Ігор Семиволос: Дії Зеленського спрямовані не на досягнення миру на Донбасі, а на підняття свого рейтингу

Нове перемир'я має два аспекти: військовий і політичний. І від кожного з них буде залежати, як довго триватиме припинення вогню. Безпосередньо перед початком перемир'я повної тиші на фронті не було - в неділю фіксувався вогонь зі 120-мм і 82-мм мінометів, гранатометів, озброєння БМП і стрілецької зброї.

У той же час головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак запевнив, що перемир'я не означає, що українські військові не можуть діяти у відповідь на атаки і дії ворога.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

«Закликаю не піддаватися керованим провокаціям, гібридним проявам паніки, зберігати спокій і об'єднуватися навколо свого війська і своїх захисників», - підкреслив Хомчак. Зберігати спокій не має наміру як мінімум одна з опозиційних сил, що представлена в парламенті. Йдеться про «Європейську солідарності» екс-президента Порошенка, лідери якої в понеділок ближче до вечора збираються під стінами Офісу президента на акцію протесту. Організатори заходу звинувачують президента Володимира Зеленського в державній зраді через оголошене перемир'я на Донбасі, називаючи його капітуляцією.

Про особливості та перспективи чергового перемир'я на сході нашої країни Lenta.UA поговорила з політичним експертом, директором Центру близько-східних досліджень Ігорем Семиволосом.

У неділю ввечері з ініціативи української сторони відбулися переговори президентів Зеленського і Путіна. Ключова тема обговорення - перемир'я на Донбасі. При цьому, Київ апелює до нормандських домовленостей, Москва - до мінських, як і раніше називаючи ситуацію внутрішньоукраїнським конфліктом. Про що свідчить цей позиційний дисонанс?

Кремль, який з самого початку війни на Донбасі, називає її внутрішньоукраїнським конфліктом, продовжує гнути свою лінію, намагаючись всіляко уникнути прямої і безпосередньої відповідальності. Тому, така риторика не дивує і повністю відповідає політиці РФ, яка проводиться з 2014 року. Що ж стосується Києва, то, тут ситуація наступна. Зеленський і його команда чудово бачать, що їхні політичні рейтинги сповзають вниз, а війна, відповідно до соцопитувань, є однією із пріоритетних проблем, думають, що таким ось «фінтом» вони зможуть продати українській публіці новий кейс в якості заморозки конфлікту.

Зеленський зателефонував Путіну якраз перед «всебічним і всеохопним» припиненням вогню. Це - спроба привернути безпосередньо господаря Кремля в якості певного маячка і гаранта дотримання домовленостей для бойовиків на Донбасі?

Вічна проблема домовленостей - їх недотримання. Так, є політична воля зупинити конфлікт, проте є реалії безпосередньо «в полях». І ці реалії, як правило, дуже відрізняються від політичних намірів. Тому, зупинити конфлікт вкрай важко і рецидиви загострення або посилення вогню можливі. Зеленський, цілком ймовірно, дійсно намагається заручитися політичною підтримкою Путіна, вважаючи, що від його указки буде стовідсотково залежатиме те, чи відкриють його військові вогонь на Донбасі чи ні. Насправді це не так, тому як рішення приймаються безпосередньо на місці, а якщо є зброя, то вона стріляє.

Для Зеленського вся ця історія з перемир'ям - дуже ризикований крок, оскільки якщо проанонсоване їм повне припинення вогню не вдасться, то, за великим рахунком, йому більше ні до чого апелювати з точки зору піару чи пропаганди. А Росія, коли Зеленський їй стане остаточно не цікавий, «кине» його і зробить це так голосно, щоб почув увесь світ.

Хіба сам по собі факт заяв Путіна про ситуацію на Донбасі не є свідченням його причетності до процесу?

Ні, оскільки Путін наполегливо твердить, що це все - внутрішньоукраїнський конфлікт і «їх там немає». Таким чином, росіяни знімають з себе будь-яку відповідальність. Тобто, це така собі казуїстика, характерна для російської політики. Гірше те, що Зеленський на це все, вибачте за  недипломатичний вираз, ведеться.

