Фахівці розповіли, чому в градусниках використовується ртуть

В середні віки люди цікавилися всім - від філософії до теології, від астрономії до медицини. Прагнучи пізнати навколишній світ, намагалися виміряти температуру оточуючих істот и предметів. Правда, підібрати термометричну рідину виявилося не так-то просто. Вона повинна була відповідати декільком критеріям, одним з яких є лінійна залежність об'єму рідини, тобто довжини стовпчика з нею, від температури.

Перші медичні моделі термометрів, запропоновані ще Галілеєм, виготовлялися на основі води, але у ній через особливості хімічної структури залежність сильно викривлюється на показнику близько 4°С. Цей ефект вносив похибки в коефіцієнт лінійної залежності при температурах вищих за 4° С. Крім того, водяні термометри працювали повільно.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Спиртовмісні рідини виявилися більш вдалими. Зараз вже важко встановити, хто саме був автором цієї ідеї. Збереглися тільки окремі свідоцтва про експерименти Галілея і його учнів. Приблизно тоді ж, в XVI-XVII століттях, почало активно розвиватися алхимическое вчення, яке будувалося на ртутно-сірчаній теорії.

Так, незважаючи на те, що спиртовмісні термометри використовуються і зараз, увага людей зосередилась на ртуті завдяки її дивовижній властивості: її обсяг при нагріванні або охолодженні змінюється рівномірно, тобто в першому випадку ртуть розширюється і піднімається по трубочці термометра вгору, а в другому - опускається.

Перехід на ртуть дозволив зменшити час вимірювання температури з півгодини до декількох хвилин. До того ж ртуть має широкий діапазон доступних для вимірювання значень - від -37°С до +356°С, що теж говорило на її користь.

Винахідником першого працюючого ртутного термометра став голландський вчений Даніель Фаренгейт. У 1714 році він зібрав перший прилад на основі ртуті, який мав високу точністю вимірювань, а в 1724 році створив свою шкалу температур, яка досі використовується в США.

Перший медичний термометр на основі ртуті створив англійський лікар Кліффорд Оллбат в 1866 році. Цей термометр дозволяв знімати показання температури менш ніж за 5 хвилин, тоді як водним і водно-спиртовим потрібно для цього більше 20.

Наскільки небезпечна рутуть?

Говорити про те, що ртуть небезпечна, не зовсім вірно. Вона, як і будь-яка речовина, може перебувати в твердому, рідкому або газоподібному стані. Металева ртуть при нормальних умовах - це рідина, яка не є небезпечною. Але ртуть, як і будь-яка рідина, випаровується навіть при кімнатній температурі, і саме газоподібна ртуть і становить небезпеку.

Випаровуючись і потрапляючи до легенів, вона там і залишається, отруюючи організм: пари ртуті дуже важкі в порівнянні з повітрям, і їх не вдасться видихнути. І хоч для причинення шкоди організму ці пари необхідно вдихати протягом декількох місяців, прибрати розбитий термометр краще якомога швидше.

Насамперед необхідно відкрити в приміщенні вікна. Великі кульки ртуті зібрати за допомогою маленького пензлика на аркуш паперу, за прикладом совка, а дрібні прибрати одноразовим шприцом або піпеткою. Викидати у відро для сміття їх не можна.

Кульки ртуті, так само як і частини термометра, необхідно помістити в скляну банку з холодною водою, закрити її і поставити в прохолодне місце. Вода потрібна, щоб ртуть не випаровувалася.

Фото: kolobok

Важливо! Матеріал підготовлений на підставі останніх, науково перевірених та актуальних досліджень у сфері медицини. Матеріал, підготовлений журналістом «Lenta.UA», має виключно інформаційний характер і не є закликом до дії чи підстави для встановлення медичного діагнозу. Всі рішення щодо здоров'я повинні бути обов'язково узгоджені з Вашим лікарем, закликаємо обов'язково звертатися до фахівців.