Китай побачив у російсько-українській війні вікно можливостей – Ігор Семиволос

У четвер, 25 липня, завершився триденний візит до Китаю глави вітчизняного МЗС Дмитра Кулеби. Напередодні він провів у Гуанчжоу зустріч зі своїм китайським колегою Ван І.

За підсумками тригодинних переговорів, які, до речі, вийшли за межі окресленого заздалегідь тимчасового таймінгу, Дмитро Кулеба наголосив, що перший і найважливіший пункт з переговорів – це те, що Китай підтримує територіальну цілісність України. За його словами, від Ван І «дуже чітко і неодноразово» прозвучало, що позиція щодо підтримки суверенітету та територіальної цілісності України незмінна для КНР.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Другий важливий дипломатичний момент, як наголосив головний дипломат нашої країни, – позиція щодо встановлення сталого справедливого миру в Україні.

«Я говорив про важливість саме справедливого миру, а не будь-якого миру. І мій китайський колега сам додав, що – справедливого та тривалого. Це дуже важливо, тому що зазвичай саме ми постійно говоримо, що мир має бути стійким – тривалим і справедливим. Зараз ми отримали чіткий сигнал, що Китай не шукає будь-яких тимчасових рішень, тимчасових припинень вогню, а він працює на стійке, стратегічне вирішення проблеми війни, розв'язаної Росією проти України», - резюмував Кулеба.

Тим часом, жодних інших деталей про свою бесіду з китайським візаві глава МЗС не навів. Тому про те, що, напевно, залишилося за зачиненими переговорними дверима Lenta.UA поговорила з керівником Центру близькосхідних досліджень Ігорем Семиволосом.

- Як ви вважаєте, з чим на даному етапі російсько-української війни міг поїхати до Китаю Дмитро Кулеба і з яким багажем повернутися?

- Зверніть увагу на те, як обидві сторони інтерпретують ці переговори. Китайці побачили в цих переговорах слово «переговори» (маються на увазі ймовірні переговори Києва та Москви – ред.), тоді як українська сторона наголошує на справедливому мирі.

У короткому відео безпосередньо перед початком переговорів із Ван І, яке потрапило в інтернет, Дмитро Кулеба, серед іншого, говорить про незворотність шляху України до НАТО та Європейського союзу. Ця наша позиція, наскільки мені відомо, не дуже подобається Китаю, який хотів би бачити Україну як певний баланс між Європою та Росією. Натомість ми чітко і недвозначно заявили, що цього не буде, а тому необхідно домовлятися вже виходячи з нових реалій, а саме незворотності європейської та євроатлантичної інтеграції України. Це дуже важливий момент насправді.

- Китай, враховуючи даний фактор, домовлятиметься про щось предметно чи лише гратиме на публіку роль «миротворця», насправді ж всіляко допомагаючи країні-агресору? До речі, саме через відсутність РФ на інавгураційному Саміті миру у Швейцарії, цей захід формально проігнорував і Пекін.

- Після першого Саміту миру у швейцарському Бюргенштоку ми побачили, що частина країн (наприклад, Саудівська Аравія) ставить умовою своєї подальшої участі у мирному процесі присутність на таких заходах КНР. Тому очевидно, що для того, щоб подальші наші дії були результативними, нам потрібний Китай. Ну, а щодо переговорів Кулеби з його китайським колегою, то вони – переговори – на мій погляд, є класичною ситуацією win-win, коли кожна сторона, не відходячи від своєї генеральної лінії, не програла.

- Не програти – це, безумовно, добре, але краще таки виграти. Тому дуже важливо розуміти, що можна занести в актив Києва за підсумками китайського вояжу головного дипломата країни?

- Насамперед те, що не надто впадає у вічі, але є при цьому дуже важливим. Я говорю про те, що нам вдалося побачити реальний інтерес Китаю. Інтерес цей полягає у продовольчій безпеці та готовності КНР більше купувати українського зерна, а також у безпеці мореплавства. Тобто, це вже спільний ґрунт для Києва та Пекіна, який можна і потрібно засівати та удобрювати подальшими діями, незважаючи на те, що РФ, напевно, намагатиметься вставляти палиці в колеса.

- До речі, про Росію. РосЗМІ повідомили, що Кулеба, серед іншого, заявив Ван І про готовність Києва вести переговори з Москвою, але МЗС України наполягає, що в РФ слова міністра спотворили, наголосивши, що глава українського зовнішньополітичного відомства сказав, мовляв, Україна готова на переговори «на певному етапі» за умови готовності РФ до «добропорядних переговорів», чого поки що немає. На чому спробувала зіграти роспропаганда?