Незадовго до старту реалізації операції «перемир'я» Володимир Зеленський заявив про необхідність, цитую, розшифровки мінських угод, на що в РФ відреагували досить нервово. Як це може позначитися на подальшому переговорному процесі в різних рамках?

Це дискусії з категорії, що було раніше: курка чи яйце? Тобто, ми наполягаємо на безпеці, тоді як росіянам цікавий політичний процес, а конкретно - введення у політичне поле України своїх колабораціоністів і за допомогою їх імплементації руйнування конституційного фундаменту України. Ось і все, що публічно називається мінським процесом.

Чи впливає якось по факту режим санкцій на «рухи» РФ?

Так, впливає, але проблема полягає в іншому - безпорадності української влади у формуванні чіткої, виразної і зрозумілої політики. Чому так відбувається? Тому що для Зеленського війна вже припинилася, а це означає, що він діє в парадигмі завершення війни. А діяти в парадигмі завершення війни означає йти на поступки. Але Росія - це не той партнер, з яким слід йти на будь-якого роду поступки.

З чого ви зробили висновок, що для Зеленського війна закінчилася?

З його ж слів. Він не вперше в різних інтерпретаціях заявляв, що в його думках війна вже припинилася. Ці уявлення, звичайно ж, помилкові, але вони є. І ці уявлення є ні чим іншим, як тим, що в народі називають «зрадою».

Президент Зеленський, як ви говорите, малює у своєму поданні то, що війна закінчилася і діє в цих рамках. Його попередник, навпаки, вів публічну наступальну політику і що ми мали на виході?

Точно не здачу національних інтересів, як і не розгубленість наших союзників і не банкет Москви в тому числі, в наших внутрішньополітичних розкладах. А сьогодні, як мінімум, кілька фракцій Верховної Ради працюють чисто на московський сценарій, відповідно, руйнуючи Україну зсередини.

Ви говорите, кілька ... Перелічіть.

Це, ясна річ, ОТЗЖ і частина «Слуги народу».

Український парламент «не злим, тихим словом» згадав Путін в ході вчорашньої розмови з Зеленським. Зокрема, президент РФ сказав, що непризначення виборів не тільки в ОРДЛО, але й на окремих контрольованих Києвом територіях, є неприпустимим. Таку ж лінію гне згадана ОТЗЖ. Чому, як ви вважаєте, монобольшість табуйовало вибори до Луганської та Донецької облрад, це вже ж не «зрада»?

Безумовно, не "зрада», але за великим рахунком, у них просто не було часу на те, щоб належним чином організувати там ці вибори. Плюс до цього, в умовах економічної кризи і політичної, що наближається, проводити там ці вибори означало б підписати собі ж вирок.

У риториці віце-прем'єра Рєзнікова, який входить до ТКГ, все частіше звучать тези про можливий «демонтаж» мінських угод. Свого часу і канцлер Меркель прямо говорила, що ці домовленості не є кам'яними і їх можна видозмінювати. Чи піде тут Кремль хоча б на якісь поступки?

Не думаю, вони будуть твердо стоять на своєму: Мінськ визнаний Радою безпеки ООН і це - єдина існуюча «дорожня карта». Мінські домовленості часто критикують, але разом з тим, не варто забувати, що Мінськ-1 був підписаний Порошенком практично в умовах військової поразки. Російське вторгнення поставило нас віч-на-віч з серйозним випробуванням. Також варто пам'ятати і про те, в яких умовах був підписаний Мінськ-2, коли росіяни почали наступ на Дебальцеве, завдавши колосального удару по українських позиціях. Тому, коли ми говоримо про якусь зміну існуючої мінської формули, необхідно усвідомлювати, що це можливо тільки в умовах повномасштабного російського наступу. І то, в такому випадку, РФ змусить нас піти на ще більш невигідні умови для України. А ось будь-якого роду поступок з боку Росії в плані зміни мінських угод я не передбачаю.

Наскільки, в умовах глобальних світових викликів, цікавий Донбас нашим міжнародним партнерам, зокрема, по нормандському формату?

