Голлівудська сатирична комедія "Не дивіться вгору", скоріше за все, залишиться без "Оскара"

Не будемо зараз переказувати зміст голлівудської сатиричної комедії "Не дивіться вгору" – хто бажав, вже міг подивитися її у кінотеатрі, а хто вирішив залишитися вдома – на Netflix. Відразу скажу, що це був один із найцікавіших переглядів цього року – гостра політична сатира плюс зірковий склад чудово граючих акторів давали гарантію цього вже заздалегідь, а майстерність режисера під час перегляду ступінь цього задоволення лише посилила. І якби це був фільм на якусь іншу тему, шанси на "Оскара" у нього були б дуже великі. Але...

Не випадково зараз на агрегаторі Rotten Tomatoes , оцінки критиків цього практично бездоганного з погляду професіоналізму фільму становлять всього 55%. Схоже, вся справа в тому, що режисер і співавтор сценарію фільму Адам Маккей чимось зачепив їх особисто. І не так важко здогадатися чим. Справа в тому, що американська преса, якщо не брати деяких винятків, зараз сповідує ліві ліберальні погляди. І якби президентом у комедії Маккея був персонаж, схожий, припустимо, на Трампа, дружно б фільм підтримала.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Але в тому й проблема, що президент (точніше - президентка) у Маккея у блискучому виконанні Меріл Стріп - жінка, отже політична ікона лібералізму. Причому Маккей на цьому не зупиняється і б'є по іконах лібералізму і далі - так, чи не найпомітніша, але, можливо, найцікавіша постать на екрані, це Пітер Ішервел, ніби списаний з сьогоднішніх хай-теківських мільярдерів Кремнієвої долини. Про нього навіть не можна сказати, хороша чи погана він людина - він просто, що називається, "інший". А саме – аутист, який вважає людство тупиковою гілкою розвитку еволюції.

Характерна деталь - він вирішує, що розгортає сюжет фільму в інший бік, не зруйнувати астероїд, а заробити на ньому трильйони доларів не тому, що любить гроші. Вони як матеріальна цінність давно не мають для нього сенсу, оскільки він і без багатств астероїда і так може купити все - як і всі нинішні мільярдери з Кремнієвої долини. Гроші йому потрібні лише для того, щоб з їхньою допомогою переробити світ на краще - а думка звичайних людей з приводу того, що краще, а що гірше, його не хвилює. Логіка тут проста - якщо він завдяки своєму інтелекту заробив мільярди, а вони ні, значить він краще за них знає, що їм потрібно.

ЗМІ зображені у фільмі з таким самим сатиричним запалом. Так, у середині фільму ми раптом дізнаємося, що зіркова телеведуча у виконанні Кейт Бланшетт закінчила престижний університет, знає кілька мов, цитує поетів 14-го століття - але при цьому на своєму шоу разом з ведучим-партнером розігрує із себе ідіотку, що постійно і плоско жартує. Не тому, що їй це подобається, а тому, що вона впевнена, що тільки така ведуча і може сподобатися публіці.

Ну і, нарешті, якщо говорити про саму публіку, то тут доводиться згадати іншу знамениту голлівудську політичну сатиру - фільм Баррі Левінсона "Шахрайство, або Коли хвіст виляє собакою". Там теж йшлося про те, як політики через медіа маніпулюють масами – але з однією істотною різницею. "Шахрайство" 1997-го року випуску - фільм про те, як політики та ЗМІ маніпулюють нормальними людьми, роблячи їх легковірними дурнями. А "Не дивіться нагору" 2021-го року - фільм про те, як маніпулюють людьми, які самі і зі своєї волі ще раніше стали легковірними дурнями. Не будемо зараз сперечатися про те, що так чи це насправді - йдеться саме про фільм, де вони показані через цитати з соціальних мереж, що з'являються на екрані, саме такими.

Таким чином, якщо підбивати підсумки, "Не дивіться нагору" - це сатира не просто на політиків та ЗМІ, як "Шахрайство", а на весь так званий цивілізований світ. Знову ж таки, за рідкісними винятками в особі героїв Дженніфер Лоуренс, Леонардо Ді Капріо та деяких інших, які у фіналі за одним сімейним столом, прочитавши молитву та взявшись за руки, гідно зустрічають загибель людства. Такого людства, якому Адам Маккей відмовляє у праві на існування.

Уявити собі, що американська кіноакадемія вручить "Оскара" за найкращий фільм такій мізантропічній, в дусі Свіфта, сатирі сьогодні просто неможливо. А от якийсь другорядний приз як втішну нагороду кыноакадеміки, скоріше за все, дадуть.

Фото: Twitter