- Справа в тому, що росіяни після заяви Путіна про те, що передумовою для переговорів є, серед іншого, відступ України з чотирьох обласних центрів, потрапили до певної пастки, бо всі так звані мирні напрацювання бразильців і китайців упираються в цю позицію РФ. Чи готова Росія відступити від цієї позиції? Ні, не готова. Тому той факт, що саме китайська сторона виступила ініціатором зустрічі Кулеби з Ван І свідчить про те, що Пекін побачив для себе на даному етапі деяке вікно можливостей. При цьому вікно це пов'язано не так з позицією Росії, як зі складною виборчою ситуацією в Сполучених Штатах, а саме – з невизначеністю щодо результатів президентських виборів-2024.

Я нагадаю, що за часів Обами, коли Білий дім активно говорив про необхідність виведення американських військ з Близького Сходу та зменшення там американської політичної, економічної та іншої присутності, це якраз стало вікном можливостей для Китаю, який почав активно просувати в регіоні свої інтереси. І з огляду на те, що більшість країн Близького Сходу були розгублені і не знали, чого очікувати далі, вони пішли на тісніший контакт з КНР. Навіть Ізраїль, який має стратегічні відносини зі Сполученими Штатами, у той період дуже активно загравав із Китаєм. Маючи цю історичну аналогію, ми можемо констатувати, що китайці зараз також побачили вікно можливостей. Це вікно невелике і відкрите воно буде десь кілька місяців, тому Китай намагається активізувати мирний процес, де він виступатиме в ролі найважливішого гравця.

- Тобто мова про те, що Пекін, спостерігаючи за політичною турбулентністю у США, намагається приміряти на себе роль ключового миротворця у російсько-українській війні, відбираючи такі можливості у Вашингтона?

- Саме так. Китай, максимально намагаючись закріпити свій статус впливового геополітичного гравця, сподівається тут і зараз перебити можливість інших учасників, у тому числі ймовірного нового президента США Дональда Трампа. виступати зі своїми ініціативами та пропозиціями з цього питання. Ось таку гру зараз веде Китай. Тим часом, як я вже наголосив вище, ми від цієї гри нічого не програли.

- А саме від цієї китайської гри Київ може отримати якусь вигоду для себе?

- Насправді те, що зараз запущено прямий діалог із Китаєм – це, без перебільшення, круто. Так, поза всяким сумнівом, цей діалог має рифи, пороги та різноманітні пастки, проте в тому і полягає майстерність переговорів, щоб усі ці гострі кути максимально оминати. На цих переговорах у Китаї українська сторона не сказала жодного зайвого слова, і це мені дуже подобається.

Однак якщо говорити загалом, то в принципі сам собою візит українського міністра закордонних справ до Китаю, це, серед усього іншого, сигнал чинної Адміністрації Байдена і одночасно команді Трампа. Сигнал полягає в тому, що поки вони там б'ються всі на виборчій арені, Китай може дуже суттєво посилити свої позиції у світі і їм з огляду на це все-таки варто було б активізуватися на українському напрямі з тим, щоб не допустити цього негативного для себе розвитку подій.

- Отже, ми можемо констатувати, що навіть сам собою факт візиту пана Кулеби до Китаю є своєрідною дипломатичною віагрою для протиборчих у контексті виборів команд демократів і республіканців до США?

- Так, тому що Китай уже не для галочки, а реально вступає в процес і починає серйозно грати. Ми цієї гри не злякалися, не забуваючи при цьому про свої червоні лінії, які не переступимо за жодних обставин. І Кулеба ці лінії чітко окреслив, а решта – предмет дискусій.

- Ймовірно, після контактів Києва та Пекіна будуть і контакти КНР з РФ. Про що може йтися, на вашу думку?

- Наразі поки що відкритим залишається питання про те, а чи зможе Китай сформулювати свої пропозиції щодо миру для Росії так, щоб вона погодилася. Це дуже серйозне питання, адже якщо РФ піде на пропозиції китайців, вона продемонструє всьому світу свою підпорядкованість КНР, чого путінська політеліта робити, м'яко кажучи, не хоче. Тобто, незважаючи на те, що росіяни нині значною мірою залежать від Китаю, вони максимально противяться ролі підлеглого. Тож говорити Пекіну та Москві саме в цьому напрямі є про що.

Читайте також: Спецпредставник Китаю говоритиме про війну в Україні з Глобальним Півднем

Читайте також: Ворожі дрони атакували об'єкт інфраструктури на Чернігівщині