«Фінляндизація» України: чому Путін досягає зворотних результатів

Останнім часом з боку деяких наших європейських партнерів знову залунали тези про те, що Україна мала б заради миру з Росією поступитися ідеєю вступу у західні системи безпеки. Зокрема, президент Володимир Зеленський в інтерв’ю італійському телеканалу Rai 1 заявив, що президент Франції Емманюель Макрон, щоб зберегти обличчя президенту Росії Володимиру Путіну, пропонував Україні частково поступитися своїм суверенітетом.

Загалом, подібні кулуарні фінти Макрона є ні чим іншим як черговою спробою Кремля просунуть «фінляндизацію» України. Проблема полягає в тому, що сама Фінляндія як раз вже «дефінляндизувалася». 

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Саме поняття «фінляндизації» виникло в 60-х роках 20 століття. В широкому сенсі воно означає вплив на меншу державу іншої, більш потужної. Яскравим прикладом цього явища став договір між СРСР та Фінляндією 1948 року. Йому передувало декілька війн. Першою була Зимова війна 1939-1940рр, коли агресія з боку Радянського Союзу та несамовитий опір фінів призвели до того, що Фінляндія не була повністю поглинута СРСР, хоча втратила 10 % території, вихід до Північного Льодовитого океану та частину промисловості.

У 1941 році фіни планували залишитися нейтральними, але вже через 3 дні після початку радянсько-німецької війни Червона армія почала бомбардування міст та портів Суомі. І Фінляндія відповіла на агресію, звільнивши свої території та вийшовши на старий кордон.

В 1944 році, Радянський Союз втретє за 5 років проявив збройну агресію й примусив фінів капітулювати. А у 1948 році був підписаний радянсько-фінський «Договір про дружбу, співпрацю та взаємодопомогу». Москва отримувала контроль над збройними силами Фінляндії, постачала власне озброєння, техніку та військових спеціалістів.

Кремль значною мірою контролював вищих посадових осіб Фінляндії, фіни слухняно видавали втікачів з Радянського Союзу, які просили політичного прихистку, а з бібліотек також вилучалась вся антирадянська література. В економічному плані Суомі теж потрапила в залежність від СРСР – під тиском відмовилась від економічної допомоги Заходу - «плану Маршала», погодилася на виплату репарацій промисловою продукцією та сировиною, промисловість країни почала працювати на потреби Радянського Союзу тощо. Але й цього виявилось замало для Москви. Ще в 1940 році після закінчення Зимової війни, на анексованих фінських територіях була створена Карело-Фінська РСР на чолі зі ставлеником Кремля комуністом Отто Куусіненом. Це створювало постійну небезпеку для фінів, адже в будь-який момент СРСР міг «возз’єднати» Фінляндію з Карело-Фінською химерою.

Така довга історична довідка потрібна для розуміння імперської політики Кремля та майбутніх перспектив для України. Адже спроба проведення «фінляндизації» України почався не вчора і навіть не з 2014 року, а ще з початку 2000-х, коли президентом РФ став Путін. Саме прихованою «фінляндизацією» й пояснюється українська багатовекторність, яка насправді маскувала зростаючий вплив Кремля на нашу державу.

Апогеєм «фінляндизації» України стало президенство Януковича. На ключові посади узгоджувались кандидатури з Москвою (пряма аналогія з фінляндизованою Фінляндією), а деякі з  очільників ключових міністерств – міністр оборони, глава СБУ – мали взагалі російський паспорт. Ну, й відмова від вступу до ЄС – це прямий тиск «старшого брата», щоб втягнути Україну до економічної химери під назвою Євроазійський союз.

Навіщо ж Кремлем брався приклад Фінляндії? А дуже просто. Щоб показати українцям красиву картинку. Ось, дивіться: «нейтральна» Фінляндія часів СРСР жила собі спокійно й багато, нічого поганого в «фінляндизації» немає, дружба з Росією – це не страшно, а навіть добре тощо.

Але для нашої держави готувалась зовсім інша «фінляндизація». Особливо гостро це стало зрозуміло після 2014 року, коли у нас анексували Крим та намагалися впихнути федерацію з окупованим Донбасом (ОРДЛО), який би блокував всю зовнішню політику України та був би «запобіжником» від вступу в ЄС та НАТО. Як тут знову не згадати Карело-Фінську ССР з його маріонетковим урядом на чолі з кремлівським ставлеником Отто Куусіненом.

І тут є ще один важливий момент: після 1991 року Фінляндія не залишилась позаблоковою, як це подають в Росії. Навпаки, вона взяла курс на інтеграцію до європейської спільноти, та вступила в Європейський Союз. Фіни на той час вважали, що цього достатньо для збереження незалежності та економічного розвитку «країні тисячі озер». Але повномасштабна збройна агресія РФ проти України у лютому показала, що цього недостатньо, а найближчі сусіди РФ можуть стати наступною жертвою.

Кремлівський старець так загрався в геополітику, що навіть «завжди нейтральні Фінляндія та Швеція» вирішили прискореними темпами втупити до НАТО. І абсолютно очевидно, що Україні треба взяти приклад вже з такої – новітньої – «фінляндизації», й самій рухатися в НАТО.

Як показала історія, жоден нейтральний статус, позаблоковість, багатовекторність, меморандуми безпеки від сильних світу цього не убезпечили нашу державу від агресії з боку агресивного північного «сусіда». Бо тільки колективна безпека, за якою стоять потужні міжнародні гравці, такі як США та Великобританія, може гарантувати територіальну цілісність та незалежність нашої держави. Для нас НАТО – це не про те, який вектор розвитку обрати, для нас зараз вступ до НАТО – це питання збереження незалежності та виживання українського народу.

Читайте також: Коли настане перелом у війні з РФ – українська розвідка назвала конкретний строк

Читайте також: Путін тяжко хворий на рак крові