Ху із містер Petroff? Як радянський перебіжчик Австралію на вуха поставив

Афанасій Михайлович Шорохов. Він же Володимир Пролетарський. Він же Свен Еллісон. І він же — Володимир Петров, скромний третій секретар посольства СРСР в Канберрі. Цей сільський хлопець з Тюменської області починав на Балтійському флоті, з 1933-го служив в Іноземному відділі ОГПУ — спочатку в Китаї, а з 1942-го — у Швеції, де з дружиною — Євдокією — працював шифрувальником радянського посольства в Стокгольмі.

У 1951-му, за наказом Лаврентія Берії пару відправили до Австралії, де Петров очолив радянську резидентуру, а його дружина — теж офіцер КДБ — виконувала звичну роль шифрувальниці. Після смерті Сталіна і падіння Берії над усіма призначенцями всесильного колись Лаврентія нависла загроза. Під час чистки в лавах МГБ були у кращому випадку арештовані, а в гіршому розстріляні десятки лояльних скинутому Берії співробітників. Петров вирішив зіграти на випередження, запропонував співпрацю австралійській контррозвідці (АСБР) і попросив політичного притулку в країні. Дружина, яка перебувала в іншому місті, не знала про рішення чоловіка — донині невідомо, чи мав намір спочатку Петров присвячувати її у свої плани.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Незважаючи на це, дізнавшись про втечу дипломата, двоє радянських чекістів під виглядом дипкур'єрів насильно доставили Євдокію Петрову в аеропорт і на очах журналістів буквально заштовхали в літак, що вилітав в СРСР. Це справило ефект вибуху бомби — громада була обурена, і за розпорядженням прем'єр-міністра Австралії Роберта Мензиса в справу втрутилася місцева поліція.

Формальні підстави для цього були — гебісти пронесли на борт зброю, порушивши закон. Крім того, співробітники АСБР, зв'язавшись з пілотом, з'ясували, що жінка повідомила стюардесі про бажання поспілкуватися з чоловіком і отримати притулок в Австралії.

Тому, коли літак сів для дозаправляння в аеропорту Дарвіна, а пасажири вийшли з літака, поліцейські затримали «дипкур'єрів» і звільнили Петрову. Після розмови з чоловіком вона підтвердила рішення приєднатися до нього.

Обох протягом року допитували офіцери АСБР і британської MI-6. Подружжя шпигунів дало також свідчення Королівській комісії, заявивши, що СРСР багато років використовував своє посольство в Канберрі як прикриття, звідки координувалися таємні операції по всій країні. Австралійці отримали не тільки секретні коди, а й найціннішу інформацію про структуру радянської агентурної мережі на Заході, на основі якої було розкрито понад 600 (!) радянських агентів. Одним з найбільш відчутних провалів став удар по «кембріджській п'ятірці». Саме Петров повідомив, що двоє з агентів, що працювали в британському МЗС — Гай Берджесс і Дональд Маклін — вже вивезені в СРСР і живуть в Куйбишеві, його ж інформація допомогла розкрити знаменитого Кіма Філбі.

Показання перебіжчика вивели на мережу радянських агентів у Австралії, відому як KLOD, на чолі якої стояв комуніст Уолтер Клейтон. Був також виявлений зв'язок між лідером Лейбористської партії й комуністами, що призвело до розколу в середовищі лейбористів і їх багаторічного перебування в опозиції. Багато документів, захоплених резидентом з минулого «місця роботи», донині не розсекречено австралійцями, що красномовно свідчить про їх важливість.

В СРСР розлютилися, з Москви вислали багатьох австралійських дипломатів, розірвавши дипломатичні відносини з Канберрою, які, втім, були відновлені через кілька років.

Що стосується винуватців скандалу, то в 1956 році Петрови отримали австралійське громадянство і натуралізувалися під іменами Свен і Марія Анна Еллісон. У тому ж році в Нью-Йорку і Лондоні вийшла їхня книга «Імперія страху», складена одним з офіцерів АСБР на основі розповідей головних героїв.

Подружжя осіло в передмісті Мельбурна, ведучи досить відлюдькуватий спосіб життя. Що, ймовірно, мало сенс, враховуючи чутки про плани радянської контррозвідки вивезти перебіжчиків в Москву для показового суду. Володимир, перенісши кілька інсультів і прикутий до інвалідного візка, помер в 1991 році на 84-му році життя. Євдокія пішла з життя у 2002-му, про її смерть дізналися лише через тиждень ...

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: Володимир Петров. Фото: Avstralia.com.au