Фактор Дональда: яких «сюрпризів» чекати від Трампа у 2025-му Україні та світу

Розв'язана путінською Росією повномасштабна війна проти України та близькосхідна криза вивели 2024-го конфронтацію на новий рівень і змушували моделювати алармістські сценарії великої війни, яку окремі експерти та політики називали третьою світовою. Безумовно, невизначеність посилювали американські вибори – одні з найнепередбачуваніших у новітній історії Сполучених Штатів. Президентські перегони в США в 2024 році, нагадаємо, складалися досить драматично. Спочатку у фінальній сутичці за Білий дім мали зійтися колишній і чинний президенти – республіканець Дональд Трамп та демократ Джо Байден.

Однак у 81-річного на той момент Байдена кампанія не залагодилася, і на єдиних дебатах між цими кандидатами 27 червня демократ провалився, не впоравшись зі стресом. Ситуація стала дуже катастрофічною, коли 13 липня у місті Батлер у штаті Пенсільванія на Трампа було скоєно замах. Кадри закривавленого екс-президента, що скидає стиснуту в кулаку руку і кричить: «Боротись!», облетіли весь світ. Після цього більшість експертів погодилася: стрілець, що цілився у Дональда Трампа, буквально поховав останні шанси Джо Байдена переобратися на другий термін. Через тиждень пан Байден вийшов з гонки, а кандидатом у президенти від демократів стала віце-президент Камала Гарріс. Демократка, яка вдерлася в кампанію, почала стрімко набирати популярність, а від колишньої переваги Трампа не залишилося і сліду. Програв республіканець та єдині дебати з пані Гарріс, які пройшли 10 вересня.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Проте ближче до 5 листопада – дня виборів – імпульс, який Камала Гарріс отримала від раптової появи у гонці, вичерпався, а до фінальної битви кандидати, за оцінкою соціологів, підійшли з рівними шансами на перемогу. Втім, як показали результати голосування, експерти переоцінили популярність Камали Гарріс, яка програла супернику сім із семи штатів, що вагалися. У результаті Дональд Трамп здобув впевнену перемогу – і через чотири роки повертається до Овального кабінету, знову обіцяючи «зробити Америку великою».

Американські вибори-2024 поставили всі держави світу – як партнерів та союзників США, так і їх опонентів, перед одним питанням: які наслідки матиме прихід нової адміністрації до Білого дому для тих чи інших країн та міжнародних організацій.

Не чекаючи на свою інавгурацію, яка відбудеться 20 січня 2025-го, Трамп розгорнув ту ще міжнародну активність, яка, серед іншого, стосується територіальних претензій до інших країн – Панами, Канади та Данії. Нагадаємо, що деякий час тому головний республіканець почав вимагати Панами повернути канал між Атлантичним і Тихим океанами, пропонувати Канаді увійти до складу США, а Данії - продати американцям острів Гренландія. Це вже цілком закономірно викликало негативну реакцію всіх трьох держав, а Данія заявила, що збільшить витрати на оборону свого острова.

Тим часом старий-новий лідер США продовжує нарощувати свою риторику. У четвер, 26 грудня, він написав у соцмережах спеціальний пост, який присвятив своїм територіальним домаганням. Зокрема, Трамп, побажавши щасливого Різдва, «чудовим солдатам Китаю, які з любов'ю, але незаконно експлуатують Панамський канал», нагадав, що США вклали у нього мільярди доларів. Крім цього, пан Трамп привітав з Різдвом «губернатора Канади» Джастіна Трюдо, «податки в якій надто високі, але, якби Канада стала нашим 51-м штатом, їхні податки були б знижені більш ніж на 60%». Принагідно без п'яти хвилин американський президент додав, що Канада була б більш захищеною у складі США. «Те саме стосується і народу Гренландії, який необхідний Сполученим Штатам з метою національної безпеки і який хоче, щоб США були там, і ми будемо там!», - підсумував Дональд Трамп.

