Газ не врятував: як і чому путінська Росія втратила головний «шантажний» козир

Якщо Україна, що воює, перші дні 2023-го перебуває в щільних морозних «обіймах», то старт нового року для європейців видався настільки теплим, що вони засмагали і купалися на середземноморських пляжах. Таким чином погода принесла Європі тактичну перемогу над Москвою у газовій війні – тамтешні енергетики не лише припинили спалювати запасений на зиму газ, а й перейшли до небаченого для цього часу року поповнення підземних сховищ. Від того, скільки блакитного палива залишиться у сховищах до кінця опалювального сезону, багато в чому залежать шанси ЄС пережити не лише цю, а й наступну зиму під безперервним газовим цинічним тиском Кремля. Незважаючи на серйозні проблеми з імпортом, російський «Газпром» планомірно скорочує постачання до Європи, сподіваючись спричинити енергетичну кризу та соціальне невдоволення. Мотиваційна мета лежить на поверхні і суть її полягає в тому, щоб підірвати рішучість 27 країн ЄС допомагати Україні захищатися від російської агресії.

Зазначимо, що до повномасштабної російсько-української війни ЄС купував 40% всього газу в РФ, а тепер – менш як вісім відсотків.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

При цьому вкрай важливо акцентувати, що країни Євросоюзу мають більш довгострокове розуміння того, як вони збираються замістити російський газ: йдеться про будівництво нових терміналів з прийому зрідженого природного газу (деякі, до речі, вже введені в дію), закупівлю додаткових обсягів у США та Катарі, а також зниження споживання блакитного палива. Тобто, в принципі, вже зараз зрозуміло, звідки найближчими роками газ надходитиме до Європи. На цьому тлі все яскравіше проступає відсутність аналогічної стратегії у російської влади: зараз неможливо відповісти на запитання, куди «Газпром» міг би експортувати 90 млрд кубометрів газу, втрачених минулого року на європейському ринку. А перспективи проглядаються дуже і дуже не райдужні, хоча російська влада і намагається зображати гарну міну при поганій грі. Так, під завісу минулого року «газпромівське» керівництво не без пафосу заявило про існування двох ідей: газового хаба в Туреччині та проекту «газової спілки» за участю Казахстану та Узбекистану. Але в обох випадках поки що йдеться швидше про фантазії, що особливо ясно видно на прикладі турецького хаба: жодна країна чи компанія поки не зголосилася закуповувати там блакитне паливо, не було названо жодної цифри щодо можливих обсягів постачання або розмірів інвестицій. Що ж до «газового союзу», то влада обох середньоазіатських республік публічно зреклася такого формату, запевнивши, що готова закуповувати російський газ тільки на ринкових умовах. На кого за таких розкладів розраховане напускне вихваляння російського газового монополіста – питання риторичне. До речі, за критеріями платоспроможності та обсягу ринку, навіть Туреччина не є повноцінною заміною країнам ЄС, не кажучи вже про країни Середньої Азії. Отже, всі ці розмови про знаходження заміни ЄС як споживача газу – не більше, ніж пилюка в очі.

За підсумками грудня (а тоді було морозно) 2022 року споживання газу в Євросоюзі скоротилося на 13%. Як зазначають в Інституті ринкових досліджень Icis, головну роль тут відіграло енергозбереження. Найменше (мінус 7-8%) заощадили дві провідні промислові держави ЄС – Німеччина та Франція, зокрема через падіння вироблення на французьких ядерних станціях та німецьких вітряках.

Італія (-18%), Нідерланди (-16%) та Іспанія (-23%) практично утримали листопадові темпи звільнення від газової залежності. Статистика першого тижня січня показала стрімке повернення до жовтнево-листопадових темпів енергозбереження: за перші дні попит на газ у ЄС впав на цілих 38% порівняно із середніми значеннями за останні п'ять років.

