Фактор ізгоя: як переговори США та Тегерана можуть вплинути на мирний процес щодо України

Увечері у вівторок, 22 квітня, видання Financial Times з посиланням на обізнані джерела повідомило, що Путін запропонував зупинити бойові дії в Україні на всій протяжності нинішньої лінії фронту в рамках зусиль для досягнення миру. За словами трьох співрозмовників газети, кремлівський диктатор на нещодавній зустрічі зі спецпосланцем Трампа Стівом Уіткоффом у Санкт-Петербурзі сказав, що Москва може відмовитися від претензій на райони чотирьох частково окупованих областей, які залишаються під контролем Києва.

Джерела FT стверджують, що після цього США висунули пропозиції, які включають визнання Вашингтоном анексованого Криму російською територією, а також визнання фактичного контролю Росії над частинами чотирьох регіонів, які вона утримує нині. Ця пропозиція є першою офіційною вказівкою з початку війни на те, що Москва може відступити від своїх максималістських вимог, зазначає FT.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

«Однак європейські чиновники попередили, що Путін може використати цю поступку як приманку, щоб переконати Дональда Трампа ухвалити інші вимоги Росії та нав'язати їх Україні. На Київ зараз чиниться сильний тиск, щоб він поступився, і Трамп зміг заявити про свою перемогу», - сказав один із співрозмовників видання. Також один із західних чиновників додав, що обсяг тиску на Україну «просто вражає уяву».

Путінський спікер Пєсков у коментарі FT зазначив: «Йде напружена робота. Ми розмовляємо із американцями. Робота складна і потребує багато часу, тому важко очікувати негайних результатів, і ця робота не може бути публічно». Тобто кремлівський рупор не підтвердив, але й не спростував інформацію газети.

Тим часом, президент Зеленський заявив, що Україна готова до переговорів з Росією після припинення вогню, але попередив, що швидко узгодити всі умови мирної угоди буде неможливо. Зе також прокоментував повідомлення про те, що США можуть визнати Крим російським у рамках мирної угоди і заявив, що Україна не визнає російську окупацію півострова де-юре, оскільки це було б неконституційно.

Тим часом, газета The New York Post з посиланням на неназваного представника адміністрації США виклала свою версію того, яким може бути мирний план Трампа, який він обіцяв оприлюднити найближчими днями. За версією видання, пропозиції Вашингтона «можуть включати розгортання європейських військ в Україні у разі припинення вогню». «Найскладніше – визначити, як виглядають сили безпеки. Ми називаємо це силами забезпечення сталості», - пояснив співрозмовник.

За його словами, також розглядається питання щодо створення окремих сил для спостереження за припиненням вогню, які виглядатимуть як «спільна комісія» українців, росіян та третьої країни, яка не входить до НАТО. Ця комісія має спостерігати за тим, щоб обидві сторони склали зброю.

Паралельно із глобально-мирним треком розвивається ще один важливий сюжет – Путін 22 квітня ініціював тему прямих переговорів з Україною, щоб обговорити запропонований Зеленським мораторій на далекобійні удари. При цьому речник Кремля Пєсков дав зрозуміти, що Київ має попередньо скасувати указ про заборону на переговори з Путіним. Зеленський на це відповів, що з боку Києва "нема, і не буде жодних перешкод" для переговорів із РФ. Однак нинішній господар Банкової не уточнив, чи зніматиме заборону на переговори з кремлівським диктатором.

У ситуації, що склалася, очевидно одне: готовність розпочати прямі переговори - свідчення того, що обидві сторони, хоч і мають кардинально різні уявлення про умови миру, все-таки не хочуть зривати запущений Трампом процес вироблення угоди про завершення війни. З одного боку, це дає тендітну надію, що переговори можуть перейти з категорії «про все, але ні про що» до прагматичного русла. Однак, з іншого боку, витоки в західних медіа, де Україну схиляють відмовитися від АРК та окупованих територій, свідчать про те, що переговорний процес буде, м'яко кажучи, непростим і нешвидким.

Утім, деякі експерти вважають, що говорити про «зраду» з боку Вашингтона поки немає підстав.

«Перш ніж хапатися за валеріанку через чергові вкидання в західній пресі, згадайте історію з «боргами України». Спочатку малювали – 500 млрд «боргу» та вимагали підписати за 2 години. Пішли до еротичної подорожі. Потім – 350. Пішли до еротичної подорожі. Далі – 120. Пішли до еротичної подорожі. Потім це кудись зникло. Те саме стосується й «тиску на Україну», «нейтральний статус ЗАЕС», «російський Крим» та іншу дипломатичну лабуду. Все, що зараз ллється у «чесних та непідкупних світових ЗМІ», - це не сила, а демонстрація безсилля. Без урахування позиції Європи та України це все віртуальні вологі фантазії для прикриття порожнечі. Що справді важливо? Виробництво зброї. Ракет на 2-3 тисячі кілометрів та іншої зброї. Чим більше у нас буде зброї, тим менше про Україну таким тоном говоритимуть навіть «анонімні джерела», - наголошує політолог Тарас Загородній.

