Двічі лауреатка Каннського кінофестивалю Ізабель Юппер святкує сьогодні свій ювілей

Хоча Ізабель Юппер знялася більш ніж у 110 фільмах і телевізійних постановках (кінокритики ввічливо пишуть про її постійний "творчий голод", але хто сказав, що причини не можуть бути більш матеріальними?), вже багато років її ролі зовні схожі одна на одну як близнюки.

При цьому, як і у близнюків у реальному житті, при повній зовнішній схожості, у її героїнь можуть бути різні характери. Так, у Міхаеля Ханеке в його фільмі 2001-го року "Піаністка" (екранізація однойменного роману лауреатки Нобелівської премії з літератури Елфріди Елінек) героїня Юппер, викладачка консерваторії Еріка - жертва своїх спотворених сексуальних бажань (а заодно і матері-егоїстки в блискучому виконанні Анні Жирардо).

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У фільмах же останніх років, де знімається Юппер, вона, як правило, навпаки грає одну і ту ж роль самотньої розважливої  та божевільної жінки (таке поєднання цілком реально, запитайте у психіатрів), що, як павук у павутину, заманює до свого дому мушок обох статей. Наприклад, у стрічці «Єва» – чоловічого, а у «Греті» (в українському прокаті – "В обіймах брехні") – жіночого.

Але при всьому тому Юппер – акторка унікальна. Тільки вона одна вміє зробити зі свого обличчя настільки холодну застиглу маску, що будь-яка зміна в ній сприймається глядачем так, якби інша актриса влаштовувала істерику, ридала, заламувала руки і т.п. Теж, звичайно, одноманітний прийом, але це компенсується віртуозністю виконання.

А віртуозність ця така, що Юппер - одна з лише трьох актрис, які двічі отримували нагороди Канського кінофестивалю за головну жіночу роль, причому з розривом майже в чверть століття - 2001-го року за вищезгадану "Піаністку" та далекого 1978-го за стрічку іншого класика кіно француза Клода Шаброля "Віолетта Нозьєр". (Віолетта Нозьєр – реальна дівчина, яка вбила своїх батьків).

Власне, Шаброля, швидше за все, і можна вважати "хрещеним батьком" (або, якщо завгодно, творцем) екранного образу Юппер, який вона потім експлуатуватиме десятиліттями. До цього вона теж вважалася перспективною молодою актрисою (за рік до "Віолетти Нозьєр" отримала премію BAFTA за "Мереживницю"), але зовсім іншого типу. (Спеціально поставимо тут її фото тих років – хто впізнає у ньому сучасну Ізабель Юппер?)

Ось такі перипетії іноді відбуваються в акторському житті. І, до речі, мірилом акторського успіху зазвичай вважають "Оскара" - Юппер його не має з тієї простої причини, що вона не любить зніматися в голлівудських фільмах.

Фото: Pinterest