Конвульсії Кремля: навіщо Путін «хитає» Придністров'я

Зважаючи на все, напередодні 9 травня у Путіна, щоб продемонструвати зазомбованому скабеєво-соловйовим російському обивателю хоч якусь «перемогу», вирішили змінити тактику, перемістивши фокус уваги на південь України. За словами мера Миколаєва Олександра Сенкевича, Росія зараз активно перекидає зброю з окупованого Криму, накопичуючи її в Херсонській області, щоб повністю оточити та оточити місто, перетворивши його фактично на другий Маріуполь. Судячи з ракетних обстрілів останніх днів, «визволителі» націлилися також на Запоріжжя та Кривий Ріг. Ці два міста Путіну потрібні для того, щоби реалізувати свій давній задум – влаштувати українським військовим у зоні ООС «котел». Втім, поки що і вітчизняна, і західна розвідки повідомляють, що «наполеонівські плани» бункерного мешканця у цьому напрямі залишаються не більшими, ніж планами.

Крім двох вищезгаданих напрямків, останнім часом «гаряче» стало і біля Одеси, де РФ намагається пробити сухопутний коридор до Придністров'я. У невизнаній республіці останніми днями пройшла серія НП.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Зокрема, у понеділок, 25 квітня, у Тирасполі пролунали вибухи біля так званого Міністерства держбезпеки невизнаного Придністров'я. Внаслідок інциденту будівля пошкоджена, але жертв немає. На вулиці поруч із приміщенням були виявлені предмети, схожі на використані гранатомети РПГ-22 та РПГ-27.

Як з'ясувало Головне управління розвідки МОУ, до цього обстрілу з гранатометів так звана влада «ПМР» готувалася ще за три дні до його проведення, подбавши про облаштування захищеного та комфортного бункера. Українські військові розвідники перехопили документ, де йдеться, що 22 квітня секретар «Держкомісії з ліквідації надзвичайних ситуацій» невизнаної республіки Вадим Шмаленко звернувся з листом до голови Кам'янського району Володимира Бичкова. У ньому йшлося про термінову (до 16:00 того ж дня) підготовку відомостей про наявність та місцезнаходження «захищеного пункту управління цивільної оборони міста». Тобто факт спланованої провокації в наявності.

Учора ж у «ПМР» невідомі підірвали радіоцентр, унаслідок чого було виведено з ладу дві найпотужніші антени, які транслювали російське радіо. Також так звана влада «ПМР» заявила, що «на військовий аеродром у Тирасполі безпілотники скинули НАТОвські міни калібру 60-мм і в Придністров'ї можуть бути здійснені провокації щодо російських миротворців, які забезпечують безпеку в регіоні».

У квазіреспубліці на 15 днів встановлено "червоний" рівень терористичної небезпеки, а у населення "ПМР" почалася паніка. Люди масово намагаються залишити територію Придністров'я у бік Кишинева, де вже утворилися величезні автомобільні черги.

Президент Молдови Майя Санду, яка вчора скликала через серію НП Рада нацбезпеки та оборони країни, поклала відповідальність за вибухи на «протиборчі сили» всередині Придністров'я: «Наш аналіз показав, що існує напруженість між різними силами всередині регіону, зацікавленими в дестабілізації ситуації. Ескалація напруженості тривала давно, останніми тижнями в регіоні були численні повідомлення про бомби в школах та лікарнях».

Місцева «влада» Придністров'я якось мляво і невиразно, але звинуватила в тому, що сталося Україну, яка нібито заслала в «ПМР» диверсантів… Прокоментував ситуацію і президент Володимир Зеленський: «Ми ясно розуміємо, що це один із кроків Російської Федерації. Це вже там працюють їхні спецслужби. Це вже не просто про фейкові новини. Зрозуміло, навіщо все це робиться – для дестабілізації ситуації у регіоні. Вони показують, що якщо Молдова підтримуватиме Україну, будуть зроблені ті чи інші кроки. Але ми розуміємо їхні потужності, Збройні Сили України готові до цього і їх не бояться».

У свою чергу, у Головному управлінні розвідки МОУ наголосили, що вибухи у Придністров'ї – «є одним з епізодів низки провокаційних заходів, організованих ФСБ для розпалювання паніки та антиукраїнських настроїв, а задум авторів – залучити Придністров'я до бойових дій».

У Москві тим часом включили заїжджену платівку що їх там немає. Путінський спікер Пєсков заявив, що Кремль уважно спостерігає за розвитком ситуації в ПМР, а новини звідти «викликають крайню занепокоєність».

Цікаво, що буквально днями замкомандувача військ Центрального військового округу РФ Рустам Міннекаєв заявив: «З початку другої фази спецоперації одним із завдань російської армії стало встановлення повного контролю над Донбасом та південною Україною, що є ще одним виходом у Придністров'ї, де також відзначається факти утисків російськомовного. населення». Знайома «пісня», чи не так?

Майже 30 років територія Придністров'я – вузька смужка землі на лівому березі Дністра – живе досить автономно від Молдови, і особливо від України. Останні бойові дії там були у серпні 1992 року, і придністровці мирно співіснували з усіма своїми сусідами та без проблем їздили, наприклад, до Молдови на роботу. Коли проєвропейські орієнтовані сили на якийсь час змінив у Кишиневі проросійський президент Ігор Додон, він кілька разів зустрічався з придністровським «колегою» Вадимом Красносільським і сторони навіть домовлялися про відкриття нових пунктів пропуску на Дністрі. У Кишиневі за останні 30 років жодна політсила всерйоз не розглядала питання повернення Придністров'я військовим шляхом, про що заявляла зокрема і чинний президент країни Майя Санду.

