та навіть державних органів, зокрема, з боку вже згаданого мною Європейського комітету з питань запобігання катуванням Ради Європи, який з 1998 року відвідує українські пенітенціарні установи.

Під час візитів іноземні фахівці ретельно аналізують ситуацію з поводженням з ув'язненими і умовами утримання. За результатами таких візитів публікуються докладні доповіді про виявлені проблеми і рекомендації.

До речі, доповіді і рекомендації нашого комітету часто використовуються для обґрунтування Європейським судом з прав людини своїх численних рішень проти України за заявами українських в'язнів.

Україна входить в трійку «лідерів» за кількістю скарг до ЄСПЛ на умови утримання в тюрмах. З майже 60 тис. судових справ, які чекають рішення, приблизно 15% - проти України. Щорічно наша держава програє десятки справ в ЄСПЛ за порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основних свобод за неналежні умови утримання та медичного забезпечення. Сума компенсацій за рік становить десятки мільйонів гривень. Виходить 6-10 тис. євро на людину, які необхідно виділяти з держбюджету.

- І це тільки сума компенсацій. Які ж витрати держави в цілому на таку недосконалу систему?

Вже давно слід визнати, що пенітенціарна система коштує державі істотних ресурсів на утримання і щорічно сума на її потреби зростає. Зокрема, в 2014-му році було витрачено близько 2,5 млрд гривень, в 2017-му сума зросла вже до 4,1 мільярда гривень, а в цьому році на фінансування системи покарань з бюджету буде витрачено більше 6,5 млрд гривень. Це значні кошти для держави, яка воює.

- Чи можете Ви навести конкретні приклади позитивних змін, які відбулися за останній час?

В кінці 2019 року Владиславом Сидоренком був знятий документальний фільм «Зона 77». У фільмі автор максимально доступно і правдиво висвітлив нелюдське ставлення до ув'язнених керівництва колонії №77 в Бердянську, про яку я вже згадував. Після виходу фільму, розголосу і резонансу з цього питання, напевно, в європейській країні керівництво міністерства юстиції України ініціювало б службову перевірку усунення такого керівництва з подальшим звільненням і направленням матеріалів до правоохоронних органів. Підкреслюю - напевно, в європейській країні. Що ж ми маємо у нас, хронологічно: у грудні 2019 року вийшов фільм, в серпні 2020 року відбувся візит представників Європейського комітету з питань запобігання катуванням Ради Європи, в грудні 2020 року в Кабінет міністрів України надходить доповідь за результатами візиту в колонію 77, в січні 2021 року начальник колонії 77, Чукін Максим, йде на підвищення, його переводять в департамент виконання покарань в Києві, а начальником колонії призначають його першого заступника, Коротича Максима.

Незрозуміло, на яких підставах наказом міністра юстиції України посадових осіб, до діяльності яких було безліч питань у правозахисників і європейських партнерів, призначили на високі посади. Тільки після розгляду цього питання на комітеті і безпрецедентного розголосу посадовими особами міністерства юстиції України та Департаменту з питань виконання кримінальних покарань були проведені кадрові рішення і звільнені з займаних посад керівники 77 колонії.

- Як Вам вдається поєднувати роботу в стінах парламенту і на своєму окрузі? Яких результатів вдалося досягти?

Я постійно перебуваю на зв'язку з територіальними громадами, здійснюю регулярні візити і проводжу прийоми громадян з соціально-побутових питань. В окрузі ми відкрили приймальню, де жителям завжди готові надати професійні поради і практичну допомогу. З головами територіальних громад ми також постійно ведемо конструктивну співпрацю і постійний діалог. І зазначу, що під час роботи ми не звертаємо уваги на те, представниками яких партій є глави громад, адже нас делегували люди і довірили вирішувати їхні потреби. У своїй передвиборчій програмі основний акцент я приділяв ремонту і відновленню інфраструктурних об'єктів - ремонту і будівництву автомобільних доріг, модернізації інфраструктурних об'єктів, ремонту опорних шкіл, оснащенню медичних установ. Протягом 2020-2021 рр на території округу «Укравтодор» реалізував ряд інфраструктурних проектів з нового будівництва автомобільних доріг і відновлення існуючих доріг міжнародного і державного значення.

Такі роботи проводились в рамках президентської програми «Велике будівництво». За державницьку позицію особисто хотів би подякувати колишньому главі «Украватодора», а тепер міністру інфраструктури України Олександру Кубракову. Зазначені роботи були б неможливі без участі і сприяння голови Полтавської обласної державної адміністрації Олега Сенегубова і голови Полтавської обласної ради Олександра Біленького.

У свою чергу я також дякую Вам за розмову і бажаю плідної законодавчої роботи в парламенті і на Вашому окрузі!

У липні 2019 року Касай Костянтин Іванович був обраний народним депутатом України по 149-му мажоритарному округу Полтавської області, включаючи Карлівський, Кобеляцький, Козельщинський, Машівський, Новосанжарський та Чутівський райони від партії «Слуга народу» з результатом 36,48%.

Закінчив Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка за спеціальністю «Автомобільні дороги та аеродроми». Працював головним інженером Кременчуцького дорожньо-експлуатаційного державного підприємства, інженером I категорії Служби автомобільних доріг Полтавської області, головним інженером, начальником філії «Полтавська дорожня ремонтно-будівельна дільниця», директором приватного підприємства «Полтава Будсервіс», директором ТОВ «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС плюс».

Одружений, має чотирьох дітей.

Підготувала Марія Чайка

Фото: my.ua

Читайте також: Першу в'язницю України продали на аукціоні

Читайте також: В Україні вісім в'язниць готують до приватизації