Очевидно, що їх внутрішні проблеми їм болять більше. Разом з тим, наші партнери доклали до цього процесу чимало своїх зусиль. А чим більше той чи інший партнер вкладається в процес, тим більш важливим він є для нього. Власне, цей фактор не дає зрушити питання Донбасу на маргінес. Тому, інтерес наших міжнародних партнерів до російсько-українського конфлікту продовжує залишатися досить-таки високим.

За дотриманням перемир'я на Донбасі спостерігає місія ОБСЄ. Картина буде реальною або зі спотвореннями?

Насправді, роль будь-якої місії є невдячною. Тут в принципі складно давати будь-які оцінки, оскільки багато питань виникає, в тому числі і з української сторони.

Колишній лідер «Правого сектора» Дмитро Ярош закликав українських військових не виконувати перемир'я. Як ви оцінюєте таку позицію?

Я, м'яко кажучи, не в захваті від закликів не виконувати накази, хоча сам по собі факт обмеження нашої розвідки і військових, не може не пригнічувати. Ще раз акцентую на тому, що дії Зеленського спрямовані не на досягнення миру, а на підняття свого рейтингу, що просів через пандемію і економічні негаразди.

Відштовхуючись від вашого твердження, виникає закономірне питання про те, а чи не є це грою з вогнем - підняття рейтингу на рахунок питання, де на кону людські життя?

З тим, щоб розуміти і на глибинному рівні усвідомлювати, що ти вступив у небезпечну гру, необхідно мати фантазію, а в команді Зеленського вона відсутня як вид.

Чи поділяєте ви думку експертів, які стверджують, що саме безперервні військові дії на Донбасі допомагають нашим дипломатам робити свою роботу по збереженню антиросійської порядку Заходу?

Ні, не поділяю. Ключову і вирішальну роль грає політична, економічна і військова міць держави, яка згодом викладається мовою дипломатичних аргументів. Тобто, дипломати не створюють реальність, а лише фіксують її. У цьому контексті хотів би нагадати про азербайджансько-вірменський конфлікт, Нагірний Карабах і про те, що там точно також є мінський процес, засідає мінська група. Так ось, вони протягом тридцяти років розбирали по кісточках цей конфлікт, виробляли цілий комплекс різних домовленостей, а в результаті конфлікт «розморозився» і зараз на лінії розмежування Азербайджану і Вірменії звучать постріли і вибухають гранати. Це - класичний приклад того, що якщо одна зі сторін вважає досягнуті домовленості несправедливими, конфлікт неминуче триватиме. А Україна вважає наявні переговорні напрацювання несправедливими.

Тобто, нинішнє перемир'я призведе до продовження конфлікту, а не його заморожування або відкриття шляху до практичних політичних рішень?

Ні про яке відкритті шляху мови бути не може - спокійної атмосфери немає і не буде. «Золотий» період для Зеленського завершився і вже цієї осені ми станемо свідками політичної кризи з гучними вуличними акціями. В таких умовах діючому главі держави все складніше буде проводити ту політику, на яку він розраховує. Іншими словами, будь-яка спроба Офісу президента врегулювати ситуацію на російських умовах (а інших не передбачається) автоматично призведе до серйозного загострення політичної обстановки в країні з абсолютно незрозумілими наслідками для Зеленського і, на жаль, для України.

Замороження конфлікту можливе, але для цього сторони повинні бути як мінімум чесними. Росія в цій грі нечесна, тому варіант заморозки реалізувати буде надзвичайно складно. Таким чином, продовження конфлікту - це найбільш реалістичний сценарій. З урахуванням того, що у нашого нинішнього керівництва немає виразної тактики і стратегії, цей сценарій - найгірший для України.

Деякі політики і аналітики переконані, що без залучення до переговорного процесу по Донбасу США, справа не зрушиться з мертвої точки. Чи підуть на це Штати?

Все залежить від результатів президентських виборів у США. У разі, якщо переможе Байден, думаю, якесь свіже повітря в українсько-американських відносинах з'явиться і Штати можуть бути залучені до переговорного процесу. Якщо залишиться Трамп, якого хитає з боку в бік в українському питанні, все залишиться як і раніше - ніяк.

Наталія Ромашова

Фото: Главред