Генеральський розклад: як і чому головком ЗСУ Сирський оцінює військову погоду

Насамперед слід зазначити, що чинний головком ЗСУ Олександр Сирський, на відміну від свого попередника, нинішнього посла України у Великій Британії Валерія Залужного вкрай рідко дає інтерв'ю. З урахуванням цього факту кожен прес-вихід генерала – сам собою цікавий, оскільки проливає реальне світло на театр бойових дій, не спотворений експертними «прожекторами». І якщо говорити про ключові акценти, які розставив Сирський, то насамперед необхідно зупинитися на його меседжі про новий наступ путінських визволителів у Сумській та Харківській областях.

«Я можу сказати, що президент абсолютно правий, і цей наступ фактично вже почався. Тому що вже кілька днів, майже тиждень ми спостерігаємо збільшення майже вдвічі кількості наступальних дій противника за всіма основними напрямками», - наголосив головком ВСУ.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

За оцінкою Олександра Сирського, рашисти зараз кров із носа прагнуть створити в Харківській, Сумській, а також Чернігівській областях «буферну зону». При цьому дуже і дуже показово, шо генерал визнав: військова допомога Вашингтона Києву останнім часом зменшується - «Підтримка партнерів, звичайно, відіграє вирішальну роль. Особливо, коли нам допомагали Сполучені Штати. Наразі допомога з боку США зменшилась. І основна допомога йде від наших партнерів у Європі». На уточнююче питання про те, чи впорається Україна за допомогою лише Європи, якщо Трамп повністю перекриє кран постачання, Сирський відповів ствердно. «Так, звісно. Підтримка партнерів є обов'язковою, але нам потрібно розраховувати і на власні сили. І сьогодні Україна прогресує: розвиває власне виробництво артилерії, РЕБ, дронів».

Тут привертає увагу очевидний дисонанс у позиціях головкому ЗСУ та верховного головнокомандувача, яким є президент. Зокрема, в недавньому інтерв'ю одному з американських телеканалів, якраз під час візиту до США, що обернувся грандіозним скандалом в Овальному кабінеті, Володимир Зеленський заявив про те, що без допомоги США Україна матиме «мало шансів вижити». «Я думаю, це (подальша підтримка Вашингтона – ред.) дуже важлива, критично важлива», - заявляв Зе.

Утім, повернемося до генерала Сирського, який, серед іншого, розповів у деталях про провальну спробу повернути Бахмут влітку 2023-го. За його словами, ЗСУ розпочали тоді контрнаступ, розуміючи, що сил недостатньо, проте розраховували на ефект несподіванки. У результаті, як відомо, сталося не так, як очікувалося. При цьому Олександр Сирський фактично спростував інформацію, оприлюднену нещодавно The New York Times про те, що наступ на Бахмут було кинуто п'ять бригад: «Так, ми провели наступ на південь від Бахмута. Але ми проводили наступальні дії двома бригадами зі складу угруповання. Якби в нас було п'ять бригад, гадаю, що і Бахмут, і Соледар були б звільнені. Коли ми планували ці дії, розуміли, що наших сил недостатньо. Ми маємо дві бригади без додаткових боєприпасів. Тобто в межах того, що нам давали для ведення звичайних дій у звичайному режимі. Але ми розраховували на несподіванку, на те, що ми такими не лише авантюристичними, а й сміливими діями проб'ємо оборону супротивника з урахуванням того, що вона не була готова, не була такою, як, наприклад, на Запоріжжі. На жаль. У нас просто банально не вистачило сил та засобів».

До речі, якщо говорити конкретно про сили, необхідно зазначити, що головком ЗСУ фактично підтвердив слова Зеленського, вказавши, що щомісяця необхідно призивати по 30 тисяч осіб. З початку агресії противник збільшив своє угруповання вп'ятеро. Нині щомісяця, незважаючи на щомісячні втрати близько 40 тисяч. особового складу, армія путінських «визволителів» все ж таки збільшується приблизно на 8-9 тис. щомісяця і протягом року це виходить близько 120 тис. Наразі російське угруповання налічує 623 тис., за даними Олександра Сирського. І ця перевага вже відбивається на фронті, де ворог поки що утримує ініціативу. Також, зазначає генерал Сирський, почала повільно зростати у ворога і кількість боєприпасів, які він використовує щодобово. Якщо восени 2024 року окупанти застосовували близько 40 тис. боєприпасів на добу, потім був ряд наших ударів по сховищах і складах російських боєприпасів, після чого інтенсивність артилерії впала до 23 тис. боєприпасів, а зараз знову почалося повільне зростання до 27 тис. на добу у пострілах супротивника. Олександр Сирський вважає, що це частково пов'язано з тим, що, ймовірно, поновилося постачання боєприпасів із Північної Кореї.

Показово, що головком ЗСУ виступив проти демобілізації до кінця війни. За його словами, якщо буде прийнято закон, який дозволяє демобілізуватися з армії після 36 місяців служби, армія може втратити третину свого складу. Відповідаючи на запитання, як залучити до лав ЗСУ шість мільйонів чоловіків, які станом на сьогодні не оновили свої дані до ТЦК, Сирський наголосив: «Насамперед потрібна цифровізація. Коли процес оцифрований, ми знатимемо всіх наших громадян і те, де вони перебувають».

Розмірковуючи про те, наскільки реалістичним є сценарій із заведенням миротворчого контингенту на територію України (такий варіант обговорює коаліція охочих на чолі з Макроном та Стармером – ред.) Олександр Сирський зазначив: «Присутність військ тієї чи іншої країни на території нашої держави – це політичне питання. З військової точки зору, звичайно, наявність контингенту іншої країни – це додаткова гарантія безпеки, тому що вони гарантуватимуть, що принаймні частина, де розташовані ці війська, не буде вражена супротивником. Звісно, теоретично ці частини не будуть на лінії бойового зіткнення. Вони будуть там, де є мінімальний рівень загрози. Всі рішення, які ухвалює політичне керівництво, звичайно, ми підтримуємо. Тому що їх обговорюють із військової точки зору. І президент одноосібно ніколи таких рішень не ухвалює».

Ну, і, нарешті, формулюючи своє бачення слова «перемога» і, отже, завершення війни, головком ВСУ сказав таке: «Справедливий мир – коли вийшли на кордони, підняли прапори. І це завдання максимум. Реалістичне завдання – коли ворог покине нашу територію. Не знаю, яким чином. Або військовим шляхом. Ми робимо все принаймні щоб це сталося. Ми можемо і маємо це зробити. Просто маємо враховувати і наші можливості, і реальність. Те, що є межі, вони міжнародно визнані, і ми маємо на них стояти – це моє глибоке переконання. А як це буде зроблено? Політичним шляхом? За допомогою партнерів? Це вже інше питання».

Незабаром після виходу інтерв'ю головкому, Генштаб ЗСУ пояснив його заяву про наступ РФ у Сумській та Харківській областях. Зокрема, офіційний представник Генштабу ЗСУ Дмитро Лиховій наголосив, що ситуація в Харківській та Сумській областях залишається стабільною, хоча російські військові справді активізували там свої дії: Окремо Лиховій наголосив, що приводів для страху та істерик «тут точно немає».

«Противник за минулі кілька тижнів встиг посилити тиск на Харківському та Курському напрямках, зокрема, у прикордонні Сумської області», - зазначає представник Генштабу ЗСУ, але додає, що це частина наступальних дій, що розпочалися ще у травні 2024 року.

Дмитро Лиховій також наполягає, що окупанти поки не можуть досягти своїх цілей із захоплення міст Торецьк, Часів Яр та Покровськ у Донецькій області. «Що вже говорити про Суми та Харків, де у нас виставлено ешелоновану оборону, підготовлено фортифікації, вживаються інші заходи для протидії окупантам», - підсумував Дмитро Лиховій.

У тому, що сьогодні немає причин для паніки, переконаний і воюючий політолог Кирило Сазонов: «Недооцінювати події просто ризиковано, але й паніка – точно не союзник. Цілі противника очевидні. До моменту початку переговорів, які Кремль хоче відтягнути до осені, вони просто зобов'язані вичавити ЗСУ зі своєї території. Не в результаті переговорів домовитися про вихід чи заміну, а вибити військовою силою. За будь-яку ціну. Не зважаючи на втрати. Забувши про інші напрямки. Вибити, вичавити, перетворити території на місячний пейзаж, але порожній. Бо інакше власному населенню продати результат як «Перемогу над Україною (Заходом, НАТО)» неможливо. Та й увесь світ уже сміється з «СВО за планом». Основні ресурси у них на Курщині, там від 60 до 64 тисяч особового складу. З яких близько 10 тисяч прикордонників. Ось саме цією масою вони намагаються влізти на територію України».

Акцентувавши на тому, що рашисти «планували раптово і потужно влізти» на українську землю ще у вересні 2024-го, експерт резюмував: «У нинішніх умовах, коли ми здорово їх там розмотали, коли у нас там стоять бойові бригади і пристойна кількість дронів, коли саме там відмінно працює наша ударна авіація - на що вистачить їхнього угрупування? Точно не йдеться про наступ на Суми. Загалом не близько навіть. Про Харків тим більше навіть не смішно. Максимум – можуть залізти у прикордоння і там окопатися. Оголосити про створення буферної зони. Сточити задля цього всі свої високомобільні, справді елітні сили, що стягнули на Курщину. Тобто на Запорізькому та Костянтинівському напрямках окупанти не дочекаються цих підкріплень для наступу. Що також можемо вважати результатом нам у плюс».

Проте переговори, що відбулися в Санкт-Петербурзі за участю спецпредставника Трампа Віткоффа, свідчать про бажання цілої низки гравців у Вашингтоні «продати» Україну. У західних ЗМІ (а конкретно – в Reuters) почали з'являтися чутки про те, що після розмови з представником Путіна Віткофф сказав Трампу, що найшвидшим шляхом до угоди є надання РФ контролю над Луганською, Донецькою, Запорізькою та Херсонською областями. Втім, публічно це ніхто не підтвердив, хоча розмова з тим самим Путіним тривала 4,5 години.

Водночас інший представник Трампа Кіт Келлог заявив, що Україна може бути розділена "майже як Берлін після Другої світової війни" у рамках мирної угоди. Келлог припустив, що британські та французькі війська могли б взяти під контроль зони на заході країни в рамках «сил заспокоєння», а російська армія – на окупованому сході. Між ними мають бути українські війська та демілітаризована зона. Між арміями України та РФ пропонується створити буферну зону завширшки 18 миль. Також після укладання перемир'я в Україні можуть відбутися нові вибори.

Усі ці плани виглядають абсолютно утопічно. Втім, це свідчить про інше: у Вашингтоні не можуть визначитися, як діяти далі. Цим користуються у Кремлі, продовжуючи, нехай повільно та самогубно, але наступати.

Читайте також: Рада продовжить воєнний стан і мобілізацію

Читайте також: Деякі європейські чиновники вважають, що Трамп не має чіткого плану припинення війни в Україні.