Територіальні замашки майбутнього господаря Овального кабінету спочатку сприймалися як епатажний тролінг, проте останніми днями впливові західні медіа оцінюють ситуацію у більш ніж реалістичному фокусі. Наприклад, New York Times недавно написала наступне: «Заяви обраного президента – і приховані за ними погрози – стали ще одним нагадуванням, що його версія «Америка, перш за все» - це не ізоляційне кредо. Його агресивна інтерпретація цієї фрази нагадує експансіонізм чи колоніалізм президента Теодора Рузвельта, котрий закріпив контроль над Філіппінами після іспано-американської війни. Вона відображає інстинкти забудовника, який раптово отримав у розпорядження могутність найбільшої у світі армії, щоб підкріпити свою стратегію ведення переговорів. Трамп неодноразово давав зрозуміти, що не завжди вважає кордони інших країн священними. Коли Росія почала конфлікт в Україні, його першою реакцією було не засудження захоплення земель, а зауваження, що цей крок президента Володимира Путіна був «геніальним».

Навіть зараз, коли Трамп прагне укласти договір щодо припинення військового конфлікту, він жодного разу не сказав, що кордони України мають бути відновлені, що є ключовою вимогою США та НАТО. Він лише пообіцяв «угоду» щодо припинення бойових дій».

Для нашої з вами країни ця тенденція справді тривожна, оскільки непорушним фундаментом української позиції у війні з путінською Росією є принцип непорушності кордонів, територіальної цілісності та суверенітету. Очевидно, що якщо США в особі Трампа почнуть порушувати ці принципи, зробивши постійні інтервенції та анексії територій не злочинним винятком, а звичайним правилом, то повномасштабне вторгнення РФ в Україну перетвориться на один із «пересічних епізодів». Більше того, це дозволить країні-агресорові, розправивши плечі, заявляти, мовляв, якщо США, керуючись власним розумінням своїх національних інтересів, хочуть захопити Канаду чи Гренландію, то чому ж це не може робити Москва, анексуючи АРК, Донбас та окремі регіони України? Загалом, заданий Трампом «територіальний» тренд для нас є вельми небезпечним.

«Обрання Дональда Трампа – це перехід до двійкової політичної системи. Тобто або одиниця, або нуль без аналогових нюансів. Або слухняний молодший партнер, або небажаний тягар. Або провідник політики США, або той, кого захищати можна лише за гроші. І якщо старшому партнерові раптом знадобилася Гренландія чи Панамський канал, то віддавати їх треба з радістю та вдячністю. Принаймні так вважає 47 президент США. Трамп поки що не виключає думки, що він зможе припинити війну в Україні. Але не за добу, звісно. З оточення Трампа лунають тверезі думки, що в найоптимістичнішому сценарії припинення бойових дій можливе восени 2025 року. А про песимістичний сценарій навіть згадувати не хочеться, тому що в ньому війна різного рівня інтенсивності триватиме ще роками», - зазначає політолог Олександр Кочетков.

Оптимістичний сценарій, на переконання експерта, можливий, якщо Путін спробує під час переговорів стати з Трампом на один рівень, чим особисто його образить.

«Однак у такому разі відкриється дуже цікава опція: американські високотехнологічні стартапи на чолі з Ілоном Маском створюють щось на кшталт консорціуму з наміром перетягнути на себе значну частину бюджету Пентагону у 850 млрд доларів. І випробувати таку новітню зброю, якою керує штучним інтелектом, будуть, зрозуміло, в Україні. Що дозволить компенсувати недостатність нашого мобілізаційного ресурсу і в армії недоімперії виникнуть серйозні проблеми. Але якщо в цьому випадку на боці Росії виступить Китай з його надсучасними бойовими розробками, то прифронтова частина України перетвориться на територію, непридатну для існування біологічних організмів розміром більше за щура. Втім, існують і приємніші тенденції. Наприклад, події у Сирії можуть стати прообразом краху Росії у середньостроковій перспективі. Рушійною силою такого краху стане мусульманське населення РФ, а продюсувати процес може Туреччина, як, власне, і сталося в Сирії. Двом імперіям, що відроджуються, існувати в одному геополітичному просторі неможливо. А Туреччина Ердогана будує свою набагато ефективніше, ніж Росія Путіна. Тож основне завдання України – не зникнути у тих вихорах глобальних змін, які зараз вирують світом», - підсумовує Олександр Кочетков.

Читайте також: Трамп хоче припинення війни в Україні, - Шольц

Читайте також: Визначено місце України в рейтингу найбільших економік світу