Енергетична галузь України: виклики та перспективи

Ефективне управління будь-якими процесами можливе, коли одночасно існує аналіз історичного досвіду та тверезий погляд у майбутнє. Успіх чекатиме той бізнес-кейс, який був створений та впроваджений, ґрунтуючись на уявленнях про ринок майбутнього.

Фокусуючись на енергетиці є очевидним тренд майбутнього ринку, це водень. І про розбудову такої моделі потрібно вже дбати сьогодні, аби завтра бути серед лідерів та здобути успіх. Але чи можливо зробити квантовий стрибок у промисловому розвитку для України без вирішення вузьких проблемних питань, які обмежують наші дії вже сьогодні?

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Думаю, що ні. Тому хочу звернути увагу перш за все на головну проблеми вітчизняної енергетики – це повна відсутність ринку енергоресурсів та викривлене впровадження всього нового.

Наприклад, сегмент відновлювальних джерел енергії. Нівелювання досвідом інших країн призвело до проблем. Маючи найвищий в Європі зелений тариф, ми підійшли до технологічного обмеження будівництва нових альтернативних електростанцій (4,8 ГВт) та накопичили багатомільярдні борги на ринку електроенергії за рахунок перехресного субсидіювання. На сьогодні це є серйозним викликом, особливо враховуючи прогнози по збільшенню встановлених потужностей ВДЕ у 2020 році з нинішніх 5,8 ГВт до близько 8 ГВт, призведе до зростання витрат на покриття "зеленого" тарифу орієнтовно з 28 млрд грн у 2019 році до 45 млрд грн у 2020 році. Слід очікувати, що у наступному році дефіцит коштів на оплату електроенергії виробникам з ВДЕ може сягнути 13-14 млрд грн. Неправильно розвиваючи нове, нажаль вбиваємо вже існуючу та надійну атомну генерацію.

Як виправити ситуацію на ринку електроенергії?

Найперше, це поступово відкрити ринок для великого обсягу дешевої електроенергії, яку виробляє атомна генерація. Результат буде очевидний, для споживачів – це зменшення ціни; для виробника – це збільшення товарної виручки; для суміжних типів генерації – це одне з джерел дотації їх програм розвитку.

По-друге, стимулювати програми розвитку альтернативної енергії та збільшення маневреності теплової генерації, зокрема за рахунок покладання акцизу на торгову виручку Енергоатому та прозорого його використання через державний Фонд енергоефективності.

Якщо такі зміни розпочати впроваджувати вже у 2020 році, ми побачимо зменшення середньозваженої ціни електроенергії та амплітуди її коливання. Варто очікувати, що середня ціна за наступний рік складатиме 1,4 грн/кВт, що буде найнижчою серед країн східної Європи. І такий тренд цілком вписується в економічне обґрунтування, адже зокрема в Україні найбільший обсяг атомної генерації. При цьому кінцева ціна на електроенергію може змінитись не суттєво і складатиме приблизно 2,0 грн/кВт. Пояснюється ситуація тим, що відбуватиметься зростання витрат системних операторів на утримання інфраструктури і відтак збільшення тарифної складової.

По-третє, відкрити новий сектор енергетики – це системи накопичення електроенергії. На кожен новий 1 ГВт ведення потужностей альтернативної енергетики наша об’єднана енергосистема потребуватиме 0,3 ГВт акумулюючих потужностей. Тобто до 2030 року потужність енергозберігаючої інфраструктури має складати щонайменше 4,5 ГВт або 1,5% від спроможності світової інфраструктури.

Одним з оригінальних кейсів по створенню energy storages в Україні може стати будівництво систем накопичення на базі соляних шахт в Солотвино, які в свій час розглядались як потенційні газосховища. Їх безпосередня близькість до кордону з ЄС та розташування в зоні БуОЕС дозволяють отримати достойний економічний ефект.

Україна має можливість вже сьогодні закріпити свої майбутні позиції на енергоринку Європи і, окрім потужних газосховищ експлуатувати гнучку інфраструктуру накопичення електроенергії. Це не тільки новий вид послуг, але і розвиток нового сектору економіки, електромобільна галузь.

Говорячи про довгостроковий прогноз ринку електроенергії, очевидним є гостра необхідність синхронізації з енергосистемою Європи. Існує технічна та економічна передумова такого кроку, - збільшення стабільності української енергосистеми та конкуренції на ринку. Моделювання показується, що у випадку різкого розвантаження/завантаження енергосистеми України, в обсязі 1 ГВт, відбувається дестабілізація системи. Це ризик енергетичної безпеки, і синхронізація з ENTSO-E дозволить підвищити межу стабільності системи до 4 ГВт. Також після синхронізації збільшиться конкуренція на ринку, зменшаться ціна та амплітуда її коливання.

Ринок газу. Нажаль ситуація аналогічна до ситуації на ринку електроенергії, - великий обсяг дешевого ресурсу знаходиться поза ринком. І на сьогоднішній день ціна для промисловості формується із 300% рентабельної ціни газу власного видобутку і ціни на європейській газовій біржі плюс затрати на транспортування. Поточні ф’ючерсні контракти на європейських ринках свідчать про зменшення ціни на блакитне паливо, але цього українські споживачі відчути скоріш за все не зможуть, адже в 2020 рік ймовірно буде зростати вартість транспортних послуг, що для нашого ринку означатиме зростання ціни блакитного палива до рівня 8 тис. грн. Якими мають бути заходи? Виділю п’ять стратегічних напрямків: створення лібералізованої моделі ринку газу; зменшення обсягів споживання; збільшення обсягів видобутку; знищення корупційного вірусу.

Внаслідок припинення транспортування природного газу через український маршрут відбудеться вимушене збільшення, у першому кварталі 2020 року, обсягів збуту скрапленого газу в ЄС на 5,7 млрд.куб.м.

У річному перерахунку обсяг збільшення скрапленого газу на європейському ринку складатиме приблизно 20 млрд.куб.м. Таким чином загальні обсяги збуту складатимуть 90 млрд.куб.м проти 67 млрд.куб.м в 2018 році. Дана тенденція неодмінно впливатиме на світові котирування цін. За розрахунками Центру Разумкова середньозважена ціна скрапленого газу може зрости в 1,3 рази та закріпитись до 01 січня 2021 року на рівні $300 за тисячу кубічних метрів.

Збільшення попиту на скраплений газ впливатиме на котирування по основним європейським газовим хабам.

Оскільки італійський регіональний ринок газу буде найбільш дефіцитним, саме котирування цін на хабі PSV буде визначальним для інших європейських газових майданчиків. Центр Разумкова визначив логістику впливу, за якою найменшою ціна буде в Іспанії на рівні $342,5 за тисячу кубічних метрів блакитного палива, а максимальна ціна спостерігатиметься в Італії на рівні $426 за тисячу кубометрів.

Дефіцит природного газу та ріст цін по всій Європі спричинить зростанню цін на електричну енергію та вугілля до 15% та 26% відповідно. Найбільша вартість електроенергії буде зафіксовано в Італії на рівні €70,28 за один мегават потужності, а мінімальна в Іспанії. Щодо вугілля, котирування індексів API2 та API4 зростуть до $92,8 та $100,4 за одну тону відповідно.

Керуючись динамікою змін на вартість енергоресурсів та знаючи річні обсяги їх споживання, Центром Разумкова були проведені розрахунки збільшення видатків на закупівлі одного і того ж обсягу палива.

Таким чином, ціна зупинки українського маршруту за підсумками першого кварталу 2020 року для Європейського Союзу, за критерієм переплати за спожиті ресурси складатиме €7 млрд.

Фото: Facebook