У контексті поки що змістовно сирого мирного треку слід звернути увагу ще на одну грань. Про що йдеться? Минулого вікенду в Римі відбулися переговори Ірану та США про ядерну угоду. Дональд Трамп назвав переговори з Тегераном «дуже добрими», а глава іранського МЗС Аббас Аракчі – «дуже конструктивними». Ключовий результат римської зустрічі – обидві країни домовилися розпочати розробку нової угоди. Продовження діалогу очікується вже цього тижня у Женеві, а згодом в Омані.

Тобто, як бачимо, цей кейс рухається у турборежимі. Основних спірних питань під час обговорень два. Перший – у якому форматі Іран може зупинити свою ядерну програму. Тегеран наполягає, що зупинить свої збагачувальні центрифуги, але не стане їх демонтувати та вивозити надлишки урану, що повторює умови попередньої угоди 2015 року, тоді як Білий дім досягає повної денуклеаризації Ірану з вивезенням із країни всіх ядерних запасів та потужностей. Ну, і другий переговорний камінь спотикання – гарантії того, що Вашингтон виконає свої зобов'язання щодо зняття санкцій з Ірану у разі укладання угоди. У цьому контексті іранські ЗМІ нагадують про те, що Трамп вивів США з аналогічної угоди у 2018 році, і вимагають закласти у новий договір гарантії, що цього не станеться «на біс».

Власне, тема гарантій вводить угоду третього гравця, якою найчастіше називають путінську Росію. Наприклад, The Guardian пише про те, що Тегеран під час римських переговорів назвав РФ не лише можливим місцем, куди можуть відправити іранські запаси високозбагаченого урану, а й «арбітром у разі порушення угоди». І тут дуже показово, що Путін демонстративно підписав закон про ратифікацію договору «про всеосяжне стратегічне партнерство» між РФ та Іраном якраз на тлі ірано-американських дискусій у Римі. Такий собі демонстративний кремлівський «привіт».

Зрозуміло, що якщо до іранської угоди так чи інакше підключаться росіяни, це може зміцнити позиції країни-агресора і в переговорах про Україну, оскільки для адміністрації Трампа буде важливо зберегти відносини з Москвою як мінімум для вирішення проблеми Ірану. Саме цей фактор, на переконання експертів, може бути однією з причин, через яку США зараз, за версією американських медіа, максимально продавлюють прийнятний для Путіна варіант «миру». З іншого боку, переговори США та Ірану можуть зірватися і ситуація може докорінно змінитись. Але в будь-якому разі діалог по лінії Вашингтон-Тегеран несе для нашої з вами країни серйозні ризики, при тому, що й вигоди можуть мати місце.

«Хоча ми не є безпосередніми учасниками цих переговорів, їхні результати можуть вплинути на глобальну геополітику, енергетичні ринки, регіональну безпеку та міжнародну підтримку України за умов війни з Росією. Успіх переговорів може позитивно вплинути на наші перспективи, хоча вистачає і ризиків. Візьмемо економічні аспекти. Ціни на нафту, від яких значною мірою (кажуть до 30%), залежить наповнюваність російського бюджету. Якщо зняття санкцій з Ірану може дозволити Тегерану повернутися на глобальний ринок нафти, це значно збільшить експорт нафти і відповідно впаде ціна. У принципі, обсяг може зрости до 3-4 млн. барелів, але станеться це не одномоментно, на жаль. Отже, ми можемо отримати економію від імпорту, що особливо важливо за умов війни та обмежених бюджетних ресурсів. Зниження нафтових цін послабить економіку Росії. До того ж Україна може побічно виграти від диверсифікації джерел енергії на глобальному ринку, але це залежить від того, чи зможе вона скористатися зниженням цін для укладання вигідних контрактів», - зазначає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

«Переговори між Іраном та США торкаються інтересів Росії, Китаю, Ізраїлю та європейських країн, деякі є ключовими гравцями у війні в Україні. Успіх чи провал переговорів можуть змінити баланс сил у регіоні та вплинути на міжнародну підтримку України. Успішна угода може дозволити Європі (сумнів у США) перерозподілити дипломатичні та фінансові ресурси на підтримку України, оскільки іранське питання перестане бути пріоритетом. Однак, що ми вже не раз спостерігали за ці два роки, провал переговорів та ескалація на Близькому Сході можуть відвернути Захід від України, зменшивши військову та економічну допомогу», - констатує експерт.

Ігор Семиволос вважає, що у випадку, якщо «ядерна» угода призведе до зняття санкцій та нормалізації відносин Ірану із Заходом, Тегеран може скоротити постачання зброї Росії через тиск США та Європи. Зворотний бік, резюмує експерт – провал переговорів: «Якщо США чи Ізраїль виконають свої загрози, це може спровокувати Іран до прискорення ядерної програми чи активнішого постачання зброї Росії, зокрема ракет, які можуть бути використані проти України».

Тобто все, як завжди, складно. Що тут можна порадити з огляду на те, що ми практично розірвали будь-які стосунки з Тегераном. Було б непогано лобіювати через західних партнерів, які так чи інакше залучені до цього процесу, ідею, що будь-яка угода повинна включати умови щодо припинення військової співпраці Ірану з Росією», - підсумовує Ігор Семиволос.

Читайте також: Мирні переговори у Лондоні скасували

Читайте також: ТОП-чиновники США, Франції та Німеччини відмовилися приїжджати до Лондона