Еволюція підкупу: від гречки до безкоштовного Wi-Fi

Чи не кожна виборча кампанія в Україні супроводжується численними звинуваченнями в підкупі виборців. Утім дуже часто подібна критика викликає суперечки – вважати ту чи іншу дію кандидата підкупом виборця або ж оригінальним методом агітації. Пов'язано це з тим, що багато кандидатів працюють досить тонко, і юридично довести «підмазування» до електорату надзвичайно складно. Наприклад, днями Громадянська мережа «Опора», що займається питаннями фальсифікацій у ході виборчого процесу, заявила, що концерт кандидата в президенти Володимира Зеленського, який відбувся на вихідних в Ужгороді, слід розцінювати як підкуп виборців. 

У чому претензія активістів? Річ у тім, що Зеленський провів два концерти – один платний (ціни на квитки на який коливалися в межах від 350 до 1950 грн), а за кілька годин до цього – безплатний, вхід на який здійснювався виключно за запрошеннями. 

У коментарі місцевим журналістам сам Зеленський зазначив, що такі благодійні концерти проводяться регулярно, проте «раніше вони про це не розповідали, тому що їх не питали, а піаром команда не займалася». За словами кандидата, це для них традиційно – безплатний концерт удень, а ввечері – комерційний. 

До Зеленського складно підкопатися: безплатні концерти в Україні – річ буденна і часто пов'язана з різними благодійними та маркетинговими ходами з боку організаторів різних акцій. Іншими словами, довести факт того, що той чи інший концерт має агітаційну мету, вкрай непросто. Власне, в цьому і криється завдання хороших політтехнологів, що працюють на того чи іншого кандидата: «запакувати» агітацію таким чином, щоб за формально юридичними ознаками ніхто не зміг до неї причепитися.

За роки незалежності України були створені дуже витончені схеми з підкупу виборців. Lenta.UA вирішила розповісти про найоригінальніші з них. 

Одними з піонерів у сфері товарних відносин під час виборчого процесу стала група політтехнологів на чолі з покійним директором Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Ігорем Левенцом. Ще на довиборах до парламенту 2000 року вони запам'яталися «цукровою» технологією на округах Сергія Тігіпка (№36) з центром у Павлограді Дніпропетровської області, а також тодішнього голови НАК «Нафтогаз» Ігоря Бакая (№64) у Житомирській області. 

Річ у тім, що виборча кампанія до парламенту тоді збіглася з різким подорожчанням цукру, чим, власне, і скористалися фахівці виборчих технологій. На округ у Павлоград були завезені тонни цукру за низькою ціною – 4 гривні за кілограм. На машині, з якої велася торгівля, красувався портрет Тігіпка. Втім, тоді ніхто навіть не надумав звинувачувати політика в підкупі – адже формально здійснювався продаж цукру, а не його безоплатна передача місцевим жителям. 

Використання «цукрової технології» закінчилося несподіваним поворотом: за справу взялися перекупники, прибрали до рук весь цукор кандидата в депутати і перепродати його на ринках міста з маржею. На окрузі Бакая, який також вели «левенцовці», кіло цукру відпускали всього за 2 гривні. Але з однією умовою: продавали лише по 3 кілограми на руки. В підсумку обидва політики, що забезпечили своїм виборцям «солодке життя», потрапили до Верховної Ради.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Пізніше під тих чи інших кандидатів почали створювати цілі «сітки», за допомогою яких здійснювалася скупка голосів. Найбільш успішним на цьому терені став Леонід Черновецький, який зумів за рахунок продуктових пайків сформувати цілу армію «бабусь», котрі щиро підтримали його на виборах мера Києва. 

Нікуди не зникли методи грошового або будь-якого іншого матеріального впливу на виборців і після Революції Гідності. Просто багато хто став це робити хитріше. Скандалом обернулася історія з організацією безплатних обідів у Київській області в ході парламентських виборів 2014 року. Мер Бучі Анатолій Федорук, очевидно, вирішив підгодувати своїх потенційних виборців заради того, щоб роздобути жаданий депутатський мандат. Заради цього він «накрив поляну» в одному з місцевих кафе. Все це вилилося у скандал і навіть в заяву МВС про неприпустимість подібних методів агітації. І хоча кримінальної відповідальності Федоруку вдалося уникнути, до Верховної Ради він потрапити не зміг. 

Трагікомічна історія сталася в Києві під час місцевих виборів 2015 року, коли для жителів житлового масиву кандидати від «Батьківщини» до міськради влаштували перевірку зору з подальшою безплатною видачею окулярів. Там же було встановлено плакат партії «Батьківщина» із гаслом «Розглянь свого кандидата, зроби вибір свідомо». Цікаво, що окуляри видавалися за паспортом з пропискою. Але люди подумали, що на всіх окулярів може не вистачити, і вчинили масштабну бійку. В результаті довелося викликати поліцію... 

Деякі політики у глибинці додумалися підтягувати потенційний електорат за допомогою... безкоштовного Wi-Fi. Так, у парку міста Радомишль Житомирської області один із кандидатів від Блоку Петра Порошенка встановив свої ім'я та прізвище як код доступу до Wi-Fi-точки. Жодних наслідків для кандидата ця креативна технологія не мала, але впізнаваності серед молоді, котра бажає покористуватися халявним інтернетом, він домогтися зумів. 

Чи варто очікувати використання подібних фішок на нинішніх президентських виборах? Досить імовірно, що хтось із численних кандидатів вигадає щось оригінальне. Але загалом, як відзначають експерти, більшість топ-кандидатів вирішили користуватися перевіреними роками технологіями з масової скупки голосів за допомогою потужних «сіток», оплачуючи голоси готівкою. Чи відловлять порушників правоохоронні органи? У цьому виникають великі сумніви. Незважаючи на відкриття численних кримінальних справ, треба визнати, що за останні кілька років за фактом підкупу посадили аж одну людину...

Дмитро Крижак

Читайте також: Усі кандидати в президенти України: повний "фейс-контроль"

Читайте також: Крім томосу: у Порошенка з'явилася ще одна передвиборча "фішка"