Дуже примітно, що придністровська влада хоч і організує тривожні засідання радбезу і вводить на території так званої республіки «червоний» рівень терористичної загрози, але не висуває конкретних звинувачень в обстрілах своєї території ні Києву, ні Кишиневу. Заяви окремих політиків «ПМР» про нібито диверсії з боку України – доказово не підкріплений дитячий лепет персонажів, які не впливають зовсім ні на що. Тому ключове питання полягає в тому, чи втягнеться ця «республіка» в російсько-українську війну, чи її територія буде просто використана путінськими «визволителями».

Зазначимо, що в Придністров'ї розміщено російський військовий контингент чисельністю близько півтори тисячі осіб, він дислокується в регіоні з 1995 року в рамках угоди про перемир'я. 17 квітня український Генштаб заявив, що у цьому сепаратистському регіоні Молдови російські фахівці нібито перевіряли боєздатність окремих мотострілельних бригад армії невизнаної республіки і вони абсолютно не готові до ведення бойових дій. Ще б пак... Якщо врахувати, що серед молдавських політиків все ще популярний жарт про те, що найбоєздатніша частина армії самої Молдови - це військовий оркестр, то чого вже говорити про «боєздатність» так званої ПМР, переозброєнням і реорганізацією якої ніхто не займався…

Військові експерти переконані, що наступу на Україну з території невизнаного Придністров'я не буде, бо противник не вистачить сил і коштів. «У так званому Придністров'ї дуже маленький гарнізон. І, до речі, наша артилерія перекриває всю ширину, точніше, дістає на всю глибину території цієї самопроголошеної освіти. Тому, єдина загроза, найбільша загроза, яку вони можуть становити для нас - це відправка на нашу територію ДРГ для диверсійної діяльності. В іншому, без підходу основних сил по суші, це угруповання не робитиме жодних різких рухів», - зазначив недавно в ефірі загальнонаціонального телемарафону військовий експерт Олег Жданов.

Деякі експерти, коментуючи останні події в «ПМР», говорять про ризик провокацій на складах озброєнь у Ковбасній, якими для посилення свого контингенту може скористатися РФ. До речі, за повідомленнями Генштабу ЗСУ на території Придністровського регіону, підрозділи оперативної групи російських військ приведені в повну бойову готовність. Коментуючи цю тему, політолог Максим Ялі зазначає: «Я порекомендував би одеситам бути напоготові. А жінкам і дітям на найближчий місяць перебратися в безпечніше місце або хоча б мати план евакуації. Можуть спробувати відкрити фронт. Запасів зброї у Придністров'ї дуже багато ще з часів СРСР. З моря розпочати штурм вони не можуть. А ось спробувати взяти в обручку – цілком. Або як мінімум створити відволікаючий удар, щоб ЗСУ розосередили свої сили і не могли перекидати підкріплення на Донбас у повному обсязі».

У світлі останніх подій важливо відзначити, що «визволителі» хотіли оточити Одесу так само, як і Маріуполь, ще в першу годину наступу 24 лютого. Нагадаємо, що тоді Росія почала наступ із Криму: одна хвиля пішла на Мелітополь та в Маріуполь, а інша – на Херсон та Миколаїв. Останній напрямок їх зупинив – Чорнобаївка дуже показовий і яскравий приклад. Водночас, на переконання експертів, росіяни досі не залишають ідею взяти Одесу, бо хочуть закрити Україні вихід до моря. До речі, вчора росіяни двічі обстріляли міст через Дністровський лиман на Одещині. Втім, як заявив представник Одеської обласної військової адміністрації Сергій Братчук, станом на 27 квітня «ми реагуємо на всі провокації ворога, а українські військові повністю контролюють ситуацію на державному кордоні із невизнаним Придністров'ям».

Загалом, на думку військових експертів, ЗСУ сьогодні нав'язують росіянам інтенсивність війни, при тому, що Україна ще не оперує важким озброєнням, яке нам нарешті почали давати і західні партнери. Згідно з відкритими офіційними джерелами, зараз йде навчання особового складу ЗСУ і вже за тиждень-півтора українські військові зможуть бити «по-тяжкому» у контрнаступальних операціях. Ворог робить будь-які можливі зусилля, щоб переламати перебіг подій, проте виходить, м'яко кажучи, слабко. І поки росіяни продовжують брязкати зброєю радянського зразка, навіть в'яла досі Німеччина в ході вчорашньої зустрічі представників понад 40 країн на військовій базі «Рамштайн», пообіцяла поставити Україні найближчим часом зенітні комплекси Gepard. Учасники вчорашньої конференції одноголосно висловилися за підтримку Києва важким озброєнням. Тобто весь цивілізований світ, схоже, нарешті зрозумів, що Україна сьогодні воює не лише за себе, а й фактично за майбутнє всієї планети, де немає місця метафізичному злу, яке називається Росією. Як влучно висловився політолог Олексій Голобуцький, засідання у Рамштайні – «це вручення чорної мітки приреченій Росії, яка вже мертва, але ще не усвідомила цього».

Читайте також: У Києві завершено операцію з оборони, але загроза наступу окупантів не зникла

Читайте також: У Криму змінюються настрої