Незважаючи на те, що на загальному тлі показники ФРН низькі, проте путінська Росія в особі Берліна втрачає свого найбільшого клієнта на Заході. Ще 2021 року німці імпортували 52% всього газу з РФ, а 2022-го ця частка впала до 22 відсотків. Наразі йдеться про 7% російського газу, який купує Німеччина.

Найбільшим постачальником замість Росії стала Норвегія із 33%. За перші місяці опалювального сезону німецька промисловість скоротила споживання природного газу на 23% порівняно із середнім значенням цього періоду за останні чотири роки. Населення та бізнес спалили на 21% менше газу. У новорічні свята економія виявилася ще вищою – близько 30%.

Загалом, як бачимо, поки що газова війна Росії з Європою йде не на користь Кремля, перспективи якого вистояти у війні з Україною залежать безпосередньо від стану економки. І тенденції тут для країни-агресора є неоднозначними. Ціна на російську нафту Urals встановилася на позначці нижче $40 за барель, це більш ніж у половину менше від світової ціни на Brent ($81). І набагато нижче введеної країнами G7 стелі шістдесят доларів. Росія, як ми вже зазначили раніше, зараз не продає нафту на Захід (хоча ціна стелі це дозволяє), а реалізує її лише країнам, які не запроваджували проти неї санкції. Але через обмеженість кількості покупців, Москва змушена торгувати з гігантськими знижками.

«Російська нафта Urals впала до $37,8 за барель. При тому, що приблизна вартість видобутку барелю Urals становить $41,5-52,5. Тобто через сорок днів після введення цінової стелі на російську нафту вона торгується вже нижче за собівартість. Адже це йдеться про «чисту» ціну – при тому, що з Кремля зараз усі, хто тільки міг, вибили суттєві знижки до і так невисокої ціни на їхню нафту. І це – поведінка «партнерських, дружніх для Росії країн», а не будь-якого НАТО. Отже, за фактом зараз із Росії просто майже безкоштовно вичавлюють стратегічні ресурси. Поки що нафтові. Потім найімовірніше підтягнуть і всі інші: газ, золото, діаманти, алюміній і так далі», - зазначає заступник Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.

«За кілька тижнів має відбутися перший перегляд цінової стелі. Вже ніхто не сумнівається, що його опустять із грудневих $60 до $40. Навряд чи одразу це буде запропоновано Польщею та Україною $30. Хоча й до цього теж дійде. Це власне прогнозувалося з початком агресивної фази війни: Росія заплатить за агресію всіма наявними ресурсами. Її спочатку каратимуть через ціни, а потім просто розшматують переможену тушку через концесії. Чи хтось сподівається, що світові держави раптом пощадять і відмовляться від власної вигоди – аби Росія втрималася?», - підсумовує експерт.

Таким чином, пазли складаються так, що з рук Кремля незабаром може бути остаточно і безповоротно вибитий один із ключових його козирів – нафтогазовий. Ну, а що стосується безпосередньо України, то, на думку профільних експертів, зиму-2023 ми, незважаючи на погодні несподіванки та ракетні прильоти по спецоб'єктах, повинні пережити без особливих потрясінь. І парадокс ситуації полягає у тому, що певним гарантом цього є країна-агресор.

«Сьогодні вітчизняна газова інфраструктура виконує свою роль на найвищому рівні. Її надійність гарантована передусім тим, що ми виконуємо транзит російського газу своєю територією до європейського споживача. Саме цей момент сформував умовну стабільність. Але розслаблятися не слід – попереду ще половина зими та найхолодніший період. Разом з тим, закачування газу здійснювалося практично до листопада, що дозволило накопичити понад 14,5 млрд. кубометрів. На даний момент у сховищах є 13 мільярдів, це досить добрий показник. На випадок, коли з якихось причин припиниться транзит російського газу, цієї кількості у сховищах має вистачити до кінця опалювального сезону», - поділився прогнозними розкладами в ефірі телемарафону експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.