Інформаційний перелом в Україні

У цьому сенсі великий інтерес представляють публікації на сайті "Ukraine World" - пропагандистському проекті, що фінансується соросівськими структурами, партнерами якого виступають як українські органи влади (МЗС), так і громадські організації на зразок "StopFake" і "Детектор Медіа". Йдеться про статті, опубліковані в рамках реалізації проекту "Поширення українського досвіду протистояння гібридним загрозам", який виконує ГО "Інтерньюз-Україна" за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні. 

Так, 22.09 на сайті був опублікований матеріал під заголовком "Котики Путіна: як Медведчук використовує армії тролів для проросійської пропаганди", а 23.09 — "Тролі проти Заходу: як антизахідна пропаганда в Україні використовує армії тролів для своїх цілей". У першому матеріалі вказується на те, що через підконтрольні медіаресурси В. Медведчук "допомагає Росії просувати свою "м'яку силу" в Україні". Причому "телебачення - не єдиний інструмент, який використовує Медведчук для розширення своєї аудиторії. Він також дуже активний у соціальних мережах". Зокрема, нібито, Медведчук використовував понад 300 тис. тролів у Твіттері для просування своїх ідей. Автори матеріалу, зокрема, стверджують: незважаючи на те, що Твіттер в 2018 році провів чистку російських ботів (кажучи без обиняків – ввів цензуру – ред.), серед підписників Медведчука і сьогодні є мережі тролів, які таким чином допомагають Медведчуку "розносити в Твіттері" проросійський контент. 

За результатами свого розслідування автори приходять до висновку: "Віктор Медведчук став потужним гравцем в українській політиці. Його партія, ймовірно, має величезні фінансові ресурси, які вона вливає у великомасштабну кампанію з дискредитації проєвропейського і прозахідного курсу України. Його мета полягає в поверненні України в російську сферу впливу". У другому матеріалі стверджується, що мережами тролів "з російськими зв'язками" користуються різні "антизахідні гравці в Україні", які "активно просувають наратив, згідно з яким Україна знаходиться під "зовнішнім управлінням" Заходу і повинна вирватися з-під контролю "МВФ", "Сороса", "Америки"... Вони також наполегливо намагаються дискредитувати проєвропейські реформи в Україні". 

Йдеться про таких "гравців" як А.Шарій, А. Портнов, Є. Лукаш, О. Дубинський (він теж віднесений до проросійських політиків, оскільки "використовує агресивну риторику на адресу прихильників прозахідної орієнтації України, називаючи їх"соросятами"). Автори приходять до наступного висновку: "у 2014 році, коли в результаті Революції Гідності був повалений Янукович, і Україна обрала шлях реформ до більш демократичного і прозорого суспільства, проєвропейський вибір країни виглядав невідворотним. Однак, шість років потому інформаційний простір країни наповнили антизахідні наративи, що їх поширюють проросійські або антизахідні олігархи...Рейтинги антизахідних партій, таких як "Опозиційна платформа — за життя" і "Партія Шарія" ростуть...фейкові прихильники допомагають антизахідним гравцям зробити їх наративи більш помітними в соціальних мережах і отримати справжніх шанувальників". 

Очевидно, що захід дуже серйозно стурбований зростанням громадської підтримки ОПЗЖ в Україні, що там сприймається як розширення російського впливу, і тому ось уже пару років як розгорнув масштабну кампанію з протидії. Ця кампанія включає кілька елементів: 

Боротьба в інформаційному просторі (цензура: максимальне обмеження доступу українських громадян до "неправильних" інформаційних ресурсів, маркування будь-якої критичної щодо Заходу і його політики інформації як неправдивої і ототожнення помилкового і проросійського). Як приклад можна навести рішення адміністрації української Вікіпедії, яка блокує редагування статей, коли в них з'являються посилання на "неправильні" ЗМІ. 

Боротьба з представниками "іншої" позиції (фінансова, організаційна, інформаційна, інституційна підтримка "своїх" людей, тих, хто просуватиме і популяризуватиме "правильну" позицію і ідеологію, і стигматизація як ворогів, "корисних ідіотів", тих, хто дотримується іншої позиції, закриття для цих людей соціальних ліфтів, доступу до фінансування їх діяльності та інформаційних ресурсів); 

Розрив зв'язків з Росією (видавлювання російської мови — останнім часом помітно розгорнулася в молодіжному середовищі, серед гуманітарної інтелігенції пропагандистська кампанія, коли стверджується, що якщо ти говориш російською, значить — підтримуєш країну-агресора; боротьба з православною церквою).