Харківські угоди: хто реально може постраждати від РНБО

Днями, після того як у фокусі уваги РНБО опинилися події одинадцятирічної давності, що стосуються ратифікації у Верховній Раді так званих Харківських угод, Михайло Добкін, який на той час займав пост глави облдержадміністрації, розкрив деякі деталі зустрічі в квітні 2010-го президентів Януковича і Медведєва, які і скріпили своїми автографами договір про продовження перебування ЧФ РФ в нашій країні.

Зокрема, він розповів, що приніс з власного будинку стіл, за яким підписувалися скандальні домовленості і стільці, на яких сиділи тодішні глави України та Росії. «Я потім забрав меблі додому, так би мовити для історії», - зазначив пан Добкін, додавши при цьому, що обстановка в ОДА була тоді вкрай напруженою - всюди снували сікьюріті Медведєва, а супроводжував президента РФ «вічний» глава російського МЗС Лавров, який чи не кожні п'ять хвилин нервово курив у вікно, сидячи на підвіконні його - добкінского - кабінету.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Сьогодні ж, через роки, горезвісні Харківські угоди абсолютно не хвилюють кремлівських чиновників: ще 31 березня 2014 го тамтешня Держдума, констатуючи «приєднання Криму до Росії», денонсувала дані документи як такі, що втратили будь-який сенс. Аналогічні кроки, переслідуючи, правда, зовсім інші цілі, намагалися зробити і вітчизняні парламентарії, однак безуспішно.

Перша спроба відбулася ще до Революції гідності. Так, в червні 2013 року Верховна Рада провалила денонсаціонний законопроект авторства Володимира Яворівського з «Батьківщини». Документ тоді зібрав усього лише 152 голоси представників опозиційних фракцій при необхідному мінімумі 226. Уже після Майдану, в травні 2015-го, спробу відправити Харківські угоди в утиль історії зробили радикали Олега Ляшка, проте до розгляду даної ініціативи в сесійній залі ВР справу так і не дійшло.

І ось сьогодні, після більш ніж тривалої тимчасової паузи, дану естафету підхопили «слуги». Авторами денонсаціонного документа є представники СН Олег Дунда і Олександр Алексійчук. Як вказується в пояснювальній записці, Харківські угоди підписувалися під приводом надання офіційного Києва знижки на природний газ. У той же час, відзначають автори законопроекту, ніяких знижок надано не було. Навпаки, Росією був штучно створений і накопичений борг України перед РФ, а потім в рахунок його погашення, в тому числі нібито шляхом надання знижки, на українській території фактично безкоштовно розміщувався Чорноморський флот РФ.

«В результаті вже в 2014 році військовослужбовці ЧФ РФ у взаємодії з іншими російськими підрозділами здійснили військову окупацію і подальшу анексію Автономної республіки Крим, що призвело до тяжких наслідків у вигляді порушення територіальної цілісності України», - йдеться в пояснювальній записці до законодавчого дітища Дунда/Алексійчука. Нардепи, констатуючи, що Харківські угоди «суперечать національним інтересам України», ініціюють їх денонсацію.

Очевидно, що це питання після анексії Кримського півострова РФ є логічним хоча б з метою нівелювання договору в правовому полі, що дасть Україні додаткові аргументи в судових та інших суперечках з Кремлем. За інформацією Lenta.ua, голосового дефіциту цього разу виникнути не повинно - денонсаціонний документ готові підтримати більшість «слуг», а також представники опозиційних «Голосу», «Батьківщини» і ЄС.

А ось з імовірним залученням нардепів до кримінальної відповідальності за ратифікацію в 2010-му Харківських угод далеко не все так просто і однозначно. Вчора генпрокурор Ірина Венедиктова, заявивши, що за волевиявлення народних обранців не можна притягнути їх до відповідальності, назвала цей кейс «досить абстрактним». «Необхідно відрізняти кримінальну юстицію і санкції, які застосовує РНБО», - підкреслила пані Венедиктова, на думку якої, єдиною зачіпкою в цій справі може бути зафіксований під час ратифікації факт кнопкодавства.

Перевірити, серед іншого, чи мало місце 11 років тому під час розгляду питання ратифікації Харківських угод голосування «за себе і того хлопця», вже взялася Служба безпеки України. Днями підлеглі Баканова провели обшуки в Комітетах ВР, Головному науково-експертному управлінні Ради, РНБО, Міністерстві закордонних справ і Кабміні. За підсумками «шмону» в СБУ підкреслили, що були знайдені документи, що свідчать про те, що тодішнє керівництво держави до підписання і прийняття зазначених документів усвідомлювала їх наслідки, зокрема, збільшення кількості особового складу військових формувань і спеціальних служб Російської Федерації, які надалі брали участь в анексії Криму та заподіянні шкоди економічним інтересам України.

До речі, тут є важливий нюанс. Якщо СБУ вдасться довести факт збільшення конкретно російських спецслужбистів - це одна історія. Але якщо мова йде про чисельне «роздуття» виключно військових формувань - зовсім інша. Справа в тому, що і на момент підписання Харківських угод, і на момент початку окупації півострова кількість що знаходяться в АРК російських моряків, і військової техніки РФ було значно менше дозволеного, зафіксованого в діючих на той час документах 1997 року. Наприклад, особовий склад ЧФ РФ навесні 2010-го був 16,2 тис осіб при допустимому в базових угодах максимумі - 25 тисяч. Таким чином, де-юре Росія мала законні підстави збільшувати склад свого флоту в Криму до параметрів, зазначених в документах, підписаних ще за президентства Кучми. Так що в даній ситуації співробітникам СБУ доведеться неабияк попітніти в пошуках переконливою доказової бази.

Втім, навіть при наявності вагомих доказів, конкретно власники депутатських мандатів, швидше за все, вийдуть сухими з води, оскільки в 80-й статті Конституції чітко зазначено, що нардепи не несуть юридичної відповідальності за голосування. А ось кому дійсно варто хвилюватися, так це колишнім чиновникам уряду і екс-спікеру Володимиру Литвину, якому однією ст.80 Основного закону для виправдання в суді буде недостатньо, тому як є всі підстави вважати, що 27 квітня 2010-го він порушив регламент Ради, який вже мав на той час статус не постанови, а повноцінного закону.

Багато нардепів, присутні в день ратифікації Харківських угод в сесійній залі, стверджують, що тоді не було кворуму і глава ВР не мав права ставити це питання на голосування. Так це було чи ні, а також чи було кнопкодавство - СБУшники встановлять за допомогою стенограми того засідання, яку вилучили днями в ході обшуку з документальних парламентських засіків.

А поки силовики в рамках порушеної кримінальної справи збирають докази ймовірної держзради представників тодішнього правлячого класу, екс-спікер виправдовується.

«Провладним фракціям не вистачило б голосів для прийняття цього рішення (про ратифікацію Харківських угод - ред.). Опозиція дала рівно стільки, скільки необхідно, щоб рішення пройшло з запасом. Так як в кращому випадку було б всього 220 голосів. Ті, хто кидали яйця і шашки, одночасно підбігали до мене з проханнями: «Швидше став на голосування!». Очевидно, що якби представники опозиції були категорично проти Харківських угод, то не дозволили б своїм 16 депутатам проголосувати. Вони б знайшли можливість заблокувати їх роботу. Ось нехай це в РНБО і СБУ теж вивчають», - каже Литвин.

До речі, факт можливої «зради» деяких тодішніх опозиціонерів підтверджують багато учасників тих подій, зокрема, екс-нардеп Олесь Доній, який заявляє про домовленості керівництва фракцій меншості ВР з владою Януковича.

Як би там не було, у парламентаріїв, які брали участь в том «шоу» з далеко не барвистими для країни наслідками, є щит у вигляді згаданої вище 80-ї статті Конституції. А ось у інших дійових осіб даного «спектаклю» такої броні немає. До підготовки Харківських угод, за неофіційною інформацією, доклали руку глави наступних міністерств і відомств: закордонних справ - Костянтин Грищенко, юстиції - Олександр Лавринович, фінансів - Федір Ярошенко, економіки - Василь Цушко, палива і енергетики - Юрій Бойко, оборони - Михайло Єжель, транспорту і зв'язку - Костянтин Єфименко, СБУ - Валерій Хорошковський, Державної митної служби - Ігор Калетник, Державної прикордонної служби - Микола Литвин (рідний брат екс-спікера- ред.).

При цьому, як кажуть в політкулуарах, від МЗС, який готував «під ключ» проект самої угоди, безпосередню участь в процесі брав тодішній заступник міністра закордонних справ, а нині - перший заступник секретаря РНБО Руслан Демченко, який сьогодні, в зв'язку з актуалізацією теми Харківських угод опинився під вогнем критики опонентів Зе-влади. Однак, в МЗС спростували цю інформацію.

Судячи з риторики, яка звучить з Банкової, «зливати» Демченко ніхто не збирається. «Як тільки з'явилося рішення РНБО, а слідом за ним ефіри соцмереж наповнилися феєричними тодішніми зізнаннями в коханні до цих угод з боку відомого суб'єкта «Порошенко», тут же агресивно заробила лже-бот-мережу, яка швидко спробувала розшарити ідею про Демченка, який тоді в МЗС нібито і готував ці угоди. Демченко по функціоналу відповідав в МЗС зовсім за інші напрямки. Але саме в цей самий час - у квітні 2010 року - в статусі заступників міністра закордонних справ працювало відразу три... махрових жлобьонка, що вважаються нині стовпами агресивного медіа/колективу Порошенко - Єлісєєв, Клімкін і Чалий. Саме ця «велика трійка» в січні-квітні 2010 року, коли оперативно і розроблявся «васалітет для України» домінувала в МЗС. З усіма наслідками, що випливають», - заявляє радник глави ОП Михайло Подоляк.

На Банковій сьогодні запевняють, що тема Харківських угод реанімована не для чергового інформаційного удару по екс-президенту Порошенку й іншим політичним опонентам, а з тим, щоб розставити, нарешті, всі крапки над «і» в цій гучній історії. Однак в тому, що ця гучна справа в подальшому не затихне, виникають великі сумніви. Так, і об'єктивно - по Петру Олексійовичу це б'є найболючіше. Нехай, і чисто політично - йому вже пригадали, що тоді він публічно підтримував Харківські угоди...

Наталія Ромашова

Читайте також: Литвин «пролетів» повз крісло ректора КНУ

Читайте також: СБУ нагрянула з обшуками до РНБО, Верховної Ради та Кабміну (